
- •1.Зародження і розвиток політичної економії: основні школи и течии δ
- •2. Предмет політичної економії
- •4. Функції економічної теорії.
- •29.Форми і системи заробітної плати.
- •7.Суспільний процес виробництва і його основні фактори.
- •7. Економічне зростання: сутність і причини.
- •8. Фактори виробництва
- •9. Обмеженість ресурсів. Виробничі можливості. Крива виробничих можливостей.
- •9. Обмеженість виробничих ресурсів. Крива виробничих можливостей.
- •10.Економічна система: її сутність та структурні елементи.
- •26.Ознаки і функції підприємництва
- •11. Періодизація економічної еволюції суспільства. Критерії періодизації
- •12. Власність як економічна категорія: типи, форми власності. Тенденції розвитку відносин власності.
- •17. Виникнення та еволюція грошових відносин.
- •14. Товар та його властивості
- •16.Альтернативні теорії цінності товару
- •18. Гроші та їх суттєві риси. Функції грошей.
- •19. Грошовий обіг і його закони.
- •20. Грошовий обіг, закон грошового обігу.
- •21. Домогосподарство всистемі економічних відносин.
- •24.25. Підприємство як товаровиробник. Підприємництво.
- •28. Специфіка фактору виробництва робоча сила.
- •33. Індивідуальні витрати кожного підприємства формують собівартість продукції.
- •36. Сутність і класифікація витрат виробництва. Явні та неявні витрати. Бухгалтерський, економічний та нормальний прибуток.
- •37. Ринок його сутність та функції
- •39. Інфраструктура ринку.
- •41.Закон попиту. Нецінові фактори ринкового попиту.
- •43.Ринковий механізм саморегулювання. Взаємодія попиту та пропозиції.
- •42. Цінова еластичність пропозиції: Еластичність пропозиції в часі
- •44.Кон'юнктура ринку її види
- •45.Позичковий капітал. Кредит
- •46. Форми кредиту.
- •1). Комерційний кредит.
- •47. Кредитна система країни. Банки.
- •48.Центральний банк та його функції.
- •60.Державне регулювання економікою.
- •68.Суть і структура світового господарства.
- •70.Міжнародні економічні відносини та їх форми.
- •71.Інтернаціоналізація господарських відносин і продуктивних сил.
- •Предмет і метод політичної економії.
- •Економічні потреби людей. Економічні інтереси. Суспільний процес виробництва.
- •Економічна система суспільства.
- •Товарна форма суспільного виробництва та його еволюція.
- •Гроші в системі товарних відносин.
- •Підприємництво, підприємство
- •Домогосподарства
- •Витрати виробництва. Валовий дохід і прибуток.
- •Ринок, його суть і функції. Моделі ринку. Конкуренція і ціноутворення.
- •Позичковий капітал у системі товарних відносин. Банки.
- •Аграрні відносини.
- •Суспільне відтворення. Суспільний продукт і його форми.
- •Економічний розвиток. Зайнятість, відтворення робочої сили та її регулювання державою.
- •Держава та її економічні функції. Господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва.
- •Сучасні економічні системи. Особливості розвитку перехідних економік
- •Суть і структура сучасного світового господарства. Форми міжнародних економічних відносин. Економічні аспекти глобальних проблем.
70.Міжнародні економічні відносини та їх форми.
Будь-яка національна економіка є складовою частиною світового господарства і її ефективність залежить не лише від результатів внутрішньої діяльності, а й від участі в міжнародних економічних відносинах (МЕВ).
Міжнародні економічні відносини – система економічних зв’язків з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання, що вийшли за межі національних господарств.
