40 Бонапартистський переворот 2 грудня 1851 р. Встановлення Другої імперії у Франції.

Бонапартистський державний переворот

Вночі проти 2 грудня 1851 р. Луї-Наполеон вчинив державний переворот, зрадливо порушивши спою присягу на вірність Конституції 1848 р. Загони військ зайняли всі найважливіші пункти столиці й будинок парламенту. Законодавчі збори було оголошено розпущеними. Багатьох ватажків орлеаністів і легітимістів та найвизначніших республіканських діячів заарештували. В столиці було введено стан облоги. У зверненні до народу Луї-Наполеон виправдував свої злочинні дії облудними твердженнями, що він начебто захищає республіку від змовників. Ця брехня супроводилась заходом, з допомогою якого Луї-І Іаиолеон розраховував обманути громадську думку й затушувати контрреволюційний характер перевороту: він оголосив про скасування закону 31 травня 1850 р. і про відновлення загального виборчого права.

Опір республіканців у Парижі та в провінції

Велика буржуазія, чиновництво й офіцерство схвалили бонапартистський переворот і підтримали його. Католицьке духівництво закликало населення підтримати дії президента. Легітимісти й орлеаністи обмежились формальними протестами проти незаконних дій президента. Тільки невелика група лівих республіканців та демократів, серед яких активну роль відігравав знаменитий письменник Віктор Гюго, спробувала організувати опір перевороту і закликала народ до зброї. Близько півтори тисячі захисників республіки протягом двох днів, 3 і 4 грудня, вели на вулицях Парижа збройну боротьбу проти 40 тис. урядових військ. Основне ядро повсталих становили робітники і студенти. Але маса пролетаріату залишалась пасивною, тому що робітничий клас був на цей час знекровлений, роззброєний, позбавлений керівництва. Крім того, робітники не мали ніякого співчуття до Законодавчих зборів, бо легітимісти й орлеаністи були в очах робітників гнобителями народу анітрохи не меншими, ніж Луї-Наполеон та його кліка. Республіканське повстання в Парижі було жорстоко придушене.

Більш серйозний опір бонапартистському перевороту чинили в провінції. У двадцяти департаментах Центральної та Південної Франції, в районах, де переважали дрібні селяни, вибухнули повстання. Учасниками їх були ремісники та робітники маленьких міст і містечок, демократична інтелігенція, передова частина селянства. Ці розрізнені республіканські повстання не мали чіткої програми дій і невдовзі їх було придушено.

Бонапартистський терор

Бонапартистські власті розпочали терор проти республіканських і демократичних сил по всій країні. Понад 26 тис. чоловік було заарештовано, у всіх департаментах створено урядові комісії, які відправляли республіканців, демократів і соціалістів на каторгу та заслання. За офіційною статистикою, репресій зазнало близько 21 тис. чоловік.

В умовах лютого терору, що розгорнувся по всій країні проти передових елементів французького народу, бонапартисти провели плебісцит (всенародне голосування) в питанні про те, чи схвалює населення дії президента. Противники бонапартистів були позбавлені будь-якої можливості вести агітацію серед населення й викривати злочинні дії Луї-Наполеона. Зате бонапартистська демагогічна пропаганда діяла з усієї сили, не шкодуючи обіцянок, яким вірила більшість селян. Внаслідок цього плебісцит дав бонапартистам понад 7 млн. голосів (646 тис. чоловік голосувало проти).