Механічні тканини

У процесі еволюції в рослинних орга­ніз­мів виникли і диференціювалися спе­ціа­льні механічні тканини, які забез­пе­чили високу стійкість рослин щодо по­ри­вів вітру, ударів краплин дощу, граду, тис­ку снігової маси, гі­лок, листків, пло­дів, ви­топ­туванню тварин. Механічні тканини ві­ді­­грають у рослині роль скелета, вони на­дають рослині міцності при різних меха­ніч­них впливах: стис­ню­ван­ні, зги­нан­ні, роз­тягуванні, розривах, зламах тощо. Взаємо­діючи з іншими гісто­ло­гічними елемен­та­ми, механічні тканини утворюють ніби ар­матуру органа, тому їх іноді називають ще арматурними. Кліти­ни цих тканин від­нос­но великі, щільно з’єднані од­на з одною, їхні оболонки дуже по­тов­щені й міцні, з малою кількістю пор.

У проростків і в молодих ділянках ор­ганів механічних тканин немає, необ­хід­ною пружністю вони воло­дію­ть зав­дя­ки тургору. Але пізніше в розвитку органа в ньому з’являються спеціалізовані меха­ніч­ні тка­ни­ни. Механічні тканини най­краще розвиваються в осьовій частині па­го­на – стеблі, де вони розташовуються по його пери­фе­рії. Завдяки цьому стебло стає дос­тат­ньо стійким на згинання. У корені, який витримує головним чином опір на розтя­гування і розрив, ме­ханічна тканина зосе­реджена зазвичай у центрі.

За­лежно від форми клітин, хімічного скла­ду клі­тин­них стінок, спо­собу їх по­тов­щення, а та­кож міс­це­роз­та­шу­ван­ня, меха­ніч­ні тка­нини по­ді­ля­­ють на такі три гру­пи: коленхіма, склерен­хі­ма і скле­реїди.

Коленхіма

Коленхіма (від грец. „колла” – клей, „енхіма” – наповнення) – первинна ме­ха­ніч­на тканина, яка трапляє­ть­­ся в мо­ло­дих стеблах дводо­ль­них рослин, у че­реш­ках листків, інколи в квітконіжках і пло­до­ніж­ках, роз­та­шо­ву­ючи­сь у них у пер­вин­ній корі під епідермісом. У стовбурах і гілках деревних рослин коленхіма трап­ляє­ться рідко, в коренях її заз­вичай зовсім немає. В однодольних ця тканина зустрі­ча­є­­ть­ся рідко, наприклад, у злаків. У рос­лин цієї родини колен­хіма лока­лі­зу­ється у вузлах, що значною мі­рою сприяє ви­п­рям­­ленню стебел при по­ля­ганні.

Утворюється коленхіма з клітин ме­рис­теми конуса наростання разом з інши­ми гістологічними елементами первинної кори. Залягає ця механічна тканина в пер­винній корі під епідермісом групами (че­решки листків бу­ря­ка, стебла моркви і ко­нопель) або суцільним кільцем (стебла гар­буза, канатника).

Коленхіма складається із живих, дріб­них, найчастіше паренхімних клі­­тин із не­рів­номірно потовще­ними це­лю­лозни­ми стін­ками. У зв’язку з розташуванням колен­хі­ми по пери­ферії органів, в її клітинах мо­жу­ть бути наяв­ні хло­ро­плас­ти, що ство­рює мож­ливість здійснення про­цесу фото­син­тезу. Клітинні оболонки коленхіми міс­­­тять це­лю­ло­зу з доміш­ками пектинових речовин, міцні та пружні. Ті частини обо­лон­ки клітин коленхіми, які зали­шаю­ть­ся непотовщеними, зовні та функціонально нага­ду­ють пори. Крізь них транс­пор­тую­ть­ся вода і по­жив­ні речови­ни до клітин, тому їхній про­топласт зберігається, а самі клітини здатні до росту. Такі особливості бу­дови клітин коленхіми надають міц­нос­ті молодим органам, що ростуть, і не про­ти­діють процесам росту.

Залежно від особливостей потов­щен­ня клітинної оболонки розрізняють три ти­пи коленхіми. Якщо потов­щен­­ні ділян­ки розміще­ні в кутах клі­тин, коленхіму на­­зи­вають кутовою, при цьому потов­щен­ня сусідніх клітин змикаються і утво­рю­ють трьох- та п’ятикутники (черешки бу­ряка, стебла гарбуза і жоржини). Якщо по­тов­щу­ються тангентальні про­ти­лежні стін­ки, а дві інші залишаються тонкими, ви­ни­кає пла­­с­­тинчаста коленхіма. Час­то плас­тин­часта коленхіма утво­рює в стеблі суці­ль­не кільце (соняшник, синій баклажан). Розріз­няю­ть також пухку ко­лен­хіму, в якій добре розви­не­ні між­клітинники. У ній по­товщуються ті ділянки оболонок клітин, які межують із міжклітинниками (чере­шок листка лопуха, стебло ваточника). Най­по­ши­ре­ні­ша кутова ко­ленхіма.

Своє призначення механічної, або ар­ма­турної, тканини коленхіма може вико­ну­вати лише в стані повного тургор­ного натягу своїх клітин. Якщо лис­т­ки або мо­лоді пагони втрачають багато води, то не­потовщені ділянки оболонок зазнають де­формації, ор­ган втрачає пружність і в’яне.

У ході індиві­дуального розвитку ко­лен­хіма – це перша механічна тка­нина, що ви­­­­ни­кає в стеблах, лис­тках, а та­кож у коренях деяких вищих рослин. Стін­ки клі­тин коленхіми здатні до розтягування че­рез те, що мають не­потовщені ділян­ки. Клітини коленхіми мо­­жуть видозміню­ва­ти­ся, переходити в стан мерис­тематичної актив­нос­ті при закладанні в ній корко­вого камбію чи у відповідь на поранення тка­ни­ни.