Наслідки виробничого травматизму

Виробничий травматизм має соціальні, економічні, моральні і психофізіологічні наслідки. Кількісна оцінка наслідків є багатокомпонентною та складною задачею. Не всі вказані наслідки виробничого травматизму можливо оцінити кількісно. Для деяких видів наслідків не існує методик їх оцінки взагалі. Тому для розгляду соціально-економічних наслідків виробничого травматизму на підприємстві можливо використання комплексного підходу.

Соціальні наслідки можуть відноситись як до окремого працівника, так і до усього трудового колективу підприємства. Тому соціальні наслідки може характеризувати як втрата здоров’я чи життя окремої людини, так і зниження темпів розвитку суспільного виробництва та формування суспільного буття. Особливістю трудової діяльності людини є свідомість, активність та соціальна сформованість. Згідно [33], до складу соціальних наслідків входять матеріальні, моральні та "приховані" збитки. Причому, остання складова, тобто "приховані" збитки, зумовлена стохастичними ефектами порушення здоров’я працюючих та є домінуючою в структурі соціальних наслідків.

Моральні наслідки достатньо важко враховувати, тому що не існує відповідних показників та методик. У Законі України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", затвердженого Верховною Радою від 23.09.1999 р., оговорювалась можливість компенсації за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому, але не давалося конкретних рекомендацій по її оцінки. У частині третій ст. 34 "Щомісячні страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди" було записано: "Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат". Але відповідно до змін Закону від 23.02.2007 р. цю частину було виключено.

В тісному зв’язку з моральною шкодою знаходяться психофізіологічні наслідки виробничого травматизму. Безпека на виробництві залежить значною мірою від психофізіологічних якостей людини, які проявляються в її чутливості до сигналів небезпеки, її швидкісних можливостях з реагування на такі сигнали, в її емоційних реакціях на небезпеку, у визначенні небезпечної ситуації і реагуванні на неї. На поведінку працівника впливає і його емоційний, і психічний і фізичний стан. Стан тривоги та стомлення також зменшує можливість визначення небезпеки. Взагалі, можна зауважити, що безпека праці значною мірою є проблемою психологічною. Це підтверджує міжнародна статистика, яка свідчить, що причинами травматизму є небезпечні умови праці (4%) та небезпечні дії, тобто "людський фактор" (96%). Робітники, що зазнали травми, можуть отримати діагноз ПТСП-синдром (синдром посттравматичних стресових порушень).

Серед усіх видів наслідків виробничого травматизму найбільш вивченими є економічні наслідки, які підлягають обов’язковій компенсації. Визначення економічних збитків з причини тимчасової непрацездатності є важливим і актуальним завданням в сучасному виробництві. Відомо декілька методик вирахування економічних наслідків що мають комплексний характер. Деякі складні, з практичної точки зору, деякі значно спрощенні і зручні для використання.

Основна методика розрахунку економічних наслідків від травматизму та професійних захворювань пов’язана, у першу чергу, з матеріальними збитками від втрати непрацездатності, які об’єднуються у дві групи (3.1):

1. загальнодержавні витрати і збори К (3.2);

2. втрати і збитки виробничих підприємств С_п (3.3).

Таким чином, сумарні економічні наслідки становлять

. (3.1)

Перша група економічних наслідків від травматизму та професійних захворювань - загальнодержавні витрати К у разі втрати непрацездатності визначаються по формулі:

, (3.2)

де - розмір втрат і збитків, які несе суспільство в цілому для відновлення здоров'я в кожному випадку втрати працездатності;

В – величина еквівалентна заробітної плати, невиплаченої за час хвороби робітника в розрахунковому періоді.

Друга група економічних наслідків від травматизму та професійних захворювань - втрати і збитки виробничих підприємств С_п визначаються за формулою:

, (3.3)

де Р – втрати кількості виробленої продукції за період непрацездатності;

- сума втрат і збитків, які несе підприємство (організація) при втраті робітником непрацездатності;

- допомога при тимчасовій непрацездатності фонду соціального страхування.

В цій методиці беруть участь в розрахунку не всі показники, а тільки ті, що мають безпосереднє відношення до конкретного випадку. Тому ця методика є достатньо складною для практичного використання.

Міжнародна організація праці (МОП) рекомендує для виробничих компаній розробки американського спеціаліста Г. У. Хайнриха, які дозволяють розраховувати економічні збитки від виробничого травматизму та професійних захворювань. Ці розробки отримали назву "теорія айсбергу" (по аналогії з айсбергом – видима верхівка значно менше величезної невидимої основи; при умові танення основи зменшиться в об’ємі верхівка). Згідно цієї теорії, знизити кількість нещасних випадків можна, якщо зменшити кількість небезпек. На цей час цією теорією користуються країни Євросоюзу.

