В-1

1)Виготовлення і оздоблення кераміки на території України розпочалося 2500-2000 рр. до Різдва Христового. Кераміка у трипільців досягла особливо високого рівня. З добре випаленої глини

виготовляли предмети найрізноманітнішого характеру: столовий та кухонний посуд, дитячі

іграшки, моделі жител, човнів, возів, антропоморфні та зооморфні статуетки. Вироби

прикрашали орнаментом та розмальовували в червоний, коричневий, жовтий, чорний

кольори. Через це трипільську культуру називають культурою мальованої кераміки. В

орнаменті використовували солярні, астральні образи й символи: спіралі, кола, сварги,

хрести, хвилі, трикутники; поширений був ромбо-точковий орнамент, що символізував

засіяне поле; антропоморфні й зооморфні зображення.

2)

Відомими представника давньоруських письменників були: Нестор Літописець,( «Повість минулих літ» – найбільша пам’ятка давньоруської історіографії. Широко відомо, що літописання являло собою одне з ярчайших ланок літературного надбання нашого народу.)

Іларіон-Перший Київський митрополит, давньоруський письменник XI ст. Він автор славнозвісного «Слова о законі й благодаті» — однієї з найдавніших оригінальних пам’яток вітчизняної писемності (серед тих, що дійшли до нас), яка утверджує велич і єдність «землі Руської».

В-2

1.У чому полягає сутність основних функцій культури?

Складна структура культури визначає і розмаїтість її функцій у суспільства й духовності людини.

Головна функція культури – «удається зберігати й відтворювати сукупний духовний досвід людства, передавати його з покоління до покоління і збагачуватиего». Крім неї, є ще кілька основних функцій культури, це:

1) Нормативна (чи регулятивна) функція. Ця функція здійснює нормативизацию (регулювання) дій, засобів і цілей життєдіяльності людини.

2) Пізнавальна функція. Культура здійснює різноманітні форми пізнавальної діяльності. У культурі здійснюється художнє, моральне, релігійне пізнання та інших.

3)Смислообразующая (чи інформаційна) функція. Ця функція здійснюється з допомогою творчих прийомів, різних кожному за виду духовної діяльності, з допомогою мови та знаків, символів й яскравих образів, понять й ідей.

4) Комунікативна функція. Культура створює певну систему комунікацій обмінюватись і взаємодії учасників культурного процесу, і навіть забезпечує взаємодія людей через цінності, підтримує і розвиває цілісність суспільства.

5) Функція «громадської пам'яті». Ця функція створює засоби і способи збереження та накопичення досвіду духовної діяльності.

6)Рекреативная функція культури. Ця функція полягає у створенні засобів і установ (це храми, театри, музеї та ін.), в якому людина може відновити свої духовні сили, оновити духовний потенціал, провести «духовне очищення».

Практично всі функції культури, однак, пов'язані з її роллю у суспільстві. Культура як взаємодіє зі природою, а й перебіг історії всього людства, в розвитку суспільства. У той самий час суспільство багато чому визначає існування культури. Тільки суспільстві можливо накопичення цінностей, суспільство створює умови підтвердження і перспективи використання цих цінностей.

2. Роль церковних братств на україні 16-17ст

Братства — національно-релігійні громадські організації українських (русинських) і білоруських (литовських) православних міщан у 16-18 ст.

