Синтаксис Просте та складне речення
Основною особливістю англійського речення є його твердий порядок слів. Це зумовлено тим, що на відміну від української (синтетичної) мови, англійська мова має аналітичний характер.
Якщо в українському реченні “Студент читає книги” можна робити перестановки членів речення, не зашкоджуючи його змістові (Книгу студент читає, Читає книгу студент та ін.), то англійське речення A student reads books не допускає перестановок. Чим це викликано? В українській мові наявність словотворчих суфіксів дозволяє робити такі перестановки, а в англійській мові ці можливості “компенсуються” твердим порядком слів: підмет – присудок, додаток перебувають у строгій послідовності, складаючи ядро речення. Обставина переважно стоїть до чи після ядра. Щодо означення, то воно не має постійного місця у реченні: стоїть поруч з тим членом речення, яке означується.
Речення складаються з головних (підмет, присудок) і другорядних (додаток, обставина, означення) членів.
Головні члени речення
Підмет
Підмет (the subject) відповідає на питання who? (хто?), what? (що?) і може виражатися іменником (The telephone is on the table), займенником (It is on the table), прикметником (The rich became richer and the poor became poorer), числівником (Fifty and two make fifty two), інфінітивом (То create means to work), герундієм (Playing chess is his hobby), підрядним додатком (That he speaks good English is well-known).
Присудок
Присудок (the predicate) відповідає на питання what does a subject do? (що робить підмет?), what is done to a subject? (що робиться з підметом?), what is it? (який він?) what (who) is it? (що/хто він такий?).
Присудок буває:
простий: Children watch TV every evening.
John has received a letter this week;
складний іменний: His father is an engineer.
We are happy to see you again;
Перед означуваним членом речення означення стоїть, коли воно виражене:
прикметником (An old man sat in the garden); іменником (There are many stone houses in our city);
вказівним і присвійним займенником (Our school is a new one);
іменником у присвійному відмінку (Victor’s family is neither large nor small);
числівником (They live on the fifth floor).
Означення стоїть після означуваного члена речення, коли він виражений: іменником, герундієм з прийменником (This method of teaching is very popular. We have a good teacher of English);
інфінітивом (Не was the first to come. This is a book for you to read); підрядним означувальним реченням (Give me the dictionary you showed me the other day);
дієприкметником (може вживатися як перед, так і після означуваного члена речення) (The article mentioned by our teacher was from a newspaper. The reported information deals with events abroad).
Види речень
Залежно від мети висловлювання речення поділяються на розповідні, питальні, наказові й окличні.
У розповідних реченнях дотримується прямий порядок слів і за своєю організацією вони не становлять особливих труднощів.
Питальні речення через деякі структурні відмінності від української мови потребують ретельного вивчення. Тому ми детальніше спинимося на чотирьох типах питальних речень (interrogative sentences) або питань (questions): загальних, спеціальних, альтернативних та роз’єднувальних.
Для побудови всіх типів питань існує певна закономірність. Насамперед необхідно добре засвоїти загальне питання, яке фактично модифікується в решті питань.
Загальні питання (general questions) – це такі питання, які починаються з допоміжних або модальних дієслів, а також смислових дієслів to be, to have.
Заперечна форма загального питання утворюється за допомогою заперечної частки not, яка ставиться перед смисловим дієсловом або зливається (скорочується) з допоміжним (модальним) дієсловом, присудком to be, to have:
Do your parents not live in a town? Yes, they do (ствердна відповідь).
Don’t your parents live in a town? No, they don’t (заперечна відповідь).
Спеціальні питання (special questions) – починаються питальними словами who? (хто?), what? which? (що? який?), where? (де? куди?), when? (коли?), whose? (чий? чия? чиє?), how much? how many? (скільки) та ін. Вони базуються на загальному питанні (без того члена речення, до якого поставлено питання), крім випадків, коли питання ставиться до підмета або його означення.
Where do your parents live?
Who lives in a town? (у питаннях до підмета не вживається допоміжне дієслово й зберігається прямий порядок членів речення).
