Система управління охороною праці і ризиком (суопр)

Управління ризиком – це аналіз ризикових ситуацій, розробка та обґрунтування управлінських рішень (іноді у формі правових актів), що спрямовані на мінімізацію ризику.

Управління професійним ризиком – це організована діяльність, яка спрямована на приведення рівнів ризиків до допустимих значень, включаючи аналіз та оцінку ризику, розробку та впровадження захисних мір та оцінку їх результативності.

Управління ризиком є частиною системного підходу до прийняття рішень та практичних мір у визначенні задач попередження або зменшення небезпек промислових аварій для життя та працездатності людини, ущербу матеріальним цінностям та навколишнього природного середовища.

Система управління охороною праці і ризиком (СУОПР) – це сукупність органів управління підприємством (структурним підрозділом), які на підставі чинних нормативно-правових актів здійснюють планомірну діяльність щодо виконання завдань охорони праці, спрямованих на усунення неприпустимого ризику для здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Об’єктом СУОПР на підприємстві є діяльність структурних підрозділів і функціональних служб щодо здійснення правових, навчально-виховних, соціально-економічних, організаційно-технічних і санітарно-профілактичних заходів з охорони праці й усунення неприпустимих ризиків.

Мета функціонування СУОПР – здійснення державної політики щодо охорони праці, яка спрямована на усунення неприпустимого ризику для здоров’я працівників під час виробничої діяльності, запобігання нещасним випадкам, профзахворюванням і аваріям шляхом комплексного вирішення встановлених завдань роботи з охорони праці.

Завдання СУОПР на підприємстві випливають з усієї виробничо-господарської діяльності у відповідних підрозділах. До основних завдань СУОПР відносяться:

• навчання працівників безпечних методів праці; виховання у працівників психології безпеки, запобігання неприпустимим ризикам;

• створення нормативно-правових актів підприємства з охорони праці; створення положення про порядок ідентифікації, оцінки й усунення неприпустимих професійних ризиків на робочих місцях; створення карт умов праці й карт ідентифікації, оцінки й усунення неприпустимих ризиків на робочих місцях;

• технічна підготовка виробництва з урахуванням вимог охорони праці;

• безпека технологічних процесів, будівель і споруд, виробничого устаткування;

• нормалізація санітарно-гігієнічних умов;

• забезпечення оптимальних режимів роботи та відпочинку працівників;

• забезпечення ергономічних вимог до робочих місць;

• соціальний захист потерпілих на виробництві;

• захист природного навколишнього середовища та ін.

На підприємстві постійно відбувається зміна методів праці, обладнання, технології та ін., тому СУОПР повинна постійно вдосконалюватися.

Вдосконалення системи може бути стратегічним і поточним, а головним напрямком вдосконалення є досягнення культури безпеки, яка полягає в урахуванні й додержанні вимог безпеки на всіх етапах виробничої діяльності.

Управління охороною праці та ризиком на підприємстві може здійснюватися в цілому по підприємству директором (роботодавцем) та його заступниками, або окремо по підрозділам їх керівниками. Управління ризиками можна розглядати за двома напрямкам [9]:

1. управління ризиками при експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки, що спрямоване на запобігання аварійних ситуацій, які можуть викликати нещасні випадки та значні матеріальні збитки;

2. управління ризиками в процесі щоденної професійної діяльності, яка виконується в умовах впливу небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Процес управління ризиком пов’язаний, у першу чергу, з ідентифікацією можливих небезпек. Рекомендації з управління ризиком є останнім етапом аналізу ризику. Діяльність з управління ризиками повинна співвідноситися з результатами оцінки ризиків.

Підходи до управління ризиком можуть бути різними та, у першу чергу, вони відрізняються послідовністю етапів.

За [22], управління ризиком складається з чотирьох етапів:

Перший етап пов’язаний з характеристикою ризику (проводиться порівняльний аналіз усіх існуючих ризиків та встановлюються пріоритетні).

Другий етап визначає прийнятність ризику, для чого ризик порівнюється з соціально-економічними факторами, наприклад, з втратами та вигодами від виробничої діяльності. На цьому етапі можливі три рішення, що можуть бути прийнятими:

1. ризик прийнятний повністю;

2. ризик прийнятний частково;

3. ризик неприйнятний повністю.

Третій етап визначає пропорції контролю та відповідно до можливого рішення з прийнятності ризику обирає один з "типових" заходів, що сприяють його зменшенню або усуненню.

Четвертий етап (заключний) – це прийняття регулюючих рішень, що пов’язані з реалізацією заходу, який був встановлений на попередньому етапі.

Управління ризиком, як правило, є багатокритеріальною задачею і це є природним. Задачу управління ризиком, якою є мінімізація випадкового збитку, у процесі роботи виробництва не можливо здійснити тільки за одним критерієм. Звичайно, задача управління ризиком виникає разом з якоюсь іншою задачею, наприклад, прагнення підприємства отримати максимальний прибуток супроводжується бажанням мінімізувати ризик, що є вже двухкритеріальною задачею.