11.3. Принципи врахування специфіки господарювання в процесі правового регулювання

Специфіка господарських відносин, що виникають у певних галу­зях економіки, за участю певних суб'єктів, у процесі здійснення пев­них видів господарської діяльності, на певних територіях, у незвичай­них умовах потребує спеціального правового регулювання, таке ре­гулювання здійснюється відповідно до певних принципів, а саме:

• врахування загальних засад господарювання, визначених упершому розділі ГК України;

• визначення особливостей: встановлення господарських від­носин певного виду; правового становища їх суб'єктів; договірних відносин між ними; відповідальності за порушення вимог спеціаль­ ного законодавства;

• визначення спеціально уповноваженого органу, що здійснює державне регулювання в певній сфері господарювання, на відповід­ній території та/або в незвичайних умовах, а також повноважень цього органу;

• встановлення спеціальних умов господарювання шляхом на­дання певних пільг та гарантій суб'єктам господарювання (зокре­ма, щодо дотримання їх майнових прав) та покладення на них(суб'єктів) додаткових обтяжень (наприклад, щодо підтримання майнової бази на певному рівні або заборони здійснювати інші ви­ди діяльності, крім основної).

Специфіка правового регулювання певних видів господарських відносин здійснюється за допомогою відповідних положень Госпо­дарського кодексу, Цивільного кодексу, спеціальних законів («Про банки і банківську діяльність», «Про страхування», «Про аудиторську діяльність», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про правовий режим іноземного інвестування», «Про концесії», «Про правовий ре­жим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ін.) та прийнятих відповідно до них підзаконних норма­тивно-правових актів (основні з них вказані у відповідних темах).

Особливості правового регулювання певних видів господарсь­ких відносин більш ґрунтовно розглядатимуться в наступних темах цього розділу. Проте особливості господарсько-торговель­ної діяльності, перевезення вантажів, капітального будівництва висвітлювалися в розділі IV «Господарські зобов'язання», зокрема в темі 15 «Особливості правового регулювання окремих видів гос­подарських договорів».

11. 4.Поняття, ознаки та види бірж

Запровадження ринкових засад та форм господарювання в еконо­міку України зумовило широке застосування конкурентних способів укладання господарських договорів на реалізацію майна (у т. ч. цінних паперів як специфічного виду майна) шляхом проведення торгів і, відповідно, спеціалізованих організацій, що здійснюють організацій­но-правове забезпечення проведення торгів та надання пов'язаних з цим послуг. Серед таких суб'єктів господарських відносин особливе місце посідають біржі - одна з найстаріших організаційно-правових форм, що використовується для проведення торгів.

Універсальне поняття біржі в господарському законодавстві Ук­раїни відсутнє, оскільки правове становище двох основних видів бірж - фондової і товарної - регулюється різними нормативно-правовими актами - Законом України від 18.06.1991 р. «Про цінні папери і фондову біржу» і Законом України від 10.12.1991 р. «Про товарну біржу». У Господарському кодексі України положення про ці види бірж містяться в різних главах: про товару біржу - в четвер­тому параграфі «Біржова торгівля» глави 39 «Особливості правового регулювання в окремих галузях господарства», про фондову біржу -в параграфі 3 «Посередництво у здійсненні операцій з цінними па­перами. Фондова біржа» глави 35 «Особливості правового регулю­вання фінансової діяльності». Водночас аналіз положень зазначених законів та відповідних положень ГК України дозволяє виділити такі спільні кваліфікуючі ознаки біржі будь-якого виду:

• корпоративні засади створення та діяльності (організація кор­поративного типу), що передбачає створення кількома (для фондо­вої - щонайменше 20) особами, які після державної реєстрації біржі набувають статусу учасника біржі; управління біржею за допомо­гою системи органів, вищим з яких є загальні збори членів біржі;

• спеціальний предмет діяльності, некомерційної за своїм характером,- організація торгів на біржі, зосередження попиту та пропозиції на певне майно (продукцію, товари чи цінні папери), сприяння формуванню їх біржового курсу (шляхом біржового ко­тирування цін на підставі реєстрації цін, що виникають стихійно на окремій біржі з урахуванням укладених біржових угод); зби­рання й обробка інформації товарів (цінних паперів), що допуска­ються до торгів на біржі, регулювання біржових операцій (порядку укладення біржових угод);

• заборона здійснювати комерційне посередництво;

• можливість отримання плати за послуги, що надаються бір­жею за встановленими нею цінами (відповідно до встановленого нею розміру плати) з метою забезпечення основної діяльності й покриття пов'язаних з нею витрат;

• наявність власного майна, що формується за рахунок внес­ків учасників та інших джерел, передбачених на підставі закону статутом біржі;

• обов'язковість двох локальних документів, на підставі яких функціонує біржа,- статуту біржі та правил біржової торгівлі;

• особливий порядок укладення угод на біржі, що визначаються правилами торгівлі на біржі, а також розгляду спорів, пов'язаних з біржовими угодами.

Узагальнення зазначених ознак дозволяє дати визначення біржі як некомерційної господарської організації корпоративного типу, що забезпечує організацію та проведення торгів на біржі й укла­дення за результатами торгів біржових угод, а також може надава­ти за плату пов'язані з основною діяльністю послуги (крім комерцій­ного посередництва).

Залежно від виду майнових цінностей (цінні папери чи товари), щодо яких здійснюється організація та проведення торгів, розріз­няють фондові біржі і товарні біржі.

Фондова біржа оперує цінними паперами, обіг яких не обме­жений, а товарна біржа - традиційними видами майна (рухоме й нерухоме майно, що може вільно продаватися на конкурентних засадах). Своєю чергою товарні біржі можна класифікувати за різ­ними критеріями.

Так, залежно від характеру асортименту товарів товарні біржі поділяються на вузькоспеціалізовані (предметом торгівлі на таких біржах є один вид товарів); спеціалізовані (предметом біржової торгівлі є, як правило, однотипні групи товарів); універсальні (пред­метом торгівлі є широкий асортимент різноманітних товарів).

Залежно від характеру біржових угод виділяють: біржі реаль­ного товару, на яких предметом купівлі-продажу є реальний товар (як вироблений, так і намічений для виготовлення); ф 'ючерсні, на яких здійснюється торгівля не реальними товарами, а контрактами на них; опціонні, предметом торгів на яких є тільки права на купів­лю або продаж реальних товарів або контрактів на них у наступ­ному періоді; комплексні, на яких укладаються угоди щодо реаль­ного товару, а також ф'ючерсні та опціонні угоди.

Залежно від ступеня відкритості (можливості участі в торгах) товарні біржі поділяються на відкриті (публічні), на яких крім членів біржі в біржових операціях можуть брати участь і відвіду­вачі торгів (постійні і разові), та закриті, на яких право участі в біржових торгах і укладання біржових угод мають лише члени цієї товарної біржі.