12. Власність як економічна категорія: типи, форми власності. Тенденції розвитку відносин власності.

Власність - сукупність економічних, соціально-правових, політичних, національних, морально-етичних відносин. Власність характеризує відносини між людьми з приводу виробництва і відчуження , привласнення його результатів ( матеріальних благ і послуг_)

Суб’єкти власності – це фізичні і юридичні особи ,які в процесі привласнення , відчуження матеріальних благ і послуг можуть вступати між собою у відносини з цього приводу

Обє’кт – це все те ,що можна привласнити чи відчужити .

Право власності – це юридична форма прояву відносин власності , що реалізується в трьох аспектах право володіння , право розпорядження та право користування

Володіння визначають як категорія що характеризує необмежену в часі належність об’єкта власності певному суб’єкту , фактичне панування суб’єкта над об’єктом власності

Користування – означає процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об’єкта власності

Розпорядження - це здійснюване самим власником або делегованим іншим економічним суб’єктом право прийняття управлінських рішень з приводу функціонування і реалізації об’єкта власності

Під типом власності економісти розуміють особливу сутність відносин володіння , розпорядження та користування об’єктів власності , що визначаються якісно особливим суб’єктом власності . Виділяють два головні типи власності: приватну і державну. Приватна власність функціонує і реалізує себе через такі організаційні форми, як одноосібне володіння, партнерство, колективну, акціонерну (корпоративну), а державна — через загальнодержавну та комунальну форми.

Форма власності – це певна організація відносин володіння та розпорядження в межах певного типи та виду власності

Розрізняють такі форми власності – приватну , колективну, державну, змішану, власність інших держав, власніть міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав.

У сучасній економіці розвинутих країн з'явились і розвиваються нові тенденції у відносинах власності. їх прояви:

1) розширення плюралізму форм власності. Розвиваються вже наявні й утворюються нові форми власності (робітнича власність, власність трудового колективу). Ці форми взаємодіють і доповнюють одна одну. Завдяки цьому забезпечується конкуренція та ефективне функціонування економіки в цілому;2) розвиваються змішані і комбіновані форми власності (концерни, трести, холдинги, фінансово-промислові групи, транснаціональні корпорації (ТНК) та інші об'єднання;

3) посилюється процес демократизації і соціалізації відносин власності: створюється власність трудових колективів, збільшується частка акцій працівників фірм, робітників, вони залучаються до управління корпораціями і до розподілу доходів;

4) відбувається зміна структури об'єктів власності. Зростає частка інтелектуальної власності — інформації, комп'ютерних програм, інформаційних технологій;

5) розширюються форми й об'єкти міжнародної власності — ТНК і транснаціональні банки (ТНБ) на основі розвитку форм міжнародного співробітництва;

6) відбувається деперсоніфікація власності на засоби виробництва, що знаходить своє вираження у втраті окремими власниками капіталу монопольного контролю над його функціонуванням, бо управління акціонерними товариствами здійснюється не приватними власниками, а професійними менеджерами.