Розділ 1. Система управління охороною праці

Тема 1. Охорона праці як об'єкт управління. Правові основи менеджменту охорони праці. Міжнародні вимоги та стандарти з управління охороною праці.

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності (Закон України "Про охорону праці").

Основним завданням охорони праці є зведення до мінімуму вірогідності поразки або захворювання працівника з одночасним забезпеченням нормальних, тобто безпечних умов (комфорту) при максимальній продуктивності, що пов'язано з розробкою конкретних заходів у процесі виробничої діяльності. Завжди треба пам'ятати, що безпека пріоритетна по відношенню до продуктивності.

В країнах Євросоюзу основні завдання охорони праці сформульовані наступним чином:

1. Забезпечення технічною надійністю та безпечністю виробниче обладнання, інструмент, технологічні пристрої та ін.

2. Реалізація безпечного технологічного процесу.

3. Створення оптимальних санітарно-гігієнічних умов на робочих місцях.

4. Підготування кваліфікованого персоналу, що повинен володіти безпечними методами праці.

5. Забезпечення нормальних відносин між працівниками, сприяння появі у працюючих почуття задоволеності працею.

Основним об'єктом дослідження охорони праці є людина у процесі праці, а також виробниче середовище, організація праці та виробництва.

Ефективне функціонування охорони праці потребує здійснення її управління. Охорона праці є об’єктом управління.

Принцип управління

Що таке управління?

Управління – це сукупність нормативних знань і профілактичного досвіду, які забезпечують вміння організовувати діяльність людей та використовувати ресурси для досягнення визначеної мети і результатів.

Німецький спеціаліст з менеджменту В. Зігерт (W. Siegert) визначає управління як керівництво людьми та використання засобів, які дозволяють виконувати поставлені задачі гуманним, економічним та раціональним шляхом [2].

З технологічної точки зору, управління – це процес підготовки, прийняття та реалізації рішень, які спрямовані на досягнення поставлених завдань, мети з використанням різних способів, методів, інформаційних технологій, ієрархічних структур управління.

Спільність принципів управлінської діяльності для принципово різноманітних об'єктів природи та суспільства встановив американський філософ та математик Н. Вінер (N. Wiener). Згідно вченню Н. Вінера, управління зводиться до передачі, зберігання та переробки інформації, тобто до різноманітних сигналів, повідомлень та відомостей. Інформація має принципове значення в процесах управління. Чим більше надходить інформації про небезпеки на виробництві, тим більше управлінських рішень можливо сформувати та, надалі, спрямувати зусилля на усунення небезпечної ситуації, щоб уникнути виробничого травматизму.

Організація управління - це розподіл завдань та функцій управління між ієрархічними рівнями.

В понятті "управління" використовується термін "ієрархічних структур" чи "ієрархічних рівнів". Під ієрархією будемо розуміти розміщення частин або елементів цілого в порядку від вищого до нижчого. Основною задачею в ієрархії є оцінка вищих рівнів виходячи з взаємодії різних рівнів ієрархії, а ні з безпосередньої залежності від елементів на цих рівнях. Ієрархія вважається повною, якщо кожний елемент заданого рівня функціонує як критерій для всіх елементів нижчестоящого рівня. У протилежному випадку ієрархія вважається неповною: ієрархія може бути поділена на підієрархії, які мають загальний вищий елемент.

Існує декілька видів ієрархій, серед яких самими простими є домінантні ієрархії, які в загальному плані можуть бути двох типів – прямого та зворотного процесів.

Ієрархія прямого процесу проецирує існуючий стан проблеми на найбільш вірогідне майбутнє (наслідки). Ієрархія зворотного процесу визначає політику управління для досягнення бажаного майбутнього (наслідків). Обидва типи домінантних ієрархій об’єднані у процесі планування з метою перетворення вірогідного в бажане [3].

Взагалі, ієрархією можна користуватися як інструментом для обробки і сприйняття великих об’ємів інформації. Структурування складних проблем у вигляді ієрархії є першим етапом використання методу аналізу ієрархій (МАІ), автором якого є американський математик Т. Саати (T. Saaty). Метод аналізу ієрархій базується на обробці експертної інформації, отриманої за допомогою попарних порівнянь елементів, та подальшому ієрархічному синтезі результатів. Порівняння є головними складовими методу МАІ. У найелементарнішому вигляді ієрархія будується з вершини (мети - з точки зору, управління) через проміжні рівні (критерії, від яких залежать наступні рівні) до нижнього рівня (перелік альтернатив) [3], [4]. МАІ є потужним підходом до вирішення будь-яких складних багатокритеріальних завдань, але як недолік цього методу була визначена можливість некоректного аналізу при визначенні вхідних даних та інтенсивності впливу (пріоритетів).

МАІ користуються в багатьох країнах світу для прийняття рішень на різних рівнях управління промисловістю, охороною здоров'я, освітою та ін. На підприємствах чи в організаціях управління та розподіл повноважень часто організоване між співробітниками в ієрархічній формі, тобто функціонує ієрархічна структура управління. В галузі управління охороною праці на всіх ієрархічних рівнях: від державного до рівня підприємств функції управління повинні бути розподілені між супідрядними рівнями та на підставі механізму регулювання та стимулювання повинна існувати загальна заінтересованість у створенні умов для безпечного виробництва та дотриманні мір безпеки.