43.Мереживі організації, віртуальні корпорації, багатовимірні організації, кругові корпорації, інтелектуальні організації, самонавчальні організації.

Мережеві організації – це організації, які використовують в управлінні виробництвом і бізнесом мережеві зв’язки, відносини і технології.

Мережеві організації відрізняються від організацій інших типів рядом ознак. По-перше, фірми, що використовують старі організаційні структури, воліють розташовувати всіма ресурсами, необхідними для виробництва певної продукції або послуг. По-друге, мережеві організації більше покладаються на ринкові механізми, ніж на адміністративні форми управління потоками ресурсів.

Віртуальна корпорація - це добровільна тимчасова форма кооперації кількох, як правило, незалежних партнерів (підприємств, інститутів, окремих осіб), забезпечує завдяки оптимізації системи виробництва благ більшу вигоду клієнтам. На базі узгоджених уявлень про зміст господарського процесу і явно вираженої культури довіри партнери по кооперації спільно використовують свої ключові компетенції у формі ресурсів і здібностей, щоб домогтися результату краще, дешевше, швидше, гнучкіше і з конкурентним перевагою в міжнародному масштабі.

Узагальнення практики та дослідження свідчать про можливість розробки такої моделі організації, яка могла б адаптуватися до змін без перебудови. Така організація називається багатовимірною.

Необхідність в організації випливає з поділу праці. Організовувати означає розділяти працю і координувати його таким чином, щоб отримати бажаний результат

Дозвіл протиріч, пов'язаних з усіма видами взаємодії всередині організації або поза нею, завдання побудови демократичної ієрархії призвели до появи нового типу організації, що отримала назву кругової. «Кругова організація - це демократична ієрархія». Кругова організація володіє такими сутнісними характеристиками, як: відсутність безроздільного авторитету; можливість для кожного члена організації брати участь (безпосередньо або через своїх представників) у прийнятті всіх рішень, які його безпосередньо зачіпають; здатність членів організації (індивідуально або колективно) приймати рішення, які зачіпають тільки тих, хто їх приймає. У централізованій ієрархії кожен працівник (крім вищого керівника) є суб'єктом вищої влади. При демократії будь-який керівник є суб'єктом колективної влади працівників.

Дослідження широкого кола науково-технічних, інтелектуальних, трудових та інших факторів, що впливають на зміну організаційних систем, дозволяє певною мірою передбачати їх основні риси, властивості і характер функціонування в майбутні десятиліття. Однією з таких різновидів є інтелектуальна організація.

У дослідженнях фахівців з управління наголошується, що інтелектуальна організація буде формуватися з великого числа дрібних взаємодіючих підприємств за принципом швидше «вільного суспільства», ніж «тоталітарної держави».

44.Особливості надходження, утворення і використання інформації на різних рівнях менеджменту.

Управлінська діяльність на різних рівнях управління іноді вимагає різної інформації. На стратегічному рівні менеджери мають потребу в інформації, яка допомагає планувати й приймати рішення про довгостроковий напрямок діяльності організації.

На рівні менеджменту виробничого підрозділу необхідна інформація, яка сприяє контрольним діям у відношенні підлеглих осіб всередині організації. На оперативному рівні менеджери слідкують за щоденним виконанням різних задач в межах їх відповідальності, які планують, організують і контролюють роботу всередині підприємства. На рівні заключення угод та їх реєстрації інформація генерується в організації, обсяги якої з появою комп'ютерів значно зросли.

Існують різні типи інформації .

Загальна інформація виникає раптово, коли менеджери досліджують зовнішнє середовище. Загальна інформація простора, її важко накопичити заздалегідь і складно підтримувати в комп'ютерних мережах. Вона в основному використовується на стратегічному рівні.

Специфічна інформація використовується в основному при заключенні угод, тому повинна відповідати особливим вимогам. Ця інформація може вимагатися при перевірці баланса підприємства, а можна без неї обійтися, наприклад, при оплаті побутових послуг.

Стимулююча інформація частково схожа із специфічною. Якщо специфічна інформація інформує її одержувача в чомусь, то стимулююча вимагає дій, які здійснюються майже автоматично, але наперед запропоновані.

Виключна інформація подібна стимулюючій, але виникають складності із-за того, що вона стимулює специфічний тип діяльності, надходить коли подія вже відбулася. Необхідно визначити, що ні стимулююча, ні виключна інформація не вимагають комплексного вирішення.

Контрольна інформація необхідна для коригування відхилень від запланованого показника, причому його корегування раніше не передбачалося. Це відрізняє контрольну інформацію від стимулюючої.

Розподільча інформація використовується при прийнятті рішень про розподіл людей, часу, устаткування або фінансових коштів у відповідності з проектами. Менеджер повинен вирішувати, як розподілити ресурси, які знаходяться у його підпорядкуванні.

Направляюча інформація необхідна менеджеру для прийняття рішень стосовно входження в новий ринок, економічного обґрунтування пропозиції.

45. Нормативні акти управління

Нормативні акти управління (Статут підприємства, положення про структурні підрозділи, інструкції тощо) визначають мету, завдання, функції, права та відповідальність підприємства, його підрозділів і службових осіб апарат)' управління.

Статут-Це установчий документ, на основі якого діє підприємство. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств — власником майна за участю трудового колективу. У статуті підприємства визначаються:

власник підприємства;

найменування підприємства;

місцезнаходження підприємства;

предмет і цілі діяльності підприємства;

органи управління підприємства і порядок їх формування;

компетенція і повноваження трудового колективу підприємства та його виборних органів;

орган, який має право представляти інтереси трудового колективу (рада трудового колективу, рада підприємства, профспілковий комітет та інше).

порядок утворення майна підприємства;

умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

Встановлюючи функції підрозділів і компетенцію їх керівників, перший керівник, окрім об'єктивних факторів (обсяг робіт, чи­сельність і підготовка персоналу, порядок роботи), враховує особи­сту, суб'єктивну оцінку діяльності керівників підрозділів, їх про­відних фахівців. Виходячи з цього, розробляють положення про підрозділи, що визначають нормативно-правову регламентацію їхньої діяльності.

Положення затверджуються керівником підприємства або його заступником відповідно до встановленого між ними розподілу функцій. Підготовку і затвердження положень, тобто введення їх у дію, доцільно здійснювати одночасно для всіх підрозділів або згідно з графіком.

Не менш важливим нормативним актом, який регламентує організацію взаємодії і повноважень всередині структурного підроз­ділу, є посадові інструкції.

Посадова інструкція - організаційно-розпорядчий документ, що регламентує роботу виконавця і визначає його компетенцію. її на­явність - необхідна передумова раціональної організації праці.