- •1.Логіка як наука
- •2.Формальні та змістовні правила міркування
- •3.Культура мислення
- •4.Теоретичне та практичне значення логіки
- •5. Дефініція предмета логіки як науки
- •6.Формалізація як метод логіки
- •Порівняльна характеристика природної і формалізованої мови.
- •7.Закони логіки
- •8. Історичний характер логіки
- •9. Лог. Структура поняття
- •10.Види поняття
- •11. Лог відношення між поняттями
- •12.Лог операції над поняттями
- •13. Лог структура судження
- •14. Види простих суджень
- •15. Суть термінів в категоричному судженні
- •16. Логічні точки між категоричними судженнями
- •17. Модальні судження
- •18.Питання як особлива форма мислення
- •19.Види складних суджень
- •20. Лог відношення між складними судженнями
- •21.Складність структури умовиводу
- •22.Склад і структура умовиводу
- •23.Відношення логічного слідування.
- •24.Правила умовиводів логіки суджень.
- •25.Способи обґрунтування похідних правил логіки суджень
- •26.Безпосередні умовиводи.
- •27.Загальні правила простого категоричного силогізму
- •28.Обґрунтування спеціальних правил фігур силогізму.
- •29.Процедура отримання модусів силогізму.30.Обґрунтування модусів 2,3,4 фігур силогізму
- •31.Види індуктивних умовиводів.
- •32.Аналогія як умовивід.
- •33.Структура доведення.
- •34.Види доведення.
- •35.Види спростування.
- •36.Правила доведення і спростування.
34.Види доведення.
За способом доведення докази поділяються на прямі і непрямі.
Прямим доказом називається доказ, у котрому теза обґрунтовується безпосередньо аргументами.
Якщо для доказу тези наводяться аргументи, а яких безпосередньо випливає істинність (або хибність) цієї тези, то такий доказ є прямим.
Непрямим доведенням називається доказ, у котрому істинність тези обґрунтовується за допомогою доказу хибності антитези.
Антитезою називається судження, котре суперечить тезі.
До непрямого доведення вдаються завжди у тих випадках, коли висунуту тезу не можна довести прямо, коли відсутні аргументи, що обґрунтовують тезу безпосередньо. У непрямому доведенні істинності (або хибності) тези доходять за допомогою дослідження не самої тези, а іншого судження, що перебуває у певному відношенні до тези. Непрямі докази будуються на законах і правилах, котрі існують між судженнями.
Непрямі докази бувають двох видів: аналогічні та розподільні.
В аналогічному непрямому доведенні істинності тези доходять завдяки доказу хибності антитези.
У розподільному непрямому доказі теза обґрунтовується шляхом виключення усіх членів розподільного судження (усіх предикатів), окрім одного, що є доказуваною тезою.
35.Види спростування.
Спростуванням називається така логічна операція, за допомогою якої встановлюють хибність або необгрунтованість тези.
Існує три види спростування:
1) Спростування тези; 2) Спростування аргументів; 3) Спростування демонстрації. Розглянемо кожний вид спростування по черзі.
а) Спростування тези.
Спростування тези це логічна операція, завдяки якій встановлюється хибність тези.
Існують такі способи спростування:
а) спростування тези фактами; б) спростування тези шляхом доведення істинності нової тези; в) спростування тези шляхом виведення із неї наслідків, що суперечать дійсності.
1) Спростування тези фактами.
Відомо що спростувати що-небудь легше ніж довести. Досить одного факту щоб відкинути загальновизнане положення.
Розглянемо універсальне положення: "Будь-який метал тоне у воді". Для спростування цього положення досить знайти один метал, який не тоне у воді. Таким металом є літій. Отже, істинним буде судження "Деякі метали не тонуть у воді".
Візьмемо загальне судження "Будь-яка сучасна європейська держава має республіканську форму правління". Але фактом є існування в Англії конституційної монархії. Тому визнаємо істинним положення "Деякі європейські держави не мають республіканської форми правління."
На перший погляд здається, що спростування фактами тези є самим надійним способом. Але це не завжди так. По-перше отримати факт який би відкидав тезу надзвичайно важко. По-друге, часто вимагають, щоб факт не тільки повторювався, але й його можна було відтворити.
2) Спростування тези шляхом доведення істинності іншої тези.
В основі цього способу спростування лежить закон виключеного
третього: "Із двох суперечливих суджень, одне обов'язково істинне, а друге обов'язково хибне." Досить у ході дискусії довести, що істинною є нова теза, як попередня буде відкинута. Хід такого спростування такий.
Потрібно спростувати тезу: "Всі суспільно небезпечні діяння є злочином".
Для цього ми висуваємо нову тезу "Не всі суспільно небезпечні діяння є злочином".
Знаходимо аргументи для нової тези посилаючись нате, що
а) "Суспільно небезпечні діяння вчинені неосудними особами не є злочином";
б) "Суспільно небезпечні діяння вчинені малолітніми особами не є злочином".
Таким чином, визнаємо істинною тезу: "Деякі суспільно небезпечні діяння не є злочином" і одночасно хибність попередньої тези.
3) Спростування тези шляхом виведення із неї наслідків, що суперечать дійсності.
Процедура спростування тези таким способом передбачає такі кроки:
1. Вводиться припущення, що наявна тези істинна; 2. Із прийнятої тези виводять наслідок. 3. Застосовують правило умовно-категоричного силогізму. "Якщо наслідок хибний, то основа буде хибною".
