30. Основи реалізації владних повноважень

Владні повноваження - це офіційне законне право менеджера приймати рішення, віддавати накази і розподіляти ресурси для досягнення бажаних організаційних результатів. Владні повноваження визначаються такими характеристиками: 1. Владні повноваження детермінуються виключно посадою, а не особистими чи діловими якостями співробітника організації. Менеджери наділяються владними повноваженнями з огляду на їх позиції в організаційній ієрархії, і кожен, хто займає аналогічну посаду, повинен отримати ті самі права.

2.Владні повноваження менеджера приймаються підлеглими. Владні повноваження поширюються з вершини ієрархічної піраміди організації до її основи, але підпорядкованість або підлеглість працівників ґрунтується насамперед на їх впевненості в легітимності наказів менеджерів. Реальні права керівника визначаються свідомим виконанням підлеглими його команд. Якщо співробітники відмовляються підкорятися розпорядженням, владні повноваження керівника втрачають силу.

31. Розміри і структурні характеристики організації

Вчені Астонського університету з Бірмінгему вивчали широке коло організацій з метою визначення впливу технології та розмірів фірми на її структуру. За результатами своїх досліджень вони прийшли до таких висновків: Технологія чинила сильний вплив на структурні характеристики тільки в малих фірмах. У великих фірмах тісний зв’язок між технологією та структурою зникає. Сильний вплив на структуру у цьому випадку чинили розміри організації.

Дійсно, з точки зору теорії, збільшення розмірів організації означає поглиблення процесів розподілу праці (спеціалізація). Отже для забезпечення необхідного рівня координації діяльності робітників потрібна більша кількість менеджерів.

Ускладнення організацій збільшує кількість проблем для вищої ланки керівників. Виникає потреба у використанні формалізованих регуляторів (правил, стандартних операційних процедур тощо). Більше того, вищі менеджери мають передавати все більше своїх функцій менеджерам нижчого рівня. Прийняття рішень стає більш децентралізованим.

32. Боротьба з бюрократизацією

Бюрократизація- 1) процес становлення бюрократії як системи управління; 2) процес перетворення управлінського апарату в силу, що протистоїть інтересам суспільства.

Існує три підходи до проблеми боротьби з бюрократизацією: технократичний, ринковий і стратегічний. Розглянемо їх докладніше.

Технократичний підхід вважає власноою кінцевою метою створити ідеальну модель механізму управління шляхом здійснення поступових послідовних змін існуючої системи, малопомітного персоналу організації, що позволяє значно знизити його опір новому, паралізуючому зусиллі реформаторів.

Ринковий підхід орієнтується на стихійне підстроювання системи управління до мінливих умов. Але спонтанність його реалізації можуть призвести до внутрішньої поляризації сил, зростанню опору змін і зміцнення позицій бюрократів.

Стратегічний підхід .З реальних умов діяльності організації та розстановки наснаги в реалізації, відбувається орієнтація не так на безперспективний конфлікт за бюрократією, але в виявлення та розвитку позитивних демократичних форм управління організацією з допомогою тієї самої бюрократії, гри на інтересах держави й протиріччях її окремих угруповань, їх підкупу. Є кілька варіантів реализации цього підхіду, найважливішими у тому числі вважаються: застосування нових схем керівництва; розвиток колективних методів підготовки й ухвалення рішень; формування принципів нової моделі управління; розповсюдження у системі керування економічних відносин.