19. Входження вищої освіти України до Болонського процесу: основні проблеми та шляхи їх вирішення.

Основними проблемами входження вищої освіти України до Болонського процесу є :

1. Надлишкова кількість навчальних напрямів і спеціальностей, відповідно 76 та 584. Кращі ж світові системи вищої освіти мають у 5 разів менше.

2. Недостатнє визнання у суспільстві рівня “бакалавр” як кваліфікаційного рівня, його незатребуваність вітчизняною економікою.

3. Загрозлива у масовому вимірі тенденція до погіршення якості вищої освіти, що наростає з часом.

4. Збільшення розриву звязків між освітянами і працедавцями, між сферою освіти і ринком праці.

5. Невиправдана плутанина у розумінні рівнів спеціаліста і магістра.

6. Ми змирилися з нехтуванням передовими науковими дослідженнями у закладах освіти, які є основою університетської підготовки. Наша система наукових ступенів складна у порівнянні з загальноєвропейською, що ускладнює мобільність викладачів і науковців в Європі.

7. Неадекватно до потреб суспільства і ринку праці вирішується доля такої розповсюдженої ланки освіти, як технікуми і коледжі, це при тому, що їхня чисельність в державі у чотири рази більша, ніж ВНЗ III та IV рівнів акредитації разом узятих.

8. Відійшла в минуле колись добре організована для централізованої економіки система підвищення кваліфікації та перепідготовки.

9. Університети України не беруть на себе роль методологічних центрів, новаторів, піонерів суспільних перетворень, за якими має йти країна. Рівень автономії ВНЗ у цих питаннях значно нижчий від середньоєвропейського. Не виконують роль методологічних керманичів заклади освіти, що мають статус національних.

Щоб вирішити дані проблеми потрібно :

- удосконалити двоступеневу структуру вищої освіти;

- прийняти прозорі та зрозумілі градації дипломів, ступенів і кваліфікацій;

- врахувати європейську практику організації акредитації та контролю якості освіти;

- підтримувати і розвивати європейські стандарти якості;

- ліквідувати перепони для мобільності студентів, викладачів та дослідників;

- запровадити сучасні підходи інтеграції вищої освіти і науки у справі підготовки магістрів та аспірантів;

- забезпечити подальший розвиток автономності й самоврядування в системі вищої освіти та науки.

20. Кредитно-модульна система навчання у вищій школі. Основні підходи

Кредитно-модульна система організації навчального процесу – це новітня модель національної системи вищої освіти, яка враховує засади Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ECTS) і є найбільш оптимальним варіантом для зміни наявної системи вищої освіти України.

Серед дослідників існують різні погляди на впровадження кредитно-модульної системи навчання і проблеми, пов’язані з трансформацією традиційної української вищої освіти, переваг і перспектив нової моделі навчання.

Концептуальна ідея дослідження полягає в тому, що запровадження кредитно-модульної системи організації навчання студентів економічних факультетів вищих навчальних закладів має ґрунтуватися на вимогах державних стандартів щодо професійної підготовки фахівців з урахуванням потреб сучасного ринку праці та зарубіжного досвіду, теоретичних положеннях особистісно зорієнтованого підходу до організації процесу професійної підготовки майбутніх фахівців, науково обґрунтованої моделі педагогічних умов запровадження цієї системи.

Перевагами кредитно-модульної системи навчання, на нашу думку, є таке:

- організація навчання, за якої враховуються інтереси і здібності студентів;

- посилення індивідуалізації взаємостосунків викладача зі студентами;

- посилення контролю за діяльністю студентів викладачем протягом семестру, що активізує його роботу протягом усього періоду навчання;

- підвищення мотивації студентів до навчання та їх відповідальності за його результати;

- зростання самостійності, самовизначеності, самопізнання і самооцінки процесу і результату своєї діяльності за рахунок самостійної роботи, яка є базовою формою навчання відповідно до концепції Болонської системи освіти;

- закріплення самостійних досягнень;

- об’єктивність оцінювання знань студентів.

Ще одним вагомим і позитивним чинником кредитно-модульного підходу є рейтингова система оцінювання знань студентів, сутність якої полягає в тому, що студент виконує всі види навчальних робіт у межах залікової одиниці, на основі чого виводиться підсумкова оцінка.

Таким чином, розглянувши стан впровадження КМСОНП, проблеми, переваги і перспективи, пов’язані з ним, доходимо висновку, що цей процес зумовлює перехід від педагогіки з ознаками авторитаризму до педагогіки тактовності та толерантності.