За Г. У. Хайнрихом, економічні збитки складаються з двох частин – прямих збитків та побічних або умовних збитків.

Прямі збитки – це одноразові втрати виробництва в результаті виникнення інциденту, розраховуються бухгалтерією підприємства та складаються зі збитків, що пов’язані з відновленням здоров’я людини, а також збитків на підготовку нового робітника, вартості зіпсованого обладнання, зіпсованого інструменту, зіпсованого матеріалу та пошкоджених елементів будівлі.

Побічні (умовні) збитки – це збитки, які викликані зупинкою виробництва та кількістю невиробленої продукції, зменшенням прибутку, оплатою штрафних санкцій, обслуговуванням кредиту та іншими витратами. В останні часи до побічних (умовних) збитків відносять також репутаційні збитки, які негативно впливають на участь компанії у тендерах та на мотивацію власного персоналу. За методикою Г. У. Хайнриха, побічні (умовні) збитки в чотири рази перевищують прямі збитки, тобто відношення прямих збитків до побічних (умовних) 1:4. Але в сучасному виробництві ускладнились схеми інвестування, тому МОП рекомендує підприємствам використовувати співвідношення між прямими та побічними (умовними) збитками як 1:6. Побічні (умовні) збитки підраховувати дуже важко, вони мають розвиту структуру та розтягуються на місяці, і навіть роки.

На практиці можливо використання більш спрощених методик, наприклад, спрощеною методикою врахування матеріальних витрат внаслідок професійного травматизму і професійних захворювань на підприємстві за А. Н. Гржегоржевським, або методикою, що дозволяє визначити залежність економічних втрат підприємств від кількості нещасних випадків, кількості днів непрацездатності і одержаної заробітної плати травмованих за М. Д. Золотницьким.

Згідно методики за А. Н. Гржегоржевським, загальні втрати внаслідок професійного травматизму та професійних захворювань можна визначити за формулою:

, (3.4)

де - втрати внаслідок травматизму, у.о. (3.5);

- втрати внаслідок професійних захворювань, що пов'язані з несприятливими умовами праці, у.о. (3.6).

Втрати внаслідок травматизму, згідно цієї методики, можна визначити по формулі:

, (3.5)

де - вартість витрат по листках непрацездатності внаслідок травматизму, у.о.;

- вартість недоданої продукції внаслідок травматизму, у.о.;

- інші матеріальні витрати, у.о., які включають:

• затрати на утримування стаціонарних С₁ і лікування амбулаторних С₂ хворих;

• доплати при тимчасовому переводі потерпілих на більш легку роботу Д;

• затрати на підготовку нових кадрів, що заміщують потерпілого З_к;

• допомога членам сімей потерпілих П_с та ін.

Втрати внаслідок професійних захворювань визначаються по формулі:

, (3.6)

де - середня оплата листків непрацездатності за день, у.о.;

- кількість робочих днів, втрачених в результаті захворювання, дн.;

- середньоденний виробіток одного працюючого, у.о.;

0,25 - коефіцієнт, який враховує питому вагу трудозатрат, пов'язаних з несприятливими умовами праці в загальній кількості втрат через захворювання.

За скороченою методикою за М.Д. Золотницьким економічні втрати підприємства за рік визначаються по формулі:

, (3.7)

де - кількість нещасних випадків за рік (не враховуються мікротравми);

- сумарна тривалість часу непрацездатності з причини травм, дн.;

- середня денна заробітна плата травмованого, у.о.,

тобто характеризує втрати, що пов'язані з доплатою в день у зв'язку з травмами;

характеризує втрати, що пов'язані з виплатою за лікарняними листками, переводом на легшу роботу, амбулаторним лікуванням та компенсаціями за відпустку;

дає середню характеристику розмірів матеріальної допомоги.

При прогнозуванні збитків від діяльності підприємства слід враховувати не тільки ризик, що пов’язаний з можливістю появи нещасних випадків та аварійних ситуацій на виробництві, але й розглядати збитки, що обумовлені забрудненням навколишнього середовища безперервними шкідливими викидами, що є результатом дії технологічних процесів на підприємстві. При чому збитки від забруднення навколишнього середовища є неминучим побічним результатом функціонування підприємства, що також впливає на здоров’я та працездатність людини.