5. Суть, структура та принципи побудови фін. С-ми

Фін. с-ма – сукупність урегульованих фінансово-правовими органами, окремих сфер та ланок фін. відносин та фін. установ за допомогою яких держава формує, розподіляє і використовує централізовані та дицентрал. фонди грошових коштів.

Фін. с-ма:

• За внутр. структурою – сукупність відокремлених, але взаємопов’язаних сфер та ланок, які відображ. специфічні форми та методи фін. відносин

• За організаційною будовою – сукупність фін. органів та інституцій, які управляють грошовими потоками в економіці та складають с-му управління фінансами в країні.

Ланка фін. с-ми – характеризує уособлену частину фін. відносин, має відповідне призначення і специфічні ознаки. Виділення ланок проводиться за наявності Автономного фонду фін. ресурсів, або специфічних форм і методів фін. відносин.

Ознаки фін. с-ми:

• Наявність різних фондів фін. ресурсів

• Наявність методів їхнього регулювання

• Напрями використання фін. ресерсів

Принципи побудови фін. с-ми

• Принцип розподілу фін. ресурсів на централізовані та децентрал.

• Принцип самостійності (кожна ланка фін. с-ми країни має свої джерела формування доходів та напрями їх використання)

• Принцип єдності (всі ланки фін. с-ми поєднані між собою через с-му фін. відносин, що виникають при формуванні, розподілі та використанні фін. ресурсів)

• Принцип функціонального призначення ланки фін. с-ми

• Принцип адміністративно-територіального розподілу фін. ресурсів

Види фін. систем:

• За територіальною ознакою: національна, регіональна, світова

• За видами економ. систем країн: ринкова, країн, що розвиваються, країн з перехідною економікою, з адміністративно-командною с-мою управління.

Структура фін. с-ми:

• Централізовані фінанси: держ. бюджет; місцеві бюджети; державні та регіональні цільові фонди; державний та комунальний кредит; фінанси державних та комунальних підприємств

• Децентралізовані фінанси: фінанси підприємств та установ недержавної форми власності; фінанси населення

• Фінансова інфраструктура: фін. ринок; с-ма органів управління фінансами

6.Зміст, завдання та напрями фін. Політики

Фін. політика – комплекс дій і заходів, що здійснюються державою, в межах наданих їй ф-ій та повноважень у сфері фін. діяльності суб’єктів господарювання та фін. інституцій, громадян і безпосередньо держави з метою вирішення певних завдань і досягнення поставлених цілей.

Мета фін. політики – оптимальний розподіл ВВП між галузями народного господарства, соц. групами населення, територіями.

Завдання фін. політики:

• Забезпечення умов для формування максимально можливих фін. ресерсів

• Становлення раціон. розподілу та використання фін. ресурсів.

• Регулювання та стимулювання економ. та соц. процесів за динам. фін. методів

• Розробка фін. механізму та забезпеч. його розвитку у відповідності із цілями та завданнями стратегії, що змінюється

• Створення ефективної і максимал. ділової с-ми управління фінансами

Складові фін. політики: бюджетна, податкова, кредитна, інвестиційна, митна, валютна, грошова, страхова, амортизаційна, політика у сфері управління держ. боргом, політика у сфері фінансування бюджет. дефіциту, політика у сфері управління фінансами та фін. контролю.

Фін. стратегія – довготривалий курс фін. політики, який передбачає вирішення великомасштабних завдань визначених економ. і соц. стратегією і забезбечення макроеконом. стабілізації, досягнення оптимальних темпів зростання ВВП, забазпечення фін. ресурсами потреб економіки, створенням достатніх стимулів для ефектив. діяльності суб’єктів господарювання.

Фін. тактика – створена для розв’язання завдань конкретного етапу розвитку суспільства за допомогою перегрупування фін. ресурсів і зміни способів організації фін. зв’язків.