18Фази проекту.

Передінвестиційна фаза має наступні стадії: визначення інвестиційних можливостей, аналіз альтернативних варі­антів і попередній вибір проекту — попереднє техніко-економічне обґрунтування, висновок з проекту і рішення про інвестування (рис.3.3).

Інвестиційна фаза має такі стадії: встановлення правової, фінансової та організаційної основ для здійснення проекту, придбання і передача технологій, детальне проектне опра­цювання і укладання контрактів, придбання землі, буді­вельні роботи і встановлення обладнання, передвиробничий маркетинг, набір і навчання персоналу, здача в експлуатацію та запуск.

Фаза експлуатації розглядається як у довгостроковому, так і в короткостроковому плані. У короткостроковому плані вивчається можливе виникнення проблем, пов'яза­них із застосуванням обраної технології, функціонуванням обладнання або з кваліфікацією персоналу. У довгостроко­вому плані до розгляду береться обрана стратегія та сукупні витрати на виробництво і маркетинг, а також надходження від продажу (див. таблицю).

19Стадії проекту.

Фази життєвого циклу проекту у свою чергу поділяються на стадії.

1. Передінвестиційна фаза:

формування інвестиційного задуму (ідеї);

дослідження інвестиційних можливостей;

попереднє техніко-економічне обґрунтування;

оціночні дослідження;

техніко-економічне обґрунтування.

2. Інвестиційна фаза:

підготовка документації і укладання контрактів;

інженерно-технічне проектування;

будівельно-монтажні роботи;

довиробничий маркетинг;

навчання.

3. Експлуатаційна фаза:

експлуатація об’єкту;

моніторинг економічних показників.

20Етапи проекту.

процес планування проходить чотири етапи:

Ø розробку загальних цілей;

Ø визначення конкретних цілей на даний період із послідуючою їх деталізацією;

Ø визначення шляхів і способів досягнення цілей;

Ø контроль за процесом досягнення поставлених цілей шляхом співставлення планових показників із фактичними та коригування цілей.

1. Передінвестиційна фаза:

формування інвестиційного задуму (ідеї);

дослідження інвестиційних можливостей;

попереднє техніко-економічне обґрунтування;

оціночні дослідження;

техніко-економічне обґрунтування.

2. Інвестиційна фаза:

підготовка документації і укладання контрактів;

інженерно-технічне проектування;

будівельно-монтажні роботи;

довиробничий маркетинг;

навчання.

3. Експлуатаційна фаза:

експлуатація об’єкту;

моніторинг економічних показників.

20. Етапи проекту Фази життєвого циклу проекту у свою чергу поділяються на стадії. 1. Передінвестиційна фаза:

формування інвестиційного задуму (ідеї); дослідження інвестиційних можливостей; попереднє техніко-економічне обґрунтування; оціночні дослідження; техніко-економічне обґрунтування. 2. Інвестиційна фаза: підготовка документації і укