Аналіз умов праці в галузі за травмонебезпечними чинниками

Умови праці на усіх галузевих об’єктах характеризуються технічним та технологічним рівнем засобів праці, тобто ступенем механізації та автоматизації об’єкту, а також вдосконаленням існуючих технологій. Організація технологічного циклу включає заходи і засоби захисту працівників, які зайняті на травмонебезпечних роботах, систему контролю за виконанням робіт відповідно до вимог безпеки та попередження аварій і травматизму. Захист працівників від небезпечних та шкідливих виробничих чинників повинен розглядатися ще на етапі проектування та будівництва об’єкту і зводитись до мінімізації ймовірності травмування робітників.

Реальні виробничі умови праці на галузевих об’єктах характеризуються наявністю виробничих небезпек, що можуть бути обумовлені наступними факторами:

1 група – соціально-економічними, що визначають характер умов праці, обумовлений нормативним та законодавчим державним регулюванням (санітарні норми і вимоги, правила щодо умов праці, режим праці і відпочинку), а також економічними (моральне та матеріальне стимулювання, система пільг і компенсацій та ін.);

2 група – організаційно-технічними, що впливають на формування умов праці на робочих місцях, в цехах та на підприємстві в цілому (засоби та предмети праці, технологічні процеси, організаційні форми виробництва і управління);

3 група – природно-кліматичними (географічні, біологічні та ін.) властивостями місцевості, де розміщені галузеві об’єкти.

Залежно від прояву та дії небезпечних чи шкідливих факторів можна виділити на виробництві два види небезпечних зон:

- зони постійної дії небезпечних чи шкідливих факторів, наявність яких пов’язана з нормальною роботою виробництва та заздалегідь відомі;

- зони потенційно небезпечних чи шкідливих факторів, які виникають випадково при порушенні нормальної роботи виробництва.

Від виду зон залежить характер заходів безпеки.

В умовах галузі для зниження рівня травматизму має велике значення своєчасне розслідування нещасних випадків та аналіз виробничого травматизму за причинами і травмуючими чинниками залежно від специфіки структурних підрозділів, метою якого є встановлення закономірностей, які спричинили появу нещасних випадків. Аналіз травматизму дає можливість розробити комплекс профілактичних заходів для усунення небезпечних і шкідливих умов праці на галузевих об’єктах.

В умовах галузі можливість негативного впливу небезпечного виробничого чинника на працівника створюється внаслідок небезпечних дій самого працюючого або службової особи на виробництві, які не відповідають нормам професійної поведінки при виконанні робот.

Аналіз та оцінка виробничого травматизму в галузі

Аналіз та оцінка стану об’єкту управління є необхідною умовою успішного функціонування любої системи, в тому числі і системи охорони праці.

Аналіз травматизму передбачає обґрунтування його кількісних та якісних показників для чого використовують методи аналізу травматизму. Для рішення окремих задач можна користуватися одним з методів аналізу, але найбільш повний аналіз дає сукупність методів, до яких відносяться:

- Ймовірносно-статистична група – виявляє залежність між факторами системи праці і травматизмом, вивчаючи нещасні випадки, що вже відбулися. До цієї групи відносяться статистичний метод та його різновиди – топографічний метод та груповий метод;

- Детерміністична група – проводить аналіз з позиції потенціальної небезпеки. До цієї групи відносяться монографічний, ергономічний, економічний методи, метод спостережень, метод анкетування, метод експертних оцінок, метод сітьового моделювання.

Показники оцінки стану охорони праці характеризують рівень безпеки або небезпеки виробництва. З практичної точки зору, вони повинні задовольняти наступним вимогам [9]:

• задана або достатня для практичних цілей достовірність показника стану охорони праці, що оцінюється;

• нескладна система обліку вихідних даних та простота розрахунку;

• можливість об’єктивного порівняння охорони праці і рівня безпеки підприємства та підрозділів з характером виробництва.

Особливість аналізу та оцінки стану охорони праці полягає у тому, що не можна їх провести на підставі одного показника, тому доцільно користуватися комплексом одиночних показників, серед яких, у першу чергу, враховуються коефіцієнти частоти та тяжкості травматизму як основні показники виробничого травматизму.

Доцільно всі показники поділити на дві групи [9]:

• оціночні, на підставі яких оцінюються значення та динаміка показників, що характеризують стан охорони праці на підприємстві або в підрозділах за визначений період, а також на державному або галузевому рівнях;

• аналітичні, разом з оціночними показниками служать для загального аналізу з метою прийняття корегуючих мір.

До оціночних показників відносяться:

• коефіцієнт частоти травматизму, що показує кількість нещасних випадків з розрахунку на 1000 працюючих

К_чт = Н_т∙1000/Р , (3.8)

де К_чт - коефіцієнт частоти травматизму;

Н_т - кількість травм, що сталися на підприємстві за звітній період;

Р - середньоспискова чисельність працюючих на підприємстві за звітній період;

• коефіцієнт тяжкості травматизму визначає кількість днів непрацездатності, що приходиться на один нещасний випадок

К_тт = Д/Н_т , (3.9)

де К_тт - коефіцієнт тяжкості травматизму;

Д - дні непрацездатності за всіма нещасними випадками, що сталися на підприємстві за звітній період;

- відносні коефіцієнти частоти та тяжкості травматизму

К_чв = К_чт /К_чб; К_тв = К_тт /К_тб , (3.10)

де К_чб; К_тб - базові значення коефіцієнтів частоти та тяжкості травматизму.

Також до оціночних показників можна віднести показник виробничого ризику.

До аналітичних показників відносяться:

• приведений коефіцієнт частоти травматизму, який може служити як прогностичний показник оцінки можливого стану охорони праці на підприємстві на кінець року (можливі варіанти відносно відпрацьованих часів чи відпрацьованого матеріалу та ін.);

• економічні показники (затрати на профілактичні заходи, питомі витрати на заходи з охорони праці та ін.).