51. . Функціональні особливості науки та наукових досліджень.

До загальнонаукової методології слід віднести системний підхід, застосування якого потребує кожний об’єкт нау­кового дослідження. Сутність його полягає у комплексному досліджені великих і складних об’єктів (систем), дослідженні їх як єдиного цілого з узгодженим функціонуванням усік елементів і частин.

3гідно з системним підходом, система - це цілісність, яка становить єдність закономірно розташованих і вза­ємопов'язаних частин (рис. 3.1). Основними ознаками си­стеми е:

1) наявність найпростіших одиниць - елементів, які її складають;

2) наявність підсистем - результатів взаємодії еле­ментів;

3) наявність компонентів - результатів взаємодії підси­стем, які можна розглядати у відносній ізольованості, поза зв'язками з іншими процесами та явищами;

4) наявність внутрішньої структури зв'язків між цими компонентами, а також їхніми підсистемами;

5) наявність певного рівня цілісності, ознакою якої е те, що система завдяки взаємодії компонентів одержує інтеграль­ний результат;

6) наявність у структурі системоутворюючих зв'язків, які об’єднують компоненти і підсистеми як частини в єдину си­стему;

7) зв'язок з іншими системами зовнішнього середовища.

Кожну конкретну науку, діяльність, об’єкт можна розгля­дати як певну систему, що має множину взаємопов'язаних елементів, компонентів, підсистем, визначені функції, цілі, склад, структуру. До загальних характеристик системи відно­сять цілісність, структурність, функціональність, взаємо­зв'язок із зовнішнім середовищем, ієрархічність, ціле­спрямованість, самоорганізацію.

52. Поняття Універсальної десятинної класифікації.

Універса́льна десятко́ва класифіка́ція (УДК) — бібліотечна класифікація документів, широко використовується у всьому світі для систематизації творів науки, літератури і мистецтва, періодичного друку, різних видів документів і організації картотек.

0 Загальний відділ

1 Філософія. Психологія

2 Релігія. Теологія

3 Суспільні науки

4 (вільний)

5 Математика. Природничі науки

6 Прикладні науки. Медицина. Техніка. Сільське господарство

7 Мистецтво. Архітектура. Ігри. Спорт

8 Мова. Мовознавство. Художня література. Літературознавство

9 Географія. Біографії. Історія

Универсальная десятичная классификация (УДК) была создана бельгийскими библиографами Полем Отле (Otlet) и Анри Лафонтеном (Lafontaine), основавшими в 1895 году в Брюсселе Международный библиографический институт, и впервые опубликована в 1897 г.[1] За основу была взята подвергшаяся определённой переработке Десятичная классификация Дьюи, разработанная[2] американским библиографом Мелвилом Дьюи (Dewey) для Библиотеки Конгресса США в 1876 году (использовавшийся Дьюи принцип десятичной классификации идей и понятий содержался ещё в проекте априорного языка, представленном в 1794 г. французским адвокатом и филологом Ж. Делормелем на рассмотрение Национального конвента Франции[3]). М. Дьюи бескорыстно предоставил П. Отле и А. Лафонтену права по использованию и модификации своей системы для создания всеобъемлющего каталога опубликованных знаний. В течение долгих лет эта работа велась в рамках Международной федерации по информации и документации. Первое издание полных таблиц УДК было опубликовано на французском языке в 1905 г. Структура УДК с течением времени отклонилась от исходной схемы М. Дьюи, но в ряде разделов индексы классов этих систем почти совпадают.

В настоящее время УДК является интеллектуальной собственностью[какой?] специально организованного международного Консорциума УДК, объединяющего основных издателей таблиц УДК на разных языках. Исключительным (эксклюзивным, монопольным) правом распоряжения таблицами УДК на русском языке обладает Всероссийский институт научной и технической информации (ВИНИТИ, viniti.ru). Этот институт ведёт издание и платное распространение классификационных таблиц в книжном и электронном виде. ВИНИТИ также организовал сайт udcc.ru, на котором ведётся диалоговая консультационная работа по применению УДК.