36.Проблеми вибору організаційної структури

Вибирати організаційну структуру управління слід відповід-но до заданих умов конкретного проекту.

Можна застосовувати декілька структур залежно від проекту. Разом ці структури можна застосовувати ще й у межах одного проекту на різних рівнях і фазах управління ним. Чим біль-ше комерційне значення, масштаби та інноваційність проектів, тим доцільніші для управління такими проектами проектно-орієнтовані організаційні структури.

Більшість сучасних організацій використовують змішані струк-тури. Так, функціональні організації створюють спеціальні команди по управлінню важливими проектами. Члени такої команди звіль-няються від інших обов’язків, вони можуть залучати співробітників функціональних підрозділів на весь час, розробляти та встановлюва-ти власні процедури взаємодії та звітності.

Організаційна структура повинна бути якомога простішою і яко-мога краще виконувати свої функції. Основними критеріями для ви-бору можуть бути:

– невизначеність умов реалізації проекту;

– технологія проекту;

– складність проекту;

– тривалість проектного циклу;

– розмір проекту;

– важливість проекту;

– взаємозалежність окремих частин проекту;

– зобов’язання по термінах виконання робіт тощо.

Наприклад, організація, яка розробляє переважно невеликі про-екти зі стандартною технологією, найчастіше віддає перевагу функціональній структурі. Організація, що займається великим і складним проектом зазвичай вибирає організаційну структуру, побудовану за проектною схемою. А фірма фармацевтичної про-мисловості, що працює на складних технологіях, швидше за все обере матричну структуру.

Можна використовувати різні структури в одній і тій же фірмі в рамках одного проекту на різних рівнях та фазах управління. Наприклад, навіть повністю функціональна організація може створити спеціальну проектну команду для управління критич-но важливим проектом. Ця команда може мати багато харак-теристик проектної організації: персонал із різних підрозділів, що буде постійно працювати в проекті; власний набір робочих процедур; розроблена спеціально під проект нестандартна для цієї організації формалізована структури звітності.

37.Проектування оптимальної організаційної структури в умовах глобальної конкуренції

Оптимальний проект для будь-якої організації у кожному окремому випадку суттєво залежить від певних ситуаційних чинників.

Можна виділити чотири групи таких ситуаційних чинників:

1. Стан зовнішнього середовища.

2. Технологія роботи всередині організації.

3. Стратегічний вибір керівництва організації стосовно її цілей.

4. Поведінка працівників.

Зовнішнє середовище характеризується: складністю і динамізмом. Тобто потрібно проаналізувати конкуренцію своїй сфері..а саме вивчити конкурентів..їхню структуру ..асортимент..і створювати кращц технологію..вивичти споживача ..

Роль технології в проектуванні організації загальновизнана. Уданому контексті під технологією роботи ми маємо на увазі не тільки дії робітника, а й матеріали, устаткування, які він використовує для перетворення об'єкта своїх дій. Проектування організації пов'язане з технологією роботи за двома напрямами: поділ праці й групування робіт, тобто створення підрозділів.

Зв'язок між технологією та проектуванням організації першою виявила Джоан Вудвард. Вона дослідила понад сотню виробничих фірм у Південній Англії і виділила три головні форми технології.

1. Одинична або технологія малосерійного виробництва.

2. Великосерійна або технологія масового виробництва.

3. Технологія безперервного виробничого процесу.

Що стосується стратегічного вибору керівництва, то у 1962 р. А. Чандлер сформулював принцип, відповідно до якого проектування організації повинно відповідати стратегії, обраній фірмою.

Стратегічні зміни мають системний характер. Вони зачіпають всі сторони організації. Можна виділити дві сторони стратегічних змін в організації:

1) організаційна структура;

2) організаційна культура.

Організаційна структура повинна відповідати розміру організації. Вона не повинна бути складною, якщо немає в цьому потреби.

Організаційна структура, яка встановлює межі структурних підрозділів та формальні зв'язки між ними, виконує роль хребта організації, її душі. Вона встановлює відносини всередині організації і обумовлює організаційну культуру.