3.Теорія організаційної поведінки.

Г. Саймон досліджував вплив встановлених цілей на раціональне поведінка працівників організацій. Розглядаючи поведінку «ділової людини», повністю поінформованого про діяльність організації, він запропонував концепцію адміністративного працівника, що переслідує власні інтереси, але не завжди знає, які вони, оскільки він повинен брати участь і у виконанні суспільних цілей.. Функція «ідентифікації» якраз і полягає у створенні відповідних стимулів, що спонукають всіх членів ідентифікувати особисті інтереси та інтереси організації.  Суть концепції Г. Саймона полягає в тому, що керуючі повинні ефективно використовувати всі форми зовнішнього впливу, щоб змінити особистість працівника, трансформувати людини настільки, щоб він здійснював бажані дії швидше внаслідок своєї власної мотивації, ніж під впливом інструкцій, одержуваних в даний момент * ( Simon HA Administrative Behavior. - NY, 1959).  Головне місце в дослідженнях Г. Саймона займає проблема прийняття рішень. Високо оцінюючи значення математичних методів прийняття рішень, він заперечував можливість повної раціональності на основі теорій вибору, ігор і статистичних рішень. Причина в нереалістичних припущеннях, на яких базуються дані концепції: 1) особа, яка приймає рішення, володіє повним знанням, 2) воно має необмеженої здатністю до розрахунків, 3) в його свідомості міститься повне і послідовне переважне розташування всіх можливих наслідків * (Simon HA Administrative Behavior. - NY, 1959). На думку Г. Саймона, організаційна теорія не може виходити з поняття повної раціональності, оскільки з нескінченно великого числа можливих альтернатив люди в змозі бачити лише небагато, як і передбачати лише деякі наслідки, допускаючи при цьому помилки. У цілому теорія адміністративного поведінки робить акцент на важливості правил і встановлених порядків у підтримці раціонального поведінки всередині організації.  Пошук раціональної системи управління визначив появу універсальної теорії упорядкування організацій - теорії Гласіер, що служить результатом дослідницького проекту в Гласіеровской металургійної компанії в Лондоні, що належить У. Брауну і Е. Джеквесу. По суті, ця теорія прагне представити організацію як сукупність чотирьох підсистем (рис. 7.2). Кожна з них виконує виняткові функції в рамках організації, хоча частково перетинаються і взаємодіють.  Рис. 7.2. Підсистеми організації  Виконавська підсистема - структура, що складається з функцій, виконавці яких повинні слідувати певним вимогам. У процесі поділу праці (департаментализации) створюються різні функції, які повинні взаємодіяти в процесі роботи всієї організації. Апеляційна підсистема - сукупність відносин «керівник - підлеглий» за визнанням правильності рішень керуючого.

Представницька підсистема - структура, сформована з працівників та керівників для усунення протиріч і скарг, які виникають на будь-якому аспекті роботи. Підсистема функціонує на основі прийнятих законів.  Законодавча підсистема - структура, в рамках якої виробляється політика організації, за участю представників робітничого ради.