
- •Цільові настанови рекреаційно-туристичних досліджень.
- •Форми підготовки наукових та науково-педагогічних працівників вищої школи.
- •Значення науково-дослідної роботи студентів.
- •Емпіричні методи досліджень.
- •Методи вибіркового спостереження.
- •6. Територіальний розподіл основних форм підготовки наукових та науково-педагогічних працівників.
- •7. Вибір проблеми наукового дослідження та вимоги до теми.
- •8. Методи теоретичного стану дослідження.
- •9. Типи наукової інформації в залежності від способу подання.
- •10. Міжнародна науково-дослідна співпраця України.
- •11. Методи емпіричного та теоретичного рівнів дослідження.
- •12. Види науково-дослідної роботи студентів.
- •13. Поняття про сучасну систему наукових знань.
- •14. Структура та технічне оформлення курсових та дипломних робіт.
- •15. Зміст, завдання та форма викладення наукової дисципліни «Основи наукових досліджень».
- •16. Основні етапи дослідницької діяльності.
- •17. Структурні складові або компоненти науки.
- •18. Загальні методи наукових досліджень.
- •19. Секторний розподіл наукових організацій в Україні
- •20. Форми науково-дослідної роботи студентів.
- •21 Метод абстрагування, аналізу та синтезу, дедукції та індукції.
- •22. Система науково-дослідної роботи студентів, її структура.
- •23. Етапи наукових досліджень.
- •24. Методи спостереження і порівняння у науково-дослідній роботі студентів.
- •25. Типи наукової інформації в залежності від способу подання.
- •26. Функціональні особливості науки та наукових досліджень.
- •27. Структура документів за способом фіксації.
- •28. Джерела первинної наукової інформації
- •29. Структура наукових досліджень студента.
- •30.Види науково дослідної роботи студента
- •31. Класифікація джерел наукових матеріалів.
- •32. Зв'язок дослідницької та інформаційної наукової діяльності.
- •33. Молодий науковець: риси та якості для результативної роботи.
- •34. Спеціальні методи наукових досліджень.
- •35 Мережа організації науково-дослідницької галузі в Україні.
- •36. Спеціальні види технічних видань.
- •37. Управління науковими дослідженнями.
- •38, Основні вимоги до написання студентських наукових робіт.
- •39. Сигнальна інформація: структура та особливості.
- •40, Дипломна робота – як завершальний етап науково-дослідної роботи студента.
- •41, Логічні закони і правила наукових досліджень.
- •43, Структура наукових документів.
- •44, Методи групування наукових досліджень.
- •45, Чинники, що формують підґрунтя молодого науковця.
- •46.. Структура науково-дослідних кадрів в Україні.
- •47. Значення науково-дослідної роботи студентів.
- •49. . Вибір проблеми наукового дослідження та вимоги до теми.
- •50. Методи вибіркового спостереження.
- •51. . Функціональні особливості науки та наукових досліджень.
- •52. Поняття Універсальної десятинної класифікації.
- •53. Принципи збору інформації.
- •54.Секторний розподіл наукових організацій в Україні
- •48. Схема побудови дослідницької роботи.
35 Мережа організації науково-дослідницької галузі в Україні.
Організацією науки в Україні займається Державний комітет у справах науки і технологій України, який визначає разом з науковими установами напрям розвитку наукових досліджень та використання їх у народному господарстві. Державний комітет подає плани розвитку науки Уряду або Верховній Раді України на затвердження та забезпечення фінансування із державного бюджету або інших джерел.
Державна система організації і управління науковими дослідженнями в Україні дає можливість концентрувати та орієнтувати науку на виконання найбільш важливих завдань. Управління науковою діяльністю будується за територіально-галузевим принципом. Сьогодні науково-дослідну роботу ведуть:
- науково-дослідні та проектні установи й центри Академії наук України (НАН);
- науково-виробничі, науково-дослідні, проектні установи, системи галузевих академії;
- науково-дослідні, проектні установи і центри міністерств і відомств;
- науково-дослідні установи і кафедри вищих навчальних закладів;
- науково-виробничі, проектні установи і центри при промислових підприємствах, об´єднаннях;
- ієрархічну вершину цієї сукупності установ, центрів, підприємств завершує Державний комітет України з питань науки і технологій, який забезпечує єдину державну політику в галузі науки та її використання в практиці.
Вищим державним науковим центром є Національна академія наук України (НАН). Вона очолює і координує разом з Державним комітетом у справах науки та технологій України фундаментальні і прикладні дослідження в різних галузях науки. НАН є державною науковою установою, яка об´єднує всі напрями науки та підтримує міжнародні зв´язки з науковими центрами інших країн. При Національній академії наук України створена міжвідомча рада з координації фундаментальних дослід-Очолює НАН України Президент, який обирається загальними зборами вчених. Вони ж обирають трьох віце-президентів, вченого секретаря, Президію і ревізійну комісію. НАН України має в своєму складі відділення з відповідних галузей науки, зокрема, математики, інформатики, механіки, фізики і астрономії; наук про землю; хімії, загальної біології, економіки, історії, філософії, літератури, мови та мистецтва тощо.
До складу НАН входять наукові інститути з відповідних галузей, є територіальні відділення (Донецьке, Західне, Південне та ін.) і територіальні філіали.
36. Спеціальні види технічних видань.
До спеціальних видів технічних видань прийнято відносити нормативно-технічну документацію, що регламентує науково-технічний рівень і якість випускаємої продукції (стандарти, інструкції, типові положення, методичні вказівки та ін.).
Нормативно-технічні документи – це офіційні документи:
встановлюють правила, загальні принципи та характеристики, які стосуються визначених видів діяльності або їх результатів (державні стандарти, стандарти підприємства, технічні умови, технічні описи, будівельні норми і правила, нормативи, рецептура і т.д.);
доступні широкому колу споживачів.
Нормативно-технічна документація закріплює вимоги до якості продукції.
У нормативно-технічних і виробничих виданнях публікуються стандарти, технічні умови, промислові каталоги тощо.
Стандарт – це нормативний документ, розроблений, як правило, на підставі відсутності протиріч з істотних питань більшості зацікавлених сторін і затверджений визнаним органом, у якому встановлені для загального і багаторазового використання правила, вимоги, загальні принципи або характеристики, що стосуються різних видів діяльності або їхніх результатів, для досягнення оптимального ступеня упорядкування у визначеній області.