43.Ринковий механізм саморегулювання. Взаємодія попиту та пропозиції.

Ринкова економіка має свою систему регулювання, яку іноді розглядають як засіб саморегулювання економіки. Система ринкового регулювання ґрунтується на об'єктивних економічних законах, що зумовлюють принципи економічної поведінки учасників ринку, використовує такі інструменти, як ціни, попит, пропозиція.Ринкове регулювання здійснюється на основі законів попиту, пропозиції, співвідношення попиту і пропозиції.Ринковий механізм саморегулювання дає можливість:

ефективно розподіляти ресурси для виробництва необхідних суспільству товарів;

успішно функціонувати за наявності навіть обмеженої інформації (досить мати дані про ціну на продукт і про витрати на його виробництво);

забезпечувати гнучкість і високий ступінь пристосування до умов, що змінюються. Так, ринок відповів розробкою альтернативних енергоносіїв, впровадженням ресурсозберігаючих технологій, коли в 70-ті рр. ціни на нафту зросли в 4—6 раз;

оптимально використовувати результати НТП. Прагнучи отримати максимально високий прибуток, товаровиробники йдуть на ризик, вводять новітні технології, розробляють нові товари;

вільно вибирати і діяти споживачам і підприємцям (вони незалежні в прийнятті рішень, укладанні угод і т. ін.);

задовольняти різноманітні потреби, підвищувати якість товарів і послуг, швидше досягати ринкової рівноваги;

р озширювати асортимент продукції, підвищувати її якість, знижувати витрати і тим самим підтримувати конкурентоспроможність продукції тощо.

Взаємодія попиту та пропозиції

Їх рівновага. На ринку особливе значення має рівноважна ціна, що є результатом взаємодії ціни попиту і ціни пропозиції.

Ціна попиту на кожну кількість товару - це ціна, за якою кожна окреме порція товару здатна залучити покупців протягом визначеного періоду часу, ціна попиту на кожен товар зменшується в міру збільшення його пропозиції

Ціна пропозиції - це ціна, за якою товар надходить у продаж на конкретний ринок; у міру скорочення або зростання щорічної кількості товару, ціна пропозиції може або підвищуватися, або знижуватися, вона може навіть поперемінно підвищуватися і падати. Ціна пропозиції даної кількості товару залежить від витрат зусиль робітників. Виробництво товару вимагає додавання різних видів праці і застосування капіталу в багатьох його формах. Витрати всіх різних видів праці, прямо або побічно зайнятих у виробництві продукції, разом з накопиченням застосовуваного в її виробництві капіталу Маршалл називає реальними витратами виробництва.

Формування ринкової ціни Маршалл розглядав у трьох періодах часу де параметри пропозиції мають різну динаміку. Відповідно до цього розрізняють миттєву, короткочасну і тривалу рівновагу. У трьох різню типах рівноваги товаровиробники можуть або не приймати ніяких заходів, або пристосують перемінні фактори виробництва до умов, що змінилися, або пристосують до ціни, що змінилася, усі фактори виробництва. Для коротких періодів парк засобів виробництва практично постійний, але його використання коливається в залежності від попиту. Пропозиція товарів зростає без збільшення устаткування. Довгий період повинен представляти досить часу, щоб можна було пристосувати до попиту не тільки фактори виробництва даного товару, але й фактори виробництва цих факторів виробництва тощо. У цих умовах виробники заміняють і купують додаткове устаткування, а кількість самих виробників може змінюватися за рахунок їх вільного входу і виходу з галузі.Розбіжності між пропозицією в довгостроковому і короткостроковому періодах полягають у тому, що в довгостроковому періоді кожна фірма може розширити своє виробництво, і нові фірми можуть ввійти в цю галузь. Такі процеси відбуваються в умовах росту цін, або ціна забезпечує наднормальний прибуток. Наднормальний прибуток не сумісний з рівновагою у відкритій індустрії. Як тільки загальна пропозиція зросте, ціни впадуть.