83. Традиційні підходи до визначення організаційної ефективності

Забезпечення ефективності організації є основним завданням і сферою компетенції менеджерів. Залежно від стратегічних намірів вищого керівництва її оцінюють різними методами і за різними критеріями. Висока ефективність організації досягається завдяки ефективній системі менеджменту, націленій на раціональне використання усіх організаційних ресурсів і їх постійне вдосконалення через відповідні організаційні зміни. Сутність організаційної ефективності і підходи до її визначення.

Одним із найголовніших завдань менеджменту як системи управління організацією є забезпечення ефективності її діяльності. Організаційна ефективність (лат. effectivus — виконання, дія) (ефективність організації) — здатність організації існувати і досягати визначених цілей із найвигіднішим співвідношенням результатів і витрат.

В економічній літературі виділяють три підходи до вивчення організаційної ефективності — цільовий, системний і вибірковий.

Цільовий підхід. Передбачає визначення ефективності економічної організації її здатністю досягати заздалегідь поставлених цілей. Використовує логіку цілей і засобів англійського економіста Л. Робінса. Згідно з цим підходом групи в організації діють раціонально з метою досягнення цілей. Раціоналізм полягає у виборі такого варіанта використання ресурсів, який би дав змогу досягти встановлених цілей з найменшими витратами. 

Системний підхід. Згідно з ним критерієм ефективності організації є її здатність до адаптації. Цей підхід зосереджує увагу на внутрішніх характеристиках організації й апелює швидше до засобів підтримки стосунків між учасниками організації, ніж до цілей. Внутрішній розподіл ресурсів, визначення ієрархічних залежностей, правила взаємодії учасників посідають центральне місце, а оцінка витрат відступає на задній план. Однак такий підхід більш придатний для бюджетних організацій, що надають певні соціальні послуги або зайняті в системі життєзабезпечення держави (силові структури, органи державного управління тощо). 

Вибірковий підхід (з точки зору задоволення інтересів стратегічних складових). Для оцінки ефективності використовує критерії, що відповідають «стратегічним складовим» організації (Р. Майлс, Г. Мінцберг). Заперечує думку, що ефективність може бути оцінена на основі заздалегідь встановлених критеріїв чи одних лише системних характеристик. Беручи за основу гіпотезу задоволення (satisficing) Г. Саймона, цей підхід наголошує на забезпеченні мінімального рівня задоволення усіх складових організації, мотиви діяльності й цілі яких відрізняються. 

85. Моделі ціннісних установок відносно організаційної ефективності

86. Застосування методології idef1 як інструменту побудови наочної моделі структури підприємства.

Діяльність будь-якого підприємства можна представити як безперервна зміна стану фізичних та інтелектуальних об'єктів, що мають відношення до підприємства, таких як співробітники, засоби виробництва, вироблені продукти, ідеї, фінанси і т.д. Для ефективного менеджменту цим процесом, кожну зміну того чи іншого об'єкта має мати своє документальне відображення. Цими відображеннями служать особисті справи співробітників, звіти, рекламна продукція, службові записки і т.д. Їх сукупність назвемо інформаційної областю підприємства. Рух інформації (наприклад, документообіг) і зміна її назвемо інформаційними потоками. Очевидно, що будь-якому бізнес процесу, а також будь-якої зміни фізичних об'єктів повинен відповідати певний інформаційний потік. Більш того, керівництво, при побудові стратегічних планів розвитку та управлінні діяльністю підприємства, (видаючи накази, розпорядження тощо), фактично керується інформаційними потоками і вносить до них зміни, таким чином здійснюючи інформаційний менеджмент.

Стандарт IDEF1 був розроблений як інструмент для аналізу і вивчення взаємозв'язків між інформаційними потоками в рамках комерційної діяльності підприємства. Метою подібного дослідження є доповнення і структуризація існуючої інформації і забезпечення якісного менеджменту інформаційними потоками. Необхідність у подібній реорганізації інформаційної галузі як правило виникає на початковому етапі побудови корпоративної інформаційної системи, і методологія IDEF1 дозволяє досить наочно виявити "чорні діри" і слабкі місця в існуючій структурі інформаційних потоків. Застосування методології IDEF1, як інструмент побудови наочної моделі інформаційної структури підприємства за принципом "Як має бути" дозволяє вирішити такі завдання:

• З'ясувати структуру та зміст існуючих потоків інформації на підприємстві

• Визначити які проблеми, виявлені в результаті функціонального аналізу та аналізу потреб, викликані недоліком управління відповідною інформацією.

• Виявити, інформаційні потоки, які потребують додаткового управління для ефективної реалізації моделі.

За допомогою IDEF1 відбувається вивчення існуючої інформації про різні об'єкти у галузі діяльності підприємства. Характерно те, що IDEF1-модель включає в розгляд не тільки автоматизовані компоненти, бази даних і відповідну їм інформацію, але також і реальні об'єкти, такі як самі працівники, кабінети, телефони і т.д. Місія методології IDEF1 полягає в тому, щоб виявити і чітко постулювати потреби в інформаційному менеджменті в рамках комерційної діяльності підприємства. На відміну від методів розробки структур баз даних (наприклад, IDEF1X), IDEF1 є аналітичним методом і використовується переважно для виконання наступних дій:

• Визначення самої інформації та структури її потоків, що має відношення до діяльності підприємства

• Визначення існуючих правил і законів, за якими здійснюється рух інформаційних потоків, а також принципів керування ними.

• З'ясування взаємозв'язків між існуючими інформаційними потоками в рамках підприємства.

• Виявлення проблем, що виникають внаслідок нестачі якісного інформаційного менеджменту.

Результати аналізу інформаційних потоків можуть бути використані для стратегічного і тактичного планування діяльності підприємства та покращення інформаційного менеджменту.

Основні переваги IDEF1

Методологія IDEF1 дозволяє на основі простих графічних зображень моделювати інформаційні взаємозв'язки та відмінності між:

1. Реальними об'єктами

2. Фізичними та абстрактними залежностями, що існують серед реальних об'єктів

3. Інформацією, що відноситься до реальних об'єктах

4. Структурою даних, використовуваної для придбання, накопичення, застосування та управління інформацією.