71.Соціально-філософські погляди Івана Франка

Іван Франко (1856-1916) у своїх працях стверджував,

що в основі світобудови лежить ніким не створена

і не знищувана, яка вічно розвивається, матерія, яку І.

Франко часто називає «мати-природа». Важливішою

властивістю матерії є рух, змінюваність І.Франко

стверджував, що закони розвитку матеріального світу

повністю пізнавані. Предметом пізнання є природа,

тому що «поза природи немає пізнання,немає правди».

Можливості людського пізнання безмежні. Пізнання

Починається з відчуттів,які є результатом дії

зовнішніх речей на органи чуттів. Але відчуття

не дають всебічного і повного знання. Це

досягається лише «критичним розумом,

що спирається на детальне вивчення і порівня-

ння фктів та явищ». Пізнання для Франка є засіб

підкорення природи. Завданням науки є розкриття

законів природи , допомога людям в її підкоренні.

У поясненні суспільних явищ Франко проголошував

Деякі елементи матеріалістичного розуміння історії.

Так, історію він розглядав як закономірний процес,

в якому найважливішу роль відіграють матеріальні

фактори. Він впритул підійшов до розуміння ролі

матеріального виробництва в житті суспільства:

«матеріалістична економія проголосила і прекрасно

Мотивувала ту тезу, що суспільні і політичні заклади

Є зовнішнім проявом або,за образним висловом, є

Надбудовою виробничих відносин певного суспільства»

72. «Філософія серця» п.Юркевича.

Памфіл Юркевич(1827-1874), послідовник

Г.Сковороди,більш детально розробляв «філо-

софію серця». Філософські погляди Юркевича-

теологічний реалізм. Біблія, на його думку, є

єдиним шляхом до знання. Істину ми маємо,

стверджує Юркевич, у біблійному вчені про

серце, де зосереджується духовне життя людини.

Центральною фігурою в його філософській системі

Є індивідуальна особа, суттю її є не розум, а серце.

Оскільки в основі світу лежить божественна мета,

Яку реалізують люди, то вона може бути пізнана не

Головою, а серцем. Між мозком і душевною діяльні-

Стю існує не причинний зв’язок, а лише ідеальний,

«доцільний», в основі якого лежить духовна сутність.

П.Юркевич вважає неможливим, щоб свідомість похо-

дила з матерії. Матеріалізм не спроможний дати правиль-

ну картину світу, зрозуміти суть свідомості, руху. В

праці «З науки про людський дух» виступає проти

матеріалізму Л.Феєрбаха і М.Чернишевського.

Не задовольняє його також ідеалістична філосо-

фія, критикує діалектику Гегеля.

73.Філософія життя: загальна характеристика

«Філософія життя» це ірраціоналістичний напрямок,

Що сформувався в кінці XIX-на початку XXст. Він

Виник як реакція на кризу класичного західного

раціоналізму. Найбільшого поширення філософія життя

набула в першій чверті XXст. У подальшому цей

напрямок втрачає свою самостійність і його

принцип використовується екзистенціалізмом,

персоналізмом, феноменологією і, особливо,

філософською антропологією. Представниками

«філософії життя» є Фрідріх Ніцше, Анрі Берг-

сон, Вільгельм Дільтей, Георг Зіммель, Освальд

Шпенглер та ін.. «філософія життя» розглядає

Все, що існує, як форму прояву «життя». При

Цьому поняття «життя» розглядається як перви-

Нна цілісна реальність, яка нетотожна ні духу,

Ні матерії і може бути осягнута лише інтуїтивно.

Засновники «філософії життя» вважали, що основою

Життя і його проявом є воля. Основні настанови

і цінності «філософії життя» - прагнення до життя,

відсутність страху смерті,бажання бути сильнішим

за інших, воля до влади, благородство

й аристократизм духу.