70. Види взаємозв’язків між ознаками.

Виділяють три види взаємозв’язків - факторні, що вивчаються за допомогою метода групувань і теорії кореляції; компонентні, що вивчаються індексним методом, і балансові - вивчаються шляхом побудови балансів. За допомогою балансового методу виконується аналіз зв’язків і пропорцій при утворенні ресурсів та їх використанні. Найбільш простим є баланс матеріальних ресурсів, який можна відобразити за допомогою такої балансової тотожності: Залишок на початок + Надходження = Витрати + Залишок на кінець. За статистичною природою зв’язки поділяють на функціональні та стохастичні. При функціональному зв’язку кожному значенню факторної ознаки X відповідає чітко виражене значення результативної ознаки Y. Тобто функціональні зв’язки характеризуються повною відповідністю між причиною і наслідком, факторною і результативною ознаками. Така залежність притаманна фізичним, хімічним явищам тощо. В суспільних процесах - це найчастіше зв’язок складових елементів розрахунку відповідних показників. Наприклад, валового збору від урожайності сільськогосподарських культур і розміру посівної площі. При стохастичному зв’язку кожному значенню ознаки X відповідає певна множина значень ознаки Y, які варіюють і утворюють ряд розподілу (умовний). Стохастичний зв’язок проявляється зміною умовних розподілів. Лінія регресії може мати різні зображення: табличне, аналітичне, графічне. В теорії кореляції вирішуються два завдання: визначити теоретичну форму зв’язку (регресійний аналіз) і визначити тісноту зв’язку. За своєю формою кореляційні зв’язки бувають прямі і обернені, прямолінійні і криволінійні, однофакторні і багатофакторні. Прямі і обернені зв’язки розрізняються в залежності від напрямку зміни результативної ознаки. Якщо вона змінюється у тому ж напрямку, що і факторна ознака, то це прямий зв’язок. Так, чим вище розряд робітника, тим вище продуктивність праці -прямий зв’язок. А чим вище продуктивність праці, тим нижче собівартість продукції - обернений зв’язок. Прямолінійні (лінійні) і криволінійні кореляційні звязки розрізняються в залежності від аналітичного вираження теоретичної форми зв’язку (лінійна функція, або криволінійна у вигляді параболи, гіперболи, напівлогарифмічної кривої тощо). Якщо досліджується зв’язок між однією ознакою (фактором) і результативною ознакою, то мова йде про однофакторний зв’язок і парну кореляцію. Якщо досліджується зв'язок між кількома факторними ознаками і результативною, мова йде про множинну кореляцію і багатофакторний зв’язок.

71. Суть кореляційно-регресійного аналізу. Етапи проведення кореляційного аналізу.

Зв'язок, при якому кожному значенню аргумента відповідає не одне, а декілька значень функції, а між аргументом і функціями не можна встановити чіткої залежності, називається кореляційним. Регресійний аналіз призначений для вибору форми зв'язку, типу моделі, для визначення розрахункових значень залежної змінної (результативної ознаки). Застосування кореляційного аналізу тісно пов'язане з регресійним аналізом, тому його часто називають кореляційно-регресійним. Головними завданнями кореляційного аналізу є: – визначення форми зв'язку; – вимірювання щільності (сили) зв'язку; – виявлення впливу факторів на результативну ознаку. Кореляційно - регресійний аналіз включає три етапи: 1) математико - економічне моделювання ; 2 ) рішення прийнятої моделі шляхом знаходження параметрів кореляційного рівняння; 3 ) оцінка і аналіз одержаних результатів. Здійснення кореляційного аналізу передбачає такі послідовні етапи: 1) встановлення причинно-наслідкових зв'язків між досліджуваними ознаками (виявлення факторів та вибір серед них тих, які найбільше впливають на результативний показник) на початковому етапі аналізу виявляються зв'язки між результативною і факторними ознаками; 2) формування кореляційно-регресійної моделі (інформаційне забезпечення аналізу, вибір типу і форми зв'язку, складання моделі) На другому етапі оцінюється вихідна інформація для дослідження з використанням різних статистичних критеріїв (середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації тощо), а потім формується модель стохастичного зв'язку; 3) визначення кореляційних характеристик (показників зв'язку); 4) статистична оцінка параметрів зв'язку (економічна інтерпретація, оцінка значимості коефіцієнтів кореляції (наскільки відібрані фактори пояснюють варіацію результативного показника) та використання їх для вирішення практичних завдань, наприклад прийняття рішень, прогнозування, планування, нормування тощо