Професійний ризик

Професійний ризик – це ризик, що виникає під час роботи за певним фахом на певному робочому місці.

Професійний ризик виробництва – це ризик травмування людини, що виникає на певному виробництві.

Актуальність питань вивчення професійного ризику в Україні пов’язана із становленням страхових механізмів обов’язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також формування обов’язкових професійних пенсійних систем.

Одним з принципів обов’язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є диференціювання страхових тарифів залежно від класу професійного ризику (ст. 47 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності").

Професійний ризик в силу багатоаспектності його проявлення можна розглядати з різних позицій:

• медицини: професійний ризик обумовлений постійним впливом шкідливих і небезпечних виробничих факторів та факторів процесу труда; основною задачею є виявлення закономірностей виникнення професійних захворювань, розробка профілактичних мір, причому рівень ризику встановлюється для певних професійних груп;

• соціально-економічної: професійний ризик розглядається як причина тимчасового або постійного припинення трудової діяльності працівника і, як наслідок, необхідність забезпечення соціального захисту, що пов’язано з оцінкою засобів, необхідних для компенсації його наслідків у зв’язку з погіршенням здоров'я та втратою працездатності працівника;

• охорони праці: професійний ризик розглядається в аспекті виявлення факторів ризику виробничого травматизму: виду виробництва, техніки, технології, організації праці, професійної підготовки, а також проведення профілактичної роботи з охорони праці, розробки технічних та організаційних мір по зниженню рівня фактору ризику.

На підприємствах рекомендовано розрізняти два види професійних ризиків [9]:

• прогностичний (апріорний) (ППР) - це очікуваний рівень професійного ризику нанесення шкоди здоров'ю працівника, процедура визначення якого базується на результатах атестації робочих місць за умовами праці;

• ретроспективний (апостеріорний) (РПР) – це фактичний рівень професійного ризику нанесення шкоди здоров'ю працівника, методика розрахунку якого проводиться на підставі статистичної інформації з виробничого травматизму та професійних захворювань працівників підприємства (коефіцієнти частоти і тяжкості нещасних випадків, узагальнений коефіцієнт трудових втрат).

При оцінці професійного ризику слід, в першу чергу, враховувати тяжкість наслідків (показники стану здоров’я і втрати працездатності працівників), тобто шкоду.

У міжнародній практиці розповсюдженим підходом до оцінки професійних ризиків є так звана "п’ятикрокова система":

Крок 1 - Ідентифікація небезпек, які приводять до ризику. На цьому етапі вимагається розглянути на робочому місці усі потенційно небезпечні фактори, а також визначити робітників, що можуть зазнати небезпеку.

Крок 2 – Оцінювання та "ранжирування" ризиків.

Крок 3 – Визначення превентивних мір. На цьому етапі необхідно ідентифікувати відповідні міри для виключення або управління ризиками.

Крок 4 – Прийняття мір. Реалізація цього кроку полягає у складанні плану реалізації захисних і превентивних мір та визначенні умов їх виконання.

Крок 5 – Моніторинг та перевірка. Оцінку слід проводити регулярно, результати повинні переглядатися у разі значних змін в організації виробництва та при нещасних випадках.

Для оцінки професійного ризику на підприємствах багатьох країн світу користуються так званим методом Файна-Кінні (The Fine and Kinney method), який базується на комбінації ступеня схильності робітника до впливу шкідливого фактору на робочому місці, ймовірності виникнення загрози на робочому місці та наслідків для здоров'я і/або безпеки робітників у разі здійснення загрози:

R = схильність×ймовірність×наслідки

В методі Файна-Кінні складові варіюються у межах:

Схильність (0 – 10)

0 – ніколи

0,5 – дуже рідко

1 – рідко (кожного року)

2 – іноді (кожного місяця)

3 – час від часу (кожного тижня)

6 – регулярно (щодня)

10 – постійно

Ймовірність (0 – 10)

0 – абсолютно неможливо

0,1 – неможливо

0,2 – майже неможливо

0,5 – можливо уявити, але неймовірно

1 – неймовірно

3 – незвичайно, але можливо

6 – дуже ймовірно

10 – очікувано, це трапиться

Наслідки (1 – 100)

1 – мінімальні, достатньо надати першу допомогу

3 – серйозні, травма та невихід на роботу

7 – тяжкі, інвалідність

15 – дуже тяжкі, одна людина загинула (одразу чи через деякий час)

40 – аварія, декілька жертв

100 – катастрофа, багато жертв

Згідно методу Файна-Кінні, професійний ризик класифікується за п'ятьма групами:

1 – дуже легкий ризик

2 – невеликий ризик

3 – середній ризик

4 – високий ризик

5 – край високий

Відповідно до Рекомендацій по розробці Системи управління охороною праці підприємства (з урахуванням вимог міжнародного стандарту OHSAS 18001), що запропоновані Національним Науково-дослідницьким інститутом охорони праці України (м. Київ), розрахунок ступеня професійного ризику можна здійснити наступним чином:

Р = (М_max – М_р + 0,1) ∙ 9 ∙ 10^-7, (1.7)

де М_max – нормативна оцінка, яка визначається як добуток нормативної оцінки в балах кожної з складових, що впливають на ступень професійного ризику Б, на відповідний ваговий коефіцієнт В;

М_р - сумарний нормативний бал, визначений у процесі оцінки.

Наступним етапом, згідно цієї методики, є визначення фактичного оціночного балу з урахуванням виявлених невідповідностей (порушень) М_ф та встановлених штрафних балів Б_ш.

Для коректування оціночних показників вводять поправочні коефіцієнти, які враховують наявність нещасних випадків, порушення строків проведення навчання, інструктажів та ін.

Визначення сумарного балу надає можливість оцінити ступінь ризику та здійснити управління цим процесом.