Кількісні методи оцінки ризику

Кількісна оцінка ризику – це процес оцінки кількісних значень ймовірності та наслідків небажаних процесів, випадків, тобто оцінка проводиться за формулою:

, (1.5)

де Р – ймовірність події (величина, суттєво менша за одиницю);

S – тяжкість наслідків.

Формула (1.5) виражає ступінь ризику R, тобто ймовірність виникнення небажаної події з урахуванням розміру можливого збитку.

Кількісні методи дають об’єктивну оцінку ступеня небезпеки, на основі чого розробляється система управління ризиком. Тільки кількісно оцінені ризики можна порівнювати між собою, навіть якщо вони мають різне походження та негативні прояви. Для кількісних методів оцінки ризику необхідний великий об’єм інформації про стан виробничого середовища, рівень безпеки на підприємстві і т. ін. Проведення кількісного аналізу, на відміну від якісного, вимагає високої кваліфікації виконавців.

Кількісний аналіз ризику найефективніший на стадії проектування та розміщення небезпечного виробничого об’єкта, при обґрунтуванні заходів безпеки, а також при комплексній оцінці небезпеки аварій на виробництві.

Напівкількісні методи оцінки ризику

Напівкількісні методи звичайно доповнюють якісний аналіз. Їх застосовують також на початковій стадії кількісного аналізу. В оцінку ризику напівкількісними методами вводиться система балів, яка більш-менш об’єктивно оцінює можливість випадку та небезпеки наслідків. Також при такій оцінці ризику можна користуватися опитними листами, розрахунками спрощеного аналізу вірогідності та наслідків небезпек за допомогою "матриць ризику".

Методів оцінки ризику багато і вони різні. Не можливо виділити універсальний метод, який би міг підійти до всіх підприємств. Методи можуть застосовуватися ізольовано або як доповнення один до одного, причому методи якісного аналізу можуть враховувати кількісні критерії ризику, а повний кількісний аналіз ризику повинен використовувати результати якісного аналізу небезпеки. Взагалі, вибір методу залежить від масштабу виробництва, виду діяльності, виробничої технології, параметрів конкретного небезпечного об’єкту та середи.

Іноді на практиці виникає необхідність окрім оцінки ризиків за визначений період за окремими об’єктами та категоріями провести оцінку загального ризику за всім об’єктами та категоріями, тобто визначити індекс ризику:

, (1.6)

де R_ф – сумарне фактичне значення ризику за всіма об’єктами та категоріями;

R_б – сумарне базове значення ризику за всіма об’єктами та категоріями.

За значеннями індексу ризику можна оцінити загальний ризик виробничого травматизму відповідно до наступної класифікації:

• при І_р ≥ 0,75 – дуже незадовільний рівень;

• при І_р = 0,50 ÷ 0,75 – незадовільний рівень;

• при І_р = 0,25 ÷ 0,50 – задовільний рівень;

• при І_р ≤ 0,25 – добрий рівень

За результатами оцінки ризику розробляються заходи щодо його зниження до припустимого рівня, тобто здійснюється забезпечення промислової безпеки або управління ризиком.