Об'єктом МЕВ є світове господарство як сукупність національних господарств і їх економічних відносин між собою. Суб'єкти МЕВ — це їх учасники, здатні відносно незалежно і активно діяти з метою реалізації своїх економічних інтересів. Такими є: фізичні особи, юридичні особи, держави, міжнародні організації. Специфічними суб'єктами МЕВ виступають міжнародні підприємства — багатонаціональні корпорації (міжнародні по капіталу та управлінню і міжнародні по сфері діяльності), транснаціональні корпорації (національні по капіталу та управлінню і міжнародні по сфері діяльності). Держави беруть участь у міжнародних відносинах як безпосередньо, так і через регулювання діяльності інших суб'єктів. Наділена суверенністю держава або забезпечує можливість реалізації переваг від активної участі в міжнародному поділі праці, проводячи активну ліберальну зовнішньоекономічну політику, або звужує діапазон ефективного функціонування національної економіки, проводячи політику протекціонізму. Україна, як самостійний суб'єкт МЕВ, виступає з 1991 p., після проголошення і юридичного та політичного закріплення державного суверенітету. Це положення розкрито у Законі України про зовнішньоекономічну діяльність, у якому також закріплені інші важливі положення стосовно суб'єктності МЕВ. Зокрема, принципове значення має рівне право фізичних осіб (поряд з іншими суб'єктами) здійснювати зовнішньоекономічну діяльність всіх видів. Міжнародні організації беруть участь у МЕВ в залежності від мети створення, завдань і напрямків діяльності. Основними формами МЕВ є: міжнародна торгівля, міжнародний рух капіталу та міжнародна міграція робочої сили. Форми сучасних МЕВ реалізуються в умовах становлення та розвитку світової валютної системи, яка сприяє більш вільному обігу валют і забезпечує систему міжнародних розрахунків. Міжнародна торгівля являє собою обмін товарами та послугами між державно оформленими національними господарствами. Міжнародний рух капіталу — це його переміщення між країнами світу у пошуках більш вигідної сфери застосування
Міжнародна міграція робочої сили - переміщення працездатного населення з країни в країну, викликане причинами переважно економічного характеру
Міжнародні економічні відносини здійснюються і розвиваються на різних рівнях: – контактів (найпростіших економічних зв'язків, які мають епізодичний характер і регулюються, переважно, одиничними Угодами); – взаємодії (стійких економічних зв'язків на основі міжнародних угод і домовленостей, укладених на тривалий час); – співробітництва (міцних економічних зв'язків на основі спільних, попередньо вироблених і. узгоджених намірів, закріплених довгостроковими угодами і домовленостями); – інтеграції, коли інтернаціоналізація господарського життя проявляється у переплетінні національних господарств двох або декількох країн і проведені ними узгодженої торговельно-економічної політики. Таким чином, міжнародні економічні відносини являють собою систему економічних зв'язків різного рівня, що вийшли за межі національних господарств і здійснюються у різних формах між фізичними особами, юридичними особами, державними і міжнародними організаціями. Сучасним МЕВ притаманні такі істотні особливості: – всеохоплююча суб'єктність, активна участь і міжнародна взаємодія фізичних та юридичних осіб, різних типів об'єднань, держав і міжнародних організацій; – взаємозв'язок форм — міжнародної торгівлі, міжнародного руху капіталу і робочої сили. Форми сучасних МЕВ реалізуються в умовах становлення та розвитку світової валютної системи, яка сприяє вільнішому обігу валют і забезпечує систему міжнародних розрахунків; – різний рівень глибини: від простого міжгалузевого поділу праці до транснаціоналізації, від одиничних економічних контактів між країнами до їх економічної інтеграції. Отже йдеться про структуровану систему міжнародних економічних відносин. Сучасні МЕВ розвиваються у відповідності з певними принципами.Найбільш важливими загальними принципами міжнародних економічних відносин є: – еволюційний розвиток у відповідності з об'єктивними економічними законами;– системність; – еквівалентність обміну.Крім того, на національному рівні, на двох і багатосторонній основі, міжнародними організаціями або в рамках міжнародних інтеграційних угруповань виявляються і погоджуються принципи МЕВ, що мають специфічний характер як по суті, так і по сфері розповсюдження і застосування. Універсальний характер мають принципи (основи) міжнародних економічних відносин Організації Об'єднаних Націй (ООН): 1) суверенітет;2) територіальна цілісність і політична незалежність держав;3) суверенна рівність всіх держав; 4) ненапад і невтручання;5) взаємна і справедлива вигода; 6) мирне врегулювання суперечок;7) рівноправ'я і самовизначення народів;8) усунення несправедливості, що виникла внаслідок застосування сили і позбавляє націю можливостей для її нормального розвитку; 9) добросовісне виконання міжнародних зобов'язань; 10) поважання прав людини і основних свобод; 11) відсутність прагнення і гегемонії до сфер впливу; 12) сприяння міжнародній соціальній справедливості; 13) міжнародне співробітництво з метою розвитку; 14) вільний доступ до моря і від нього для не морських країн. Україна проголосила, юридично закріпила та додержується наступних основних принципів у міжнародних економічних відносинах: – суверенітету народу України; – свободи зовнішньоекономічного підприємництва; – юридичної рівності і недискримінації; – верховенства закону;– рівного захисту інтересів українських та іноземних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності як в Україні, так і за її межами; – еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.