- •1.Логіка як наука
- •2.Формальні та змістовні правила міркування
- •3.Культура мислення
- •4.Теоретичне та практичне значення логіки
- •5. Дефініція предмета логіки як науки
- •6.Формалізація як метод логіки
- •Порівняльна характеристика природної і формалізованої мови.
- •7.Закони логіки
- •8. Історичний характер логіки
- •9. Лог. Структура поняття
- •10.Види поняття
- •11. Лог відношення між поняттями
- •12.Лог операції над поняттями
- •13. Лог структура судження
- •14. Види простих суджень
- •15. Суть термінів в категоричному судженні
- •16. Логічні точки між категоричними судженнями
- •17. Модальні судження
- •18.Питання як особлива форма мислення
- •19.Види складних суджень
- •20. Лог відношення між складними судженнями
- •21.Складність структури умовиводу
- •22.Склад і структура умовиводу
- •23.Відношення логічного слідування.
- •24.Правила умовиводів логіки суджень.
- •25.Способи обґрунтування похідних правил логіки суджень
- •26.Безпосередні умовиводи.
- •27.Загальні правила простого категоричного силогізму
- •28.Обґрунтування спеціальних правил фігур силогізму.
- •29.Процедура отримання модусів силогізму.30.Обґрунтування модусів 2,3,4 фігур силогізму
- •31.Види індуктивних умовиводів.
- •32.Аналогія як умовивід.
- •33.Структура доведення.
- •34.Види доведення.
- •35.Види спростування.
- •36.Правила доведення і спростування.
32.Аналогія як умовивід.
Аналогія — це такий умовивід, у якому рух думки відбувається від окремого до окремого, від часткового до часткового. Вихідним знаниям в аналогії є знання про окремий предмет. За допомогою умовиводу за аналогією ознаки, що належать одному одиничному предмету, переносяться на інший одиничний предмет: у нашому прикладі ознака ("до підпалу складу причетний завідувач складу"), установлена під час розслідування одного випадку, перенесена на інший випадок. Аналогія, таким чином, є умовиводом від відомого до невідомого, її висновок є нове знання про окреме, здобуте шляхом опосередкування.
Аналогія, як і будь-яка логічна форма, е відображенням певних зв'язків і відношень предметів реальної дійсності. Можливість умовиводів за аналогією зумовлена необхідним, закономірним характером зв'язку ознак предметів. Якби між ознаками предмета не існувало якогось зв'язку і кожен предмет містив у собі сукупність випадкових властивостей і ознак, то від знання ознак одного предмета не можна було б перейти до знання ознак і іншого предмета. Але оскільки між ознаками предмета існує стійкий зв'язок і залежність, то від схожості двох предметів в одних ознаках природне припущення щодо схожості цих предметів і в інших ознаках. У багатовіковій практиці людина переконувалася, що якщо в одного предмета, котрий має ознаки аbс, існує й ознака d, то й інший предмет, з ознаками аbс, може мати ознаку d. Мільярди разів відображаючись, такий зв'язок предметів і їхніх ознак закріпився у нашій свідомості у формі умовиводу за аналогією.
Безпосередньою або логічною основою висновків за аналогією є таке положення: якщо два предмети схожі в одних ознаках, то вони можуть бути схожими і в інших ознаках, виявлених в одному із порівнювальних предметів.
33.Структура доведення.
Термін "доведення" має декілька значень.
По-перше, "доведенням" називають факти, за допомогою яких встановлюється істинність певного положення.
По-друге, "доведенням", позначають джерела доказів, наприклад, літописи, архіви, оповіді очевидців, мемуари тощо.
Нарешті, по-третє, "доведенням" називають логічну процедуру, в ході якої встановлюється істинність певного положення за допомогою положень, істинність яких уже встановлена раніше.
Саме третє значення терміну "доведення", є об'єктом дослідження логіки.
Структура доведення складається із:
- тези;
- аргументів та
- демонстрацій.
Т е з а - це думка або положення, істинність якого потрібно довести.
Наявність тези є обов'язковою умовою будь-якого доведення. Теза може бути сформульована як на початку доведення, так і будь-який момент доведення. У природній мові тезу виокремлюють такими зворотами: а) "Ось моя теза"; б) "Ось моє бачення"; в) "Це моя точка зору"; г) "Це моя позиція"; тощо.
А р г у м е н т - це думка, істинність якої уже встановлена раніше, і яка може бути використана для обґрунтування істинності довільного положення.
До аргументів відносять:
1) факти дійсності; 2) закони; 3) аксіоми; 4) дефініції; 5) раніше доведені положення.
Факт є одним із важливих видів аргументів. Запорукою вагомості факту як аргументу є те, що факт, як правило, відображає дійсний стан справ і відкидати, заперечувати не погоджуватися із фактом, означає йти в супереч дійсності. Факт є фундаментом на якому будуються, формуються людські переконання.
Особливим видом аргументів є юридичні закони. У процесі слідства і судового засідання ми користуємося доказовими фактами, із яких намагаємося зробити певні висновки.
У ролі аргументів використовують також аксіоми.
Загальновизнаним є те, що аксіоми це положення які не потребують доведення. Саме у цьому розумінні будемо вживати цей термін.
Аргументи - дефініції, як правило, використовуються в доведенні коли встановлюється кваліфікація скоєного, що може розглядатися як злочин. Довести, що дана дія обвинувачуваного кваліфікована правильно, означає посилання на статтю закону, яка описує ознаки злочину, котрий проглядається у діях обвинувачуваного.
Нарешті, в ролі аргументів часто виступають раніше доведені положення. Будь-яка наука включає в себе принципи, теорії, наукові судження, які мають логічне обґрунтування і підтверджені практикою. Саме вони й можуть виступати аргументами. Посилання на такі аргументи є достатнім для обґрунтування тези.
