9. Лог. Структура поняття

За своєю логічною структурою поняття складається із:

- змісту - сукупність ознак, на підставі яких узагальнюються і виділяються у понятті предмети певного класу. Ознаки бувають двох видів - це властивості і відношення. 

- обсягу - множина предметів кожний з яких є носієм ознак, що складають зміст поняття.

Так, наприклад, змістом поняття «паралелограм»є геометрична фігура, плоска, замкнута, обмежена чотирма прямими, така, що має взаємно паралельні сторони

З’ясування змісту понять має важливе значення для пізнання і практики. До того часу, доки ми не установимо зміст поняття, його ознаки ми не можемо чітко відмежувати цей предмет від суміжних із ним, допускаємо плутанину в мисленні.

зміст поняття складають: "основні та похідні, родові та видові ознаки". Саме ознаки, що складають зміст поняття, відтворюють предмет як самодостатнє утворення, що відрізняється від схожих з ним предметів. Наприклад, зміст поняття "грабіж" складають такі ознаки: а) відкрите, б) заволодіння, в) чужим майном. 

10.Види поняття

Поняття виражаються словами, але в логічному мисленні слова завжди наповнюються узагальненим і абстрактним змістом. Цим слова-поняття, з якими має справу Логіка, відрізняються від буденних уявлень-слів, якими позначаються конкретні речі. Логіка мислить поняттями. Логічне, раціональне, мислення оперує не уявленнями (не представлениями), а поняттями. В цьому розуміння Логіка стоїть на точці зору тих філософів (наприклад, Декарт, Гоббс, Лейбніц, Гегель), що кажуть: “Істина – дочка розуму, а не відчуттів”.

Поняття – це думка, в якій відображуються загальні, і до того ж – суттєві, ознаки (властивості) предметів і явищ. Вони, поняття, утворюються внаслідок двох раціональних дій: а) виділення загального (спільного) в ряду подібних ознак тих чи інших предметів і явищ; і б)абстрагування (відсторонення) від інших, в кожному конкретному випадку – другорядних, ознак.

Ознакою предмета чи явища називається те, в чому предмети чи явища подібні одні одним або відрізняються один від одного. Ознаки, які з необхідністю належать предмету/явищу і в яких виражена його сутність, називаються ознаками суттєвими. Ознаки, які можуть належати, але можуть і не належати і не виражають собою суттєвих сторін предмета/явища, називаються ознаками несуттєвими. Несуттєві ознаки можуть бути власними ознаками (два ока у людини не суттєве саме і тільки для людини, бо два ока є і у тварин) або ознаками випадковими (шестипалий чоловік). Від втрати чи набуття несуттєвих ознак поняття за своїм змістом залишається одним і тим же.

Види понять.

Поняття поділяються на види за показниками їх а) обсягу та б) змісту. За обсягом поняття поділяються на види:

А. Загальними називаються поняття, що охоплюють або стосуються групи чи класу (багато) об’єктів. Наприклад: Людина. Будинок. Річка. Заєць. Зірка. Якщо загальним поняттям охоплюються предмети, що їх можна перерахувати, то їх називають поняттями загальними регістровими, бо його обсяг можна обрахувати (Сонячна система. Європейські держави. Депутати Верховної Раді України) Загальні поняття, обсяг яких не піддається підрахунку, називаються нерегістровими.

Б. Проміжне положення між поняттями загальними і одиничними займають поняття збірні, які мисляться нами як такі, що складаються з певного числа, але його ознаки, як цілого, не поширюються на елементи збірного (Колектив – не кожний член колективу несе на собі ознаку колективу. Полк – не кожен солдат має ознаку полку. Сузір’я Оріона – не кожна зірка цього сузір’я несе на собі ознаки сузір’я Оріона).

В. Одиничними називається поняття, що відображують ознаки одного предмета/явища. Одиничні поняття дуже близькі до уявлень про конкретні предмети і явища. Проте в Логіці одиничні поняття – це все ж таки поняття, елементи логічного мислення. Наприклад: Поема Т.Г. Шевченка “Катерина”. Філософ Аристотель. Крейсер “Аврора”. Поет Павло Григорович Тичина.

За змістом поняття поділяються на види:

А. Поняття конкретні і абстрактні. Конкретні П. Відображують в собі реальні (конкретні) предмети чи клас предметів (Річка. Місто. Рука. Базар.). Абстракті П – відображують окремі властивості (не предмети!) і сторони відношення предметів (Мужність. Любов. Темнота. Активність).

Б. Поняття позитивні і негативні. Позитивні П. виражають наявність у предмета думки тих чи інших ознак. (Хоробрий воїн. Благодійний акт. Смачний сніданок). Негативні П. Заперечують наявність тих чи інших ознак у предмета думки (Неблагодарний. Невихований.) Зміст негативних понять завжди співвідноситься з поняттями позитивними і заперечують саме цей позитивний зміст. Негативні П. Виражаються в словах з приставкою “не-“, “без-”, або грецькою приставкою “а” (Аморальний. Алогічний.)

В. Поняття безвідносні і співвідносні. Безвідносні П. мисляться як незалежні від інших понять і не вимагають їх (Папір. Хустка. Ялинка. Завод). Співвідносні П. немислимі без іншого, для свого розуміння вимагають співставлення з іншим. (Поняття “Батьки” вимагає співставляти його з поняттям “Діти”, “Внутрішнє” – “Зовнішнє”. “Кінець” – “Початок”. “Причина” – “Наслідок”).