61.Другий позитивізм: загальна характеристика.

Перший, початковий позитивізм, представниками

якого були Оґюст Конт, Джон Стюарт Мілль,

Герберт Спенсер, Е. Літтре, П. Лаффіт, І. Тен,

Е. Ж. Ренан та інші, склався в 19 ст.. Передумовою

виникнення позитивізму був стрімкий розвиток

науки: математики, фізики, хімії, біології.

Теоретичним джерелом позитивізму було

Просвітництво із його вірою у всемогутність

розуму. Позитивізм також суттєво опирався

на емпіризм Локка та Г'юма. Програма початкового

позитивізму зводилася до таких засад: пізнання

необхідно звільнити від усякої філософської

інтерпретації; вся традиційна філософія

повинна бути скасована і змінена спеціальними

науками (кожна наука сама собі філософія);

у філософії необхідно прокласти третій шлях,

який подолав би суперечність між матеріалізмом

та ідеалізмом. вивчення людського суспільства

теж можна і потрібно проводити науковими

методами. Ці та інші положення були викладені

Оґюстом Контом в роботі «Курс позитивної

філософії» та Гербертом Спенсером у 10-томнику

«Синтетична філософія». Оґюст Конт був

засновником соціології - науки, що вивчає суспільство.

62.Третій позитивізм: загальна характеристика

Третя форма позитивізму — неопозитивізм, має

два різновиди: логічний (інакше — емпіричний)

позитивізм і семантичний. Предметом філософії

, на думку логічних позитивістів, повинна бути

логіка науки, логіка мови, логічний аналіз речень,

логічний синтаксис мови. Другий різновид

неопозитивізму сприяв розвитку семантики.

Цей напрям визначає нову головну роль в усіх

сферах діяльності. Усі соціальні колізії

обумовлені недосконалістю мови та людського

спілкування. Був репрезентований німецько

-американськими філософами Рудольфом

Карнапом ( 1891-1970 рр.) та Гансом

Райхенбахом (1891 - 1953 рр.). Представники:

Бертран Рассел, Альфред Тарський, Карл Поппер,

Людвіг Вітгенштейн та ін. Неопозитивізм, представлений

аналітичною філософією (Квайн, Карл Поппер, Казімеж

Айдукевич, Ян Лукасевич, Котарбіньский, Г. Райл, Дж

. Віздом, П. Строссон, Дж. Остин, М. Блек, Н.

Малкольм, Н. Гудмен, А. Пап та ін.) і віденським

гуртком, на основі якого оформився логічний

позитивізм (Моріц Шлік, Рудольф Карнап,

Нейрат, Ф. Вайсман, Г. Фейгль, Г. Ган,

В. Крофт, Ф. Кауфман, Курт Гедель та ін.).

63.Прагматизм: загальна характеристика.

Загальна характеристика прагматизму. Прагматизм

як філософська течія. Прагматизм і особливості

англо-саксонської ментальності. Близькість

емпіристської установки прагматизму до

основоположень махізму. Зародження прагматизму.

Група "Метафізичний клуб". Розвиток В.Джеймсом

ідей Ч.С. Пірса у сенсі популяризації (допомога

яскравості стилю). Новий тип філософського

мислення: своєрідне розуміння людської дії.

Дія як основна форма життєдіяльності людини.

Відмова розглядати пізнавальну діяльність стосовно

зовнішньої реальності. Перенесення уваги на внутрішні

, переважно психологічні процеси. Розуміння філософії

як загального методу розв"язання проблем у динамічному

світі. Абсолютизація успіху. Успіх як критерій істинності

ідей. Чарлз Сандерс Пірс: трактування процесу пізнання

як переходу від сумніву до віри (колективної чи соціальної).

"Як зробити наші ідеї ясними". Істина як загальнозначуще

вірування. Необхідність розглядати функціонування поняття

з точки зору майбутнього. "Прагматична максима" Пірса.

Ідея речі як ідея її чуттєвих наслідків. Призначення

мислення - забезпечення переходу від сумніву до

стійкої віри. Пірс як основоположник семіотики.

Вчення про принципову погрішність знання.

Розвиток В. Джеймсом основоположних ідей

Пірса. Прагматизм і прагматицизм. Вибудування

стрункого прагматичного вчення. Дух популяризації.

Прагматизм як метод і особлива теорія істини. В.

Джеймс: виправдання ідеалізму з точки зору майбутнього.

"Воля до віри". Можливість здійснення вибору на

емоційній основі. Істина як успішність чи дієздатність

ідеї, як її корисність для досягнення цілі. Трактування

Джеймсом "потоку свідомості".Досвід як "речовина"

світу; досвід чуттєвий, емоційний, релігійний. Досвід і

"потік свідомості". "Плюралістичний Всесвіт", його

пластичність, незамкненість, незакономірність, панування у ньому випадку.