Питання до різних членів речення
1. Yesterday my friends bought two new magazines.
2. When did my friends buy two new magazines? (Yesterday)
3. Whose friends bought two new magazines yesterday? (My)
4. Who bought two new magazines yesterday? (My friends)
5. What did my friends do yesterday? (They bought...)
6. How many new magazines did my friends buy yesterday? (Two)
6. Which magazines did my friends buy yesterday? (New ones)
7. What did my friends buy yesterday? (Two new magazines)
Альтернативні питання (alternative questions) передбачають вибір із двох речей, осіб, дій, явищ та ін. їх можна поставити до будь-якого члена речення. В основі лежить загальне питання:
Yesterday my friends bought two new magazines.
Did my friends buy two new magazines or newspapers?
Did my friends buy two new or old magazines?
Did my friends buy two or three new magazines?
Did my friends buy or sell two new magazines?
Did my friends or did your friends buy two new magazines?
(Якщо альтернативне питання стосується підмета, то вживається допоміжне дієслово перед обома підметами).
Whose friends bought two new magazines: mine or yours?
(Якщо альтернативне питання стосується означення підмета, то зберігається прямий порядок слів).
Роз’єднувальні питання (disjunctive questions) мають дві частини – перша, стверджувальна або заперечна, з прямим порядком слів, а друга – коротке заперечне загальне питання, якщо перша частина – стверджувальна, і навпаки, коротке стверджувальне загальне питання, якщо перша частина – заперечна:
Yesterday my friends bought two new magazines, didn’t they? Yesterday my friends didn’t buy two new magazines, did they? (Друга частина завжди містить займенник, відповідний підметові. Перекладається українською мовою чи (хіба) не так?)
Деякі особливості роз’єднувальних питань:
My parents live in a town, don’t they? (порядок слів у скороченій формі).
My parents live in a town, do they not? (порядок слів не в скороченій формі).
My parents don’t live in a town, do they?
His brother has brought a pencil, hasn’t he? (скорочена форма)
His brother has brought a pencil, has he not? (нескорочена форма)
His brother hasn’t brought a pencil, has he?
You have never been to Paris, have you?
(заперечне твердження) (стверджувальне питання)
There were many people in the street, weren’t there?
I am late, amn’t І? або I am late, am I not?
Залежно від структури речення поділяються на прості і складні. Прості речення можуть бути: непоширені (підмет і присудок), поширені (крім підмета і присудка до них входять і другорядні члени речення).
Складні речення поділяються на складносурядні і складнопідрядні:
My father is a computer engineer and my mother is a teacher (складносурядне речення).
They don’t know that my father is a computer engineer and my mother is a teacher (складнопідрядне речення).
Умовні речення
В англійській мові слід розрізняти три типи умовних речень (conditional sentences):
1. Умовні підрядні речення першого типу виражають реальні умови в минулому, теперішньому і майбутньому часі для реальних дій чи фактів, виражених у головному реченні:
We bought stamps and envelopes, if went to the post-office. – Ми купували марки та конверти, якщо ми ходили на пошту.
We buy stamps and envelopes, if we go to the post-office. – Ми купуємо марки та конверти, якщо ходимо на пошту.
We shall buy stamps and envelopes, if we go to the post-office. Ми купимо марки та конверти, якщо підемо на пошту.
2. Умовні підрядні речення другого типу виражають неймовірні або малоймовірні припущення, які належать лише до теперішнього або майбутнього часу:
We should buy stamps and envelopes if we went to the post-office (today or tomorrow). – Ми купили б марки та конверти, якби пішли на пошту (сьогодні або завтра). (Тобто, тут є ще припущення, що ми можемо придбати марки і конверти).
У головному реченні вживається допоміжне дієслово should або would і інфінітив смислового дієслова, а в підрядному реченні – форма, яка збігається з формою Past Indefinite.
3. Умовні підрядні речення третього типу виражають нереальні умови для дій, виражених у головному реченні, оскільки стосуються минулого часу і тому не можуть бути виконані:
We should have bought stamps and envelopes, if we had gone to the post-office yesterday. – Ми придбали б марки та конверти, якби ми вчора пішли на пошту. (Надій на те, що ми придбаємо марки та конверти, вже немає).
У головному реченні вживається допоміжне дієслово should або would і перфектний інфінітив, а в підрядному реченні – форма, яка збігається з формою Past Perfect.
