14. Проектування вертикального дренажу на плані

В залежності від розміщення свердловини на плані вертикальний дренаж може бути: систематичним, вибірковим, лінійним, комбінованим.

Систематичний дренаж влаштовується на великих і однорідних з точки зору гідрогеологічний умов площах при рівно дебітних свердловинах.

Свердловини розміщують по кутах квадратів або рівносторонніх трикутників. За конструкцією вони можуть бути як водоприймальні, так і дренажні. Зі свердловин вода відводиться в скидні трубопроводи або неглибокі канали з подальшим скидом в осушувальні канали. Відстань між свердловинами залежить від радіусу впливу і схем розміщення. При розміщенні по квадрату – Е=1,77R, при розміщенні по трикутнику – 1,9R.

Вибірковий дренаж влаштовують при осушенні окремих перезволожених ділянок. Розміщення свердловин на плані, їх кількість визначається конфігурацією і ступенем перезволоження території.

Лінійний дренаж влаштовують для захисту території від підтоплення з боку річки, водосховища (береговий дренаж) або припливу грунтового потоку з прилеглих водозборів (ловильний дренаж). Свердловини розміщують в одну або дві лінії перпендикулярно до потоку підземних вод.

Комбінований дренаж влаштовують на об’єктах з складними гідрогеологічними умовами. На водонепроникних грунтах влаштовують горизонтальний дренаж, на водопроникних – вертикальний дренаж.

15. Розрахунок вертикального дренажу

Основна мета вертикального дренажу – це пониження РГВ в посівний період до норми осушення і підтримання її в певних межах протягом вегетація. При проектуванні осушувальної системи з систематичним вертикальним дренажем необхідно при відомому дебіті і прийнятою схемою розміщення свердловин визначити відстань між ними.

Радіус зони живлення досконалої свердловини при нестаціонарній фільтрації визначають за формулою:

де:Q – дебітсвердловини, м³/добу;

t – розрахунковий період відкачування, 10-15 діб;

- коефіцієнт водовіддачі;

- необхідна норма осушення, 0,5-0,6м – на посівний період (шар осушення).

Радіус зони живлення свердловини залежить від водопроникності грунтів і становить 200-1000м. Відстань між свердловинами в залежності від схеми розміщення визначається. Необхідна кількість свердловин на осушувальній території становить:

де: А – площа осушення, м².