Система охорони праці

Відповідно до визначення, охорона праці – це система.

Система охорони праці є сукупністю наступних елементів [8]:

• безпека людини як суб'єкта труду;

• безпека трудової діяльності;

• безпека умов праці.

Система охорони праці є відкритою та складною системою. Відкритість такої системи обумовлена постійним інформаційним обміном з виробничою системою, в першу чергу, про небезпечність виробничого середовища.

Як складна система охорона праці може бути охарактеризована за допомогою принципів синергетики, тобто науки про поведінку складних систем.

До важливих принципів організації системи охорони праці, згідно з принципами синергетики, слід віднести:

• принцип нелінійності, який втілюється у нестійкості та неврівноваженості процесів системи, що пов’язане з динамікою рівня виробничого травматизму та дає змогу виявити чинники лінійності чи нелінійності системи; обов’язковим для врівноваженого стану відкритої системи є параметр "мінімуму", тобто мінімальний або близький до мінімуму рівень виробничого травматизму на виході відкритої системи;

• принцип когерентності, що у працеохоронній діяльності означає обов’язковість урахування усіх чинників, обумовлених при оцінці стану охорони праці окремими елементами системи;

• принцип інерційності, що в системі охорони праці розуміється як швидкість формування адекватної позитивної реакції, тобто прийняття рішень, на інформацію на виході системи.

Синергетичні закономірності у поведінці систем суттєво починають проявлятися у нестабільних умовах, коли стан системи наближається до кризового з посиленою неврівноваженістю.

Важливим елементом синергетичного підходу в системі охорони праці є зворотній зв'язок, що виявляється у спрямованості переносу інформації з виробничої системи до системи охорони праці та дозволяє розподілити ці системи на керовану (якою управляють) і керуючу(яка управляє).

Ефективність системи охорони праці визначається інформаційним потоком про небезпеку на виробництві, що надходить до системи охорони праці на підставі функції контролю. В охороні праці зворотній зв'язок означає урахування негативних результатів з метою поліпшення працеохоронної діяльності.

Досвід виробничих підприємств показує, що підвищення ефективності охорони праці можна досягнути, у першу чергу, шляхом забезпечення функціонування системи управління охороною праці (СУОП) на всіх рівнях виробництва.

Спираючись на сукупність елементів, що складають систему охорони праці, можна визначити структуру управління охороною праці, тобто працеохоронного менеджменту:

• управління безпекою людини як суб'єкта труду;

• управління безпекою трудової діяльності;

• управління безпекою умов праці.

Слід зауважити, що під безпечними умовами праці будемо розуміти такі умови, при яких виключається вплив на працюючих шкідливих чи небезпечних виробничих факторів або рівень їх впливу не перевищує встановлених нормативних гранично-допустимих значень.

Система управління охороною праці

Як категорія управління охорона праці є складною соціально-виробничою системою, до складу якої входять:

• людина (як суб'єкт і об'єкт управління, фактор і об’єкт ризику);

• виробниче середовище;

• соціальне середовище;

• умови праці, тобто робоче місце;

• працеохоронна діяльність.

За своїм визначенням охорона праці є комплексним поняттям і тому системи управління охороною праці повинні бути багатофункціональними, тобто охоплювати питання одночасного забезпечення професіональної (безпека та гігієна праці), промислової (експлуатація об'єктів підвищеної небезпеки) та екологічної (охорона навколишнього природного середовища) безпеки.

Система управління охороною праці (СУОП) – це сукупність органів управління, які на підставі комплексу нормативно-правової документації проводять цілеспрямовану планомірну діяльність по здійсненню завдань і функцій управління з метою забезпечення здорових, безпечних та високопродуктивних умов праці.

Як соціально-виробнича система, система управління може мати такі властивості, як емерджентність (від англ. emergent – раптом утворений), тобто система характеризується новими якостями, яких не мають її складові елементи; та синергічність, яку можна розуміти, в даному випадку, як співробітництво, тобто однонаправленість дій, або інтеграція зусиль в системі, яка призводить до підсилення кінцевого результату. При чому синергічний ефект вище у разі ефективного функціонування кожного елементу системи. Згідно цього ефекту, наприклад, прибуток після злиття двох компаній може перевищити суму прибутків цих компаній до об'єднання. Відносно СУОП, першу властивість системи треба розуміти, як вміння керівника знаходити компроміси, завдяки чому робота у трудовому колективі буде злагодженою, а значить продуктивною. Другу властивість можна інтерпретувати як захоплення працею, здатність уявити кінцеву мету, завдяки чому виникає нова самоорганізація.

Працеохоронний менеджмент або менеджмент охорони праці також розглядає системи управління охороною праці, як соціально-виробничі системи.

Під менеджментом охорони праці будемо розуміти систему сучасних методів управління, яка містить встановлення, забезпечення та підтримку необхідного рівня стану системи шляхом цілеспрямованого впливу на умови і фактори, що впливають на безпеку робіт на етапах проектування та виготовлення засобів виробництва, організації (підготовки) виробничих процесів, в ході виробничих процесів та після їх завершення в умовах нормального функціонування і надзвичайних ситуацій [9].

Як вказано у [9], необхідними умовами ефективного менеджменту охорони праці є:

• наявність та реалізація багатоцільової політики, яка передбачає регулювання виробничо-економічної та працеохоронної діяльності як єдиного процесу на всіх рівнях та часових інтервалах "життєвого циклу", в основі якого є системний підхід та цільова спрямованість;

• реалізація всіх загальних та спеціальних функцій управління.

На відміну від основної задачі охорони праці, основним завданням СУОП, тобто працеохоронного менеджменту є розробка та реалізація управлінських рішень відносно забезпечення безпеки праці.

Управління охороною праці умовно має три основних центри, тобто здійснюється комплексне управління охороною праці:

• держава (Кабінет Міністрів України; галузеві Міністерства; державні наглядові органи; органи виконавчої влади та самоврядування);

• роботодавці (власники підприємств чи уповноважені ними особи; керівники структурних підрозділів та служби охорони праці підприємств);

• працівники (трудові колективи підприємств; профспілки; уповноважені трудових колективів; комісії з охорони праці підприємств).

В усіх трьох центрах управління охороною праці може здійснюватися на наступних рівнях:

• державному;

• регіональному (обласному, районному, місцевому);

• галузевому;

• виробничому (рівень підприємств).

Тобто можна визначити системи управління охороною праці різного рівня:

• державна система управління охороною праці (СУОП);

• регіональна система управління охороною праці (РСУОП);

• галузева система управління охороною праці (СУОПГ);

• система управління охороною праці на підприємстві (СУОПП).

Створення СУОП здійснюється шляхом послідовного визначення мети та об’єкту управління, завдань та заходів з охорони праці, функцій та методів управління, побудови організаційної структури управління, складу нормативно-методичної документації.

Кожна працеохоронна система управління на любому рівні має:

1. самостійну управляєму підсистему (об’єкт управління), яка включає в себе гігієну праці, техніко-технологічну безпеку, соціально-економічні відношення;

2. підсистему, що управляє (суб’єкт управління), яка складається з сукупності нормативно-правових актів та служби для реалізації завдань охорони праці.

Наявність цих підсистем є умовою реалізації системного підходу. Призначення управляємої підсистеми полягає в отриманні очікуваного кінцевого результату; призначення підсистеми, що керує – у створенні комплексу умов для діяльності управляємої підсистеми.

Система також повинна мати достатнє правове та інформаційне забезпечення для кожного рівня управління.

Крім того, необхідно враховувати вплив на кожну працеохоронну систему управління системи наглядових працеохоронних органів.