67. Правові режими ефективної діяльності працівника

Правове забезпечення — це комплекс внутріш¬ніх нормативних документів, які широко використовуються в менеджменті персоналу для регулювання трудової діяльності. Такими документами є:

1. колективний договір організації;

2. правила внутрішнього трудового розпорядку;

3. положення про структурні підрозділи;

4. посадові інструкції;

5. правила експлуатації технологічного та іншого устаткування;

6. норми й правила з охорони праці та техніки безпеки.

правове забезпечення системи управління персоналом полягає у розробці та використанні засобів юридичного впливу на роботодавців і найманих працівників з метою досягнення ефективної діяльності організації, а також дотримання прав і обов'язків сторін, забезпечених законодавством.

Іншими словами, до правового забезпечення системи управління персоналом відносяться всі нормативно-правові акти, що регулюють трудові відносини.

Основними завданнями правового забезпечення системи управління персоналом є:

правове регулювання трудових відносин, що складаються між роботодавцем і найманим працівником;

захист прав і законних інтересів працівників, що випливають з трудових відносин;

дотримання, виконання і застосування норм чинного законодавства в галузі праці, трудових відносин;

розробка і затвердження локальних нормативних актів організаційного, організаційно - розпорядчого та економічного характеру;

підготовка пропозицій про зміну діючих або скасування застарілих і фактично втратили силу нормативних актів, виданих в організації за трудовим, кадрових питань.

До правового забезпечення системи управління персоналом, в першу чергу, відноситься трудове законодавство, а також нормативних актів суміжних галузей, наприклад, пенсійне законодавство, нормативні акти про захист соціальних та трудових прав окремих категорій громадян тощо.

68. Критерії ефективності діяльності організації

Критерієм виступає найбільш істотна ознака, яка є мірилом для оцінки ступеня досконалості системи.

Ефект організації може бути у трьох формах: економічній, соціальній, організаційній.

Економічна форма ефекту найбільш вивчена, для неї розроблені відповідні кількісні методи оцінки, загальні для визначення економічної ефективності будь-яких витрат (на реорганізацію виробництва, створення нових організаційних структур, впровадження нової техніки).

Соціальна форма ефекту від діяльності організації має свою специфічну оцінку, хоч і не може бути виражена таким єдиним синтетичним показником, як економічна ефективність. При вдосконаленні організації істотно змінюються умови праці та виробництва.

організаційний ефект організації виражається у посиленні взаємозв'язку і взаємодії елементів виробничої системи та появі у системи якісно нових властивостей, що відсутні у її елементів. Проявом організаційного ефекту на рівні підрозділів організації є підвищення узгодженості та впорядкованості окремих процесів і робіт, якості функціонування виробничої системи.