
- •1)Тверді оболонки Землі їх будова та склад
- •2)Типи земної кори
- •3)Класифікація мінералів
- •4)Фізичні властивості мінералів
- •5)Основні форми магматизму
- •6)Походження магми
- •7)Типи магматичних порід
- •8)Суть вивітрювання
- •9)Фізичне вивітрювання
- •10)Хімічне вивітрювання
- •11)Еолові процеси
- •12) Еолові форми рельєфу
- •13) Площинний стік
- •0,5 М, в яких концентруються потоки талих та дощових вод.
- •15) Тимчасові гірські потоки
- •16) Річкові долини, їх форма та розвиток
- •17) Базиси ерозії та їх роль у виробленні профілю ріки
- •21) Класифікація магматичних порід
- •22) Класифікація осадових уламкових порід
- •23) Види води в гірських породах
- •24) Артезіанські води
- •25) Генетичні типи підземних вод
- •50)Ендогенні процеси
- •51)Складкоутворюючі рухи земної кори.
- •52)Зсуви, їх будова та боротьба з ними.
- •53)Екзогенні процеси та їх роль у формуванні рельєфу.
- •54)Елементи складки.
- •55) Геологічна будова геосинкліналей.
- •56)Грунти та їх ознаки.
- •57)Класифікація зсувів
- •58) Елементи складки.
- •59)Відносна хронологія. Методи визначення віку.
- •60) Розривні рухи земної кори.
55) Геологічна будова геосинкліналей.
Геосинкліналь – лінійно витягнута ділянка земної кори, в межах якої інтенсивно проявляються вертикальні й горизонтальні рухи, магматизм і сейсмічність.
Упродовж етапів розвитку Землі геосинкліналі виникали,розвивалися,замикалися. Геосинкліналі розвиваються протягом десятків і сотень мільйонів років і проходять кілька стадій — від прогину, найчастіше зайнятого морем, до формування на місці гірської складчастої споруди.На їхньому місті утворювалися гірські споруди,а в подальшому-платформи. Основні ознаки: -значні потужності комплексів осадових і скельних порід;
-широкий розвиток магматичних процесів;
Геосинкліналі є найрухомішими ділянками земної кори,де найактивніше простежуються різноманітні тектонічні рухи.
-прояв усіх форм метаморфізму
-підвищений геотермічний градієнт
Геосинклінальні області мають, як правило, лінійно витягнуту форму довжиною в тисячі і шириною в сотні кілометрів. Вони часто приурочені до глибоких тектонічних розломів, що досягають межі верхньої мантії. Утворення розломів супроводжується дробленням складок земної кори з порушенням їх цілісного простягання, посилюється вулканічна і сейсмічна активність. Внаслідок інтенсивного прогинання на морському дні нагромаджуються осадові відклади завтовшки в сотні і тисячі метрів.
56)Грунти та їх ознаки.
Ґрунт - верхній родючий шар Землі
Морфологічними ознаками ґрунтів є форма елементів, характер їх меж, забарвлення, взаємне розташування та співвідношення в просторі твердих часток і зв’язаних з ними пор, характер поверхні, щільність, твердість, липкість, пластичність, гранулометричний склад, загальна потужність ґрунтового профілю і окремих його генетичних горизонтів, характер переходів між горизонтами, форми новоутворень і включень тощо.
Основні морфологічні ознаки ґрунтів:
будова профілю — чергування генетичних горизонтів ґрунту та їх потужність.
колір ґрунту, що обумовлюється кольором мінералів і поєднанням в ньому таких основних речовин:
-темнофарбованих органічних та органо-мінеральних речовин;
-окисів заліза і марганцю (бурі, помаранчеві,жовті, червоні кольори),
-кремнеземом, вуглекислими важкорозчинними солями, гідратами окису алюмінію (біле забарвлення),
-закисними сполуками заліза (сизі, зелені та блакитні кольори).
структура ґрунту — форма і розмір структурних окремостей, на які природно розпадається ґрунт.
складення ґрунту — це характер взаємного розташування в просторі елементарних ґрунтових частинок і ґрунтових агрегатів і притаманні цьому розташуванню величина, роздробленість і конфігурація порового простору ґрунту. Кількісними характеристиками складання ґрунту можуть бути величини щільності (об'ємної маси) або загальної, капілярної, некапілярної пористості.
57)Класифікація зсувів
Зсув - це зміщення похилої площини мас грунту з вершини або схилу узгір'я до підошви під дією сили тяжіння.
За потужністю зсувного процесу, тобто залучення в рух мас гірських порід, зсуви діляться на малі - до 10 тис. куб.м, середні - 10-100 тис. куб.м, великі - 100-1000 тис. куб.м, дуже великі - понад 1000 тис. куб.м.
Поверхня, на якій зсув відривається і переміщується вниз, називається поверхнею ковзання або зсуву; за її крутизною розрізняють:
а) дуже пологі;б) пологі ;в) круті
За глибиною залягання поверхні ковзання розрізняють зсуви: поверхневі - не глибше 1 м - опливіни, сплави; дрібні - до 5 м; глибокі - до 20 м; дуже глибокі - глибше 20 м.
Детрузивні зсуви - виникають у верхній частині схилу, наприклад при
збільшенні тиску (нове будівництво) чи утворенні тріщини відколу.
Структурно-пластичні зсуви - це найбільш поширені зсуви, пов'язані з
різними за складом, віком скельними і напівскельними
породами.
Розрізняють три основні різновиди структурно-пластичних зсувів:
• консеквентні характерне зміщення блоків порід по нахиленому контакті
шарів одного або різного петрографічного складу);
• асеквентні або зрізаючі - зміщення відбувається по ослаблених зонах,
що перетинають шари гірських порід;
• інсеквентні зсуви, які формуються в однорідних за літологічним складом
породах і дзеркало ковзання яких - близьке до кругло-циліндричного
Консистентні зсуви - виникають внаслідок зміни консистенції порід, які
складають схил, при.
Суфозійні зсуви - виникають в результаті зменшення зчеплення від
розчинення порід і виносу дрібних частинок породи.
Структурні зсуви - виникають при зміщенні частини схилу після контакту
шарів.