Гігієнічне нормування умов праці за показниками мікроклімату

Згідно Гігієнічної класифікації праці умови праці за показниками мікроклімату розглядаються для нагрівального та охолоджувального мікроклімату.

Нагрівальний мікроклімат - поєднання параметрів мікроклімату (температури повітря, вологості, швидкості руху, теплового випромінювання), при якому спостерігається порушення теплообміну людини з навколишнім середовищем, виражене накопиченням тепла в організмі вище верхньої границі оптимальної величини (> 0,87 кДж/кг) та (або) збільшенням частки втрати тепла випаровуванням поту (> 30 %) в загальній структурі теплового балансу, появою загальних або локальних дискомфортних тепловідчуттів (трохи тепло, тепло, спекотне).

Охолоджувальний мікроклімат - поєднання параметрів мікроклімату, при якому відбувається зміна теплообміну організму, що призводить до появи загального або локального дефіциту тепла в організмі (> 0,87 кДж/кг) в результаті зниження температури "ядра" (температура глибоких шарів тканини організму) та (або) "оболонки" тіла (температура поверхневих шарів тканин організму).

Для оцінки мікроклімату можна користуватися:

1. результатами вимірювань складових мікроклімату згідно ДСН 3.3.6.042-99 (для виробничих приміщень та відкритих територій у теплу пору року – таблиця А3 (дод. А); для виробничих приміщень в холодну пору року - таблиця А4 (дод. А); для відкритих територій в холодну пору року та в холодних приміщеннях – таблиця А5 (дод. А));

2. інтегральним показником теплового навантаження середовища ТНС-індексом (при наявності теплового опромінювання опромінення не вище 1000 Вт/м² для виробничих приміщень незалежно від пори року та відкритих територій у теплу пору року) (табл. А6)).

В таблиці А3 (дод. А) наведені параметри мікроклімату для виробничих приміщень та відкритих територій залежно від важкості праці для теплої пори року.

Клас умов праці при роботі у виробничих приміщеннях в холодний період (за відсутністю теплового опромінення) визначається за таблицею А4 (дод. А) для працюючих, одягнених у комплект "звичайного одягу" з теплоізоляцією 1 Кло. Для оцінки теплофізичних властивостей одягу вживають характеристику теплової ізоляції, одиницею виміру якої є Кло (від англ. clothes – одяг), яка є аналогічною з характеристикою теплового опору 1 Кло = 0,155 м²·⁰С/Вт. Кло можна визначити як кількість теплоізолюючого матеріалу, необхідного для підтримки середньої температури шкіри, що дорівнює 33⁰С, у спокійно сидячої людини при температурі повітря +21⁰С, вологості повітря 50 % та швидкості повітря 0,1 м/с.

За погодженням з територіальними органами санепіднагляду клас умов праці при роботі в приміщеннях з охолоджувальним мікрокліматом може бути зниженим (але не нижче класу 3.1) за умови забезпечення одягом з відповідною теплоізоляцією і при відповідному режимі праці та відпочинку.

Клас умов праці при роботі на відкритих територіях та в неопалюваних приміщеннях у холодний період року визначається за таблицею А5 (дод. А). Рівні температур вказані для людини, одягненої в комплект одягу з відповідною теплоізоляцією з врахуванням виконання роботи середньої важкості і відповідної регламентації часу безперервного перебування в охолоджувальному середовищі (не більше 2 годин). Наведена температура відносно спокійного повітря (до 0,5 м/с), при вітрі вона повинна бути збільшена на 2,2 ⁰С на кожний 1 м/с підвищення його швидкості.

Для визначення оптимального та нагрівального мікроклімату в приміщенні та на відкритій території використовується інтегральний показник ТНС-індекс, ще цей показник має назву WBGT-індекс (Wet Body Global Temperature), який визначений у міжнародному стандарті ISO 7243.

ТНС-індекс (або WBGT-індекс) – це емпіричний інтегральний показник (виражений в градусах Цельсію), який відтворює поєднаний вплив температури, вологості, швидкості руху повітря, теплового випромінювання на теплообмін людини з навколишнім середовищем.

WBGT – індекс розраховується за рівнянням:

поза приміщенням при сонячному навантаженні (або в приміщенні при тепловому випромінюванні):

WBGT = 0,7 t_вл + 0,1 t_с + 0,2 t_к; (2.11)

всередині приміщення (при відсутності теплового випромінювання) або зовні без сонячного навантаження:

WBGT= 0,7 t_вл + 0,3 t_к, (2.12)

де t_вл, t_с та t_к – відповідно температура вологого, сухого та кульового термометра.

Якщо параметри навколишнього середовища розрізняються у просторі, то індекс WBGT рекомендується визначати на рівні голови (г), живота (ж) та щиколотки (щ):

. (2.13)

У таблиці А6 (дод. А) наведені величини ТНС-індексу для людини, яка одягнена в комплект літнього одягу з теплоізоляцією 0,5 – 0,8 Кло. При опроміненні тіла людини вище 100 Вт/м² потрібно використовувати засоби індивідуального захисту (в т.ч. обличчя та очей).

Наведені в таблиці А6 (дод. А) рівні інфрачервоного опромінення передбачають обов’язкову регламентацію тривалості безперервного опромінення та пауз і повинні оцінюватися у виробничих приміщеннях незалежно від пори року і на відкритих територіях в теплу пору року.

Якщо протягом зміни виробнича діяльність працюючого проходить в різних умовах мікроклімату, слід окремо їх оцінити, а потім розрахувати середньозважений в часі клас та ступінь шкідливості.