Братства відіграли значну роль у суспільно-політичному та культурному житті, в боротьбі проти політики національного і релігійного утисківі. У 80-х роках 16 ст. широку діяльність розгорнуло Львівське Успенське Ставропігійне братство. Воно придбало друкарню, відкрило школу. Наприкінці 16 – на початку 17 ст. Б. виникли в Рогатині, Красноставі, Городку, Галичі, Перемишлі, Любачеві, Дрогобичі та інших містах. Близько 1615 р. було засновано Київське братство, до якого вступило багато міщан, православних шляхтичів, а також запорізьке військо на чолі з гетьманом П.Сагайдачним. У 1617 р. було створено Луцьке братство. В 2-й пол. 17 – 18 ст. братства діяли в більшості міст і в деяких селах Галичини, Волині, в багатьох містах Наддніпрянщини. Вони створювалися навколо парафіяльних церков, використовуючи організаційні форми, властиві цехам та іншим міським корпораціям, як світським, так і релігійним. Витрати братств покривалися за рахунок внесків його членів, прибутків від нерухомого майна, відсотків від позик. Для Львівського братства важливим джерелом прибутків була друкарня. Братства дбали про свої патрональні церкви, справляли спільні культові відправи, подавали матеріальну допомогу своїм членам, брали участь у похоронах братчиків, утримували шпиталі, захищали соціальні інтереси ремісничо-торгового населення, боролися проти національного гноблення. З кінця 16 – початку 17 ст. братства брали активну участь у боротьбі проти посилення польсько-шляхетського гніту, національного та релігійного утисків і набували великого громадсько-політичного і національно-культурного значення. В числі провідних діячів братств були видатні вчені, письменники, політичні діячі того часу: Ю.Рогатинець, І.Красовський, С.Зизаній, І.Борецький, П.Беринда та ін. Намагаючись перетворити православну церкву на знаряддя зміцнення своїх суспільно-політичних позицій, братства виступали як проти необмеженої влади церковних феодалів – православних єпископів, так і проти польсько-шляхетського та католицького наступу. Одночасно братства розгортали велику культосвітню діяльність. Вони відкривали школи, друкарні, навколо яких збиралися культурні сили. На базі Київської братської школи 1632 р. було створено Києво-Могилянську колегію (з 1701 р. – академію). З братських шкіл вийшов ряд письменників, учених, політичних діячів, діячів освіти, книгодрукування, митців, які сприяли зміцненню зв’язків українського та білоруського народів.

В-3

1)Іконопис. Найкращі іконописні композиції.

Галицько-Волинського князівства розвивався під русько-візантійським впливом тобто,вони мали візантійське чи київське походження. Згодом на Волині та Галичині постали власні школи іконопису. Його розквіт припадає на другу половину ХІІІ—ХІV ст. Особливістю іконопису цього періоду є те, що він розвивався без жорсткого контролю з боку церкви чи влади. Митці, відповідно, намагалися відшукати вираження сюжету, іноді порушуючи канони. Зображення на іконах мають легку об’ємність, більш реалістичні, яскравіші, життєрадісніші, чим суттєво різняться від візантійських зразків. Наприклад, ікона Юрія-змієборця (кін.ХІV –поч.ХV), знайдена поблизу Дрогобича і зберігається у Львівському державному музеї українського мистецтва; Красилівська Богородиця(ХІІІ). Найстарішою іконою, що збереглася в Галичині, є фрагмент візантійської ікони «Менологія» (кінець ХІІ — початок ХІІІ ст.). Вона була знайдена в 1930 р. в церкві Св. Миколая в Тур’ї поблизу Старого Самбора. До найкращих зразків галицько-волинського живопису цього періоду належить чудодійна ікона Волинської Богоматері («Богородиця Одигітрія» з Покровської церкви в Луцьку, початок ХІV ст.). Вона вражає глядача особливою суворістю образів Богоматері і малого Ісуса, якої не було в іконах попереднього періоду. Надзвичайно популярними були ікони із зображенням Св. Миколая та святих мучеників Дмитрія, Фрола і Лавра, Бориса та Гліба.

2)В межах Великого князівства Литовського.

Починаючи з ХІVст. усі державні утворення на українських землях опинилися під іноземною владою. У кінці ХІVст. більша частина українських земель увійшла до влади Великого князівства Литовського. Литовські князі не втручалися в існуючі порядки. Староукраїнська (руська) мова була визнана офіційною. Вона використовувалася при складанні законодавчих актів, грамот, розпоряджень, судових ухвал тощо.

Розвиток перекладної літератури. Обмежений розвиток світської літератури. Київський псалтир як пам’ятка культури. Було дозволене навчання української молоді в європейських університетах. Була заснована Острозька академія. Рукописне Пересопницьке євангеліє (1556—1561 рр.) — пам’ятка української книжної культури, найкращий зразок української мови того часу. В архітектурі: наявність урівноваженої композиції, розвиненого каркаса, система декору вікон та дверей. Розвиток друкарства. Видання 1491 р. книг «Октоїх», «Часослов» (Краків, друкар Швайнольд Фіоль, шрифт — кирилиця). Видання 1574 р. книги «Апостол». Друкар Іван Федоров здійснив видання Острозької біблії. Декоративне оздоблення, різьба по дереву. Розвиток золотарської справи, книгодрукування, іконопису, ремесел з виготовлення прикрас, одягу тощо.

Таким чином, у межах Литовського князівства було досягнуто певного культурно-історичного порозуміння між різними етносами.

В-4

1)Види мистецтва:архітектура, скульптура, живопис, графіка, декоративно-прикладнемистецтво, кіномистецтво, література. Поділяють на: просторові; часові; просторово-часові; образотворчі - мистецтва, що використовують знаки, схожі на реальність (живопис,скульптура та види, що використовують знаки незображуваль-ного типу, звертаючись безпосередньо до асоціативних механізмівсприйняття; синтетичні види. Архітектура є мистецтво проектувати та зводитибудинки, споруди та їх комплекси, котрі організують матеріальне просторове середовище життєдіяльності людей відповідно допризначення, технічних можливостей, суспільно-значимих ідейі відповідно до законів краси. Скульптура є видом образотворчого мистецтва, твори якогомають об'ємну, фізично тривимірну форму, створюються з різнихматеріалів шляхом ліплення, висікання, лиття тощо. Живопис є видом образотворчого мистецтва, твори якого форму-ються з допомогою фарб, що наносяться на тверду поверхню.Графіка - вид образотворчого мистецтва, що включає малюнокта засновані на ньому друковані зображення.Декоративне мистецтво - галузь пластичних мистецтв, тво-ри якої, поряд з архітектурою, художньо формують матеріальнесередовище людини, вносячи в нього естетичне, ідейно-образне на-чало. Театр є видом мистецтва, специфічним засобом виразності яко-го є сценічна дія, що виникає у процесі гри актора перед публікою. Художня література, мистецтво слова - особливий вид мистецтва, у якому матеріальним носієм образності виступає мова. Музика - вид мистецтва, що виражає та відображає людськежиття у звукових образах.

2)Що вам відомо про розвиток ювелірного мистецтва Київської Русі?

Київські ремісники уже в ті часи володіли складними прийомами оброблення заліза, міді, срібла, сплавів, їхньою монополією було ви¬готовлення досить популярних і на Русі, і далеко за її межами при¬крас — хрестів-енкомпіонів. Київські ковалі досягли вершин май¬стерності у виготовленні прикрас із золота, срібла, перегородчастих емалей та скла. Археологічні розкопки В.В. Хвойки виявили натери- торії Києва чотири скловарних майстерні, що свідчить про широкий розвиток цього ремесла. Тут виготовляли мозаїчну масу, віконне скло, посуд, буси, браслети, сережки та інші прикраси. Про високий розвиток ювелірного мистецтва свідчать прикраси, віднайдені археологами у 60-х роках минулого століття, які пролежа¬ли в землі близько 800 років. На думку Б.А. Рибакова, техніка зерні і скані, розпису золотом по міді, емалевого пастилажу русичів була на-багато вищою і досконалішою, ніж у золотарів Західної Європи того самого періоду. Стародавні медальйони, ланцюжки, діадеми, пер¬сні, браслети, гривни просто вражають своєю ажурністю, красою і вишуканістю.

В-5