24. Методи спостереження і порівняння у науково-дослідній роботі студентів.

Спостереження - метод збору наукової інформації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, які відбуваються в соціальній реальності.    Для спостереження характерними є систематичність, планомірність і цілеспрямованість. Найважливішою його перевагою порівняно з іншими соціологічними методами є синхронність із досліджуваним явищем, процесом. Це дає змогу безпосередньо вивчати поведінку людей за конкретних умов у реальному часовому просторі ("саме те", "саме тут", "саме зараз"). Дослідник особисто спостерігає явище, котре вивчає (трудовий колектив, мікрогрупу, певну особу, інше). Спостереження — метод наукового дослідження , що полягає в активному , систематичному , цілеспрямованому , планомірному і навмисному сприйнятті об'єкта , в ході якого отримується знання про зовнішні сторони , властивості і відносини досліджуваного об'єкта . Спостереження включає в себе в якості елементів: спостерігача (суб'єкта) , об'єкт спостереження і засоби спостереження. В якості останніх у розвинених формах спостереження використовуються різні спеціально створені прилади , що виступають як продовження і посилення органів чуття людини , а також використовувані як знаряддя впливу на об'єкт ( що перетворює спостереження на складову частину експериментальної діяльності).

Основні методологічні вимоги до спостереження наступні:

активність ( не споглядання об'єкта , а пошук і фіксація дослідником потрібного ракурсу бачення його ),

цілеспрямованість ( увага повинна фіксуватися тільки на явищах, що цікавлять ),

планомірність і навмисність ( проходження за певним планом або сценарієм ),

системність (ведення за певною системою для багаторазового сприйняття об'єкта в заданих режимах)

Порівняння - це процес зіставлення предметів або явищ

дійсності з метою установлення схожості чи відмінності між

ними, а також знаходження загального, притаманного, що

може бути властивим двом або кільком об'єктам досліджен-

ня. Метод порівняння буде плідним, якщо при його застосуванні виконуються такі вимоги:

- порівнюватись можуть тільки такі явища, між якими може існувати певна об'єктивна спільність;

- порівняння повинно здійснюватись за найважливішими, найсуттєвішими (у плані конкретного завдання) ознаками. Порівняння завжди є важливою передумовою узагальнення.

25. Типи наукової інформації в залежності від способу подання.

26. Функціональні особливості науки та наукових досліджень.

27. Структура документів за способом фіксації.

За способом фіксації інформації розрізняють такі документи:

письмові,   до   яких  належать   усі  рукописні  та  машинописні документи,     виготовлені    за    допомогою    друкарської    та розмножувальної оргтехніки; графічні, в яких зображення об'єктів передано за допомогою ліній, штрихів, світлотіні. Це графіки, мали, рисунки, малюнки, схеми, плани. Вони цінні своєю ілюстративністю; фото   -   й   кінодокументи   -   такі,   що   створені   способами

фотографування й кінематографії. Це кіно - та фотоплівки та фотокартки.   На них можна зафіксувати ті явища, які іншим способом зафіксувати важко чи неможливо; фонодокументи - такі, що створюються за допомогою будь-якої системи звукозаписування й відтворюють звукову інформацію

(наприклад, записану під час проведення засідань, зборів, нарад тощо).