2. Організаційна частина

Ця частина вказує:

місце де безпосередньо реєструються ознаки окремої одиниці сукупності в статистичних формах;

час – це той час, до якого відносяться дані зібраної інформації (наприклад, сезон при дослідженні в сільському господарстві).

Важливість цього показника в тому, що ми маємо досліджувати об'єкт в його звичайному стані; Час може бути об'єктивним і суб'єктивним. Об'єктивний час – це момент чи період часу, до якого відносяться зібрані дані. Суб'єктивний час – це дата або період, протягом якого збирають дані.

13. Які завдання вирішує статистика за допомогою методу групувань?

Групування – це процес утворення однорідних за найістотнішими ознаками груп.

Групування може здійснюватись як за якісною, так і за кількісною ознакою, що має варіацію.

На групування у статистичному аналізі покладаються певні функції:

 визначення типів явищ, виокремлення однорідних груп і підгруп;

 дослідження структури сукупності та структурних зрушень;

 вивчення взаємозв′язків і залежностей між ознаками;

 визначення меж і можливостей застосування інших статистичних методів

(середніх, кореляційних, регресних).

14. У чому полягають принципи вибору групувальної ознаки та утв-ня груп

При виборі групувальної ознаки важливим моментом є дотримання умови місця і часу. Все розмаїття ознак, на основі яких можуть здійснюватися статистичні групування, можна класифікувати таким чином:

1)за формою вираження групувальні ознаки поділяються на атрибутивні,які характеризують властивість, якість явищ і не мають кількісного виразу (стать, професія, освіта і інші), та кількісні (варіаційні),які приймають різні цифрові характеристики в окремих одиницях досліджуваної сукупності (кількість працюючих, обсяг виробництва, вартість основних виробничих фондів). Кількісні ознаки при цьому, у свою чергу, можуть бути дискретними (перервними), значення яких виражається цілими числами між якими не має проміжних значень (розряд працівників) та безперервними, які можуть набувати різного значення в певних межах, тобто виражатися не лише цілими числами, а й дробовими. Коли групування проводиться за ознаками, що мають кількісний вираз потрібно правильно вирішити питання не лише про кількість груп, а й про вибір інтервалу групування;

2)за роллю,яку відіграють ознаки у взаємозв'язку досліджуваних явищ, їх поділяють на факторні,що впливають на інші ознаки, і результативні,розмір і динаміка яких формуються під впливом інших ознак. Причому в залежності від об'єктивних умов і мети дослідження ознаки можуть обмінюватися ролями. В одних випадках вони можуть виступати в ролі факторних, в інших - у ролі результативних ознак. Так, величина продуктивності праці, з одного боку, залежить від рівня кваліфікації (розряду) працівника, з іншого - вона є основним чинником збільшення обсягів виробництва, зниження собі вартості одиниці продукції. Отже, у першому випадку показник продуктивності праці виступає у ролі результативної ознаки, в другому - факторної.

Після визначення групувальної ознаки наступним важливим кроком є розподіл одиниць сукупності на групи. І тут постає питання про кількість груп, які необхідно утворити, та величину інтервалу. Ці два моменти взаємопов'язані між собою: чим менша величина інтервалу, тим більша кількість груп і навпаки. Важливою вимогою при вирішенні цього питання є вибір такої кількості груп і величини інтервалу, які дозволяли б більш-менш рівномірно розподілити всі одиниці сукупності в розрізі груп, забезпечили їх представництво і якісну однорідність.

Кількість груп у багатьох випадках залежить від того, яку ознаку покладено в основу групування. Так, часто атрибутивні групувальні ознаки визначають кількість груп (групування працівників за освітою, за статтю). Аналогічно розподіляється сукупність за дискретною ознакою, яка змінюється у відносно неширокому діапазоні (при групуванні робітників за розрядами, сімей - за кількістю їх членів).

Інтервали груп використовуються лише при значному коливанні дискретної ознаки, при безперервній зміні кількісної ознаки (наприклад, величина середньої заробітної плати, розмір основних виробничих фондів тощо).

У практиці економічної роботи в більшості випадків застосовуються групування з нерівними інтервалами, прогресивно зростаючими або прогресивно спадаючими. Необхідність застосування групування з нерівними інтервалами виникає у тих випадках, коли коливання ознаки має нерівномірний характер і у великих межах. Наприклад, застосовувати рівнозначний інтервал за обсягом виробництва для малих, середніх і крупних підприємств буде неправильно, оскільки різниця в обсягах виробництва навіть у невеликих сумах має вирішальне значення для малих підприємств, тоді як для крупних - неістотне. Потрібно передбачати невеликі інтервали для малих підприємств і більш широкі інтервали - для крупних підприємств.

Інтервали при групуванні можуть бути відкритими (у них дається одна межа - верхня або нижня) і закритими, (що мають верхню і нижню межі). У наведеному прикладі перший і останній інтервали є відкритими, всі інші -закритими. Потреба у відкритих інтервалах зумовлена великим коливанням досліджуваної ознаки, розкиданістю її кількісних значень.

Внаслідок зведення і групування матеріалів статистичного спостереження одержують ряди розподілу, які представляють собою упорядкований розподіл одиниць досліджуваної сукупності на групи за певною ознакою. Вони характеризують склад досліджуваного явища, закономірності його розвитку, дозволяють судити про його однорідність.

Ряди розподілу можуть бути утворені:

а) за кількісною ознакою;

б) за якісною ознакою.

Відповідно розрізняють два види рядів розподілу:

а) варіаційні;

б) атрибутивні.