6. Охарактеризуйте етапи статистичного дослідження

Будь-яке статистичне дослідження послідовно проходить 3 етапи:

 перший етап – збирання первинного статистичного матеріалу реєстрацією фактів чи опитуванням респондентів (метод статистичного спостереження);

 на другому етапі зібрані дані підлягають первинній обробці, систематизації та групуванню – від характеристик окремих елементів переходять до узагальнюючих показників у формі абсолютних, відносних чи середніх величин (методи зведення та групувань, табличний та графічний методи);

 третій етап передбачає аналіз отриманих під час зведення та групування матеріалів для одержання обґрунтованих висновків про стан явищ, що вивчаються, та закономірностей їх розвитку (методи вивчення варіації, диференціації та сталості, тенденцій розвитку, прогнозування, вивчення взаємозв’язків тощо).

Вказана послідовність є лише загальною, а конкретний зміст того чи іншого етапу залежить від мети дослідження та характеру даних.

Передумовою використання статистичних методів має бути визначення і розуміння суті явища, що вивчається, його властивостей, особливостей конкретних обставин.

7, 9, 10,11. Сутність та організаційні форми статистичного спостереження

Статистичне спостереження є першим кроком статистичного дослідження і полягає

в планомірному, науково-організованому збиранні даних. Формування якісної інформаційної бази – це фундамент статистичного дослідження, оскільки використання лише об’єктивної та достатньо повної інформації на подальших етапах дослідження надає можливість отримати правильні, обґрунтовані висновки про характер і закономірності досліджуваного процесу.

Але не всі вихідні дані можна покласти в основу узагальнень і висновків, тому статистичні дані, що придатні для цього повинні бути:

 вірогідними і точними – статистичні дані мають доказову силу лише тоді, коли вони правдиві і достовірні;

 повними, не випадковими чи уривчастими; дістають їх реєстрацією значень ознак усіх одиниць сукупності за необхідний період чи на певний момент часу;

 однотиповими, порівнюваними – для їх узагальнення і зіставленості у часі і просторі.

У статистичній практиці застосовуються різні форми статистичних спостережень. Із погляду організації спостереження розрізняють дві його основні форми: звітність і спеціально-організоване статистичне спостереження.

Звітність як форма статистичного спостереження характеризується тим, що статистичні органи систематично одержують від підприємств і організацій (закладів тощо) в установлені строки зведення про умови і результати роботи за минулий період. Обсяг і зміст такої інформації визначаються затвердженими формами звіту. Як джерела даних для звітності використовують документи оперативно-технічного і бухгалтерського обліку. Обліково-статистичний апарат підприємств обробляє первинні записи у документах і результати заносить у форми звітів.

У нашій країні звітність є основною формою статистичного спостереження. Основну масу зведень, необхідних для управління народним господарством, а також для наукових досліджень, статистичні органи одержують у формі звітності.

Таким чином, звітність - це форма статистичного спостереження, при якій статистичні дані надходять у статистичні органи від підприємств і установ у вигляді обов'язкових і таких, що мають юридичну силу звітів про їх роботу. Організацію статистичної звітності здійснює Державний комітет статистики України. Він затверджує форму, порядок і строки подання звітності.

Перелік усіх форм із зазначенням їх реквізитів називають табелем звітності. Кожна форма звітності повинна мати такі відомості: назву, номер і дату затвердження; назву підприємства, його адресу і підпорядкованість; адреси, куди подається звітність, періодичність, дату подання, спосіб передачі; змістовну частину у вигляді таблиці; посадовий склад осіб, відповідальних за розробку і вірогідність звітних даних, тобто зобов'язаних підписати звіт.

Статистична звітність характеризується суворою регламентацією і відносною стабільністю вирішення всіх програмно-методологічних і організаційних питань спостереження. Подання її за передбаченими адресами і строками є обов'язковим для підприємств і організацій. Категорично забороняється всім державним органам управління вимагати, а підприємствам і організаціям подавати будь-які звіти, не передбачені державною звітністю.

Статистична звітність є основним джерелом інформації. яка забезпечує керівництво економікою на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях управління. Слід розрізняти звітності: загально - і внутрішньовідомчу; міжгалузеву і галузеву; типову і спеціалізовану; первинну і зведену; особливо виділяється звітність тимчасова оперативна.

За способом, подання розрізняють звітність поштову і термінову. Остання передається по телеграфу, телетайпу, радіо та іншими швидкими засобами. За, періодичністю розрізняють звітність періодичну і одночасову. Періодична подається через однакові проміжки часу або в точно визначені дати (наприклад, 5-го числа кожного місяця; не пізніше 1-го жовтня кожного року і т. ін.). Одночасова звітність подається у міру необхідності без певної періодичності. Періодична звітність поділяється на поточну - період її подання менше року (тиждень, місяць, квартал тощо) і річну -період її подання календарний рік.

Існує також статистична звітність, яка подається раз на рік поза зв'язком з початком чи закінченням календарного року, і звітність з періодом більше року (два рази у 5 років, один раз у 2 роки тощо).

Так звана типова звітність містить показники, загальні для різних видів діяльності (чи виробництва). Якщо збирають дані, специфічні для окремих видів діяльності (чи виробництв), їх відображують показниками у відповідній спеціалізованій звітності.

Як зазначалося вище, другою за значенням організаційною формою спостереження є спеціально організоване статистичне спостереження. Інколи його називають (до речі, помилково) просто "перепис". Застосовують спеціально організоване статистичне спостереження у таких випадках: 1) коли не можна застосувати звітність (наприклад, облік діяльності фермерських або особистих господарств населення); 2) складати звітність нераціонально; 3) необхідно детально вивчити явище поряд з вивченням його у формі звітності; 4) потрібно перевірити вірогідність даних звітності; 5) для вирішення самостійних науково-практичних завдань.

Спеціально організоване статистичне спостереження поєднує, в собі такі організаційні форми: а) перепис, б) суцільне і несуцільне обстеження.

Перепис як вид спеціально організованого статистичного обстеження проводиться з метою одержати дані про явище на певний момент часу Тобто обчислити чисельність і склад об'єкта статистичного спостереження за рядом характерних для нього ознак, які не збираються в порядку статистичної звітності (наприклад, перепис населення, перепис виробничого обладнання і т. ін.). У ряді випадків переписи доповнюють (істотно уточнюють) дані поточного обліку. Вони вимагають ретельної попередньої підготовки. Характерними особливостями перепису є: одночасність проведення його на всій передбаченій території; єдність програми спостереження; стислість строків статистичного спостереження станом на один і той же момент часу - критичний момент перепису.

Існує два типи переписів: одні переписи проводять на підставі даних обліку і звітності підприємств і організацій, інші - на підставі спеціально організованої реєстрації фактів.

Переписи першого типу, як правило, проводять робітники підприємств і установ під керівництвом органів державної статистики. Цей тип перепису називають одночасовим обліком. Прикладом першого типу можуть бути переписи промислового обладнання, залишків важливих видів матеріалів (чорних, кольорових металів, будівельних матеріалів тощо), облік тракторного парку у сільському господарстві, заключний облік посівних площ за видами підприємств і т. ін.

Прикладом другого типу переписів, при яких статистичні формуляри заповнюються шляхом спеціально організованої реєстрації фактів, є перепис населення. Це спеціально організоване статистичне спостереження, метою якого є одержання інформації про чисельність, розміщення і склад населення. Реєстрація потрібних фактів здійснюється шляхом опитування. Наукові принципи проведення переписів передбачають встановлення критичного моменту перепису, періоду перепису, способу збирання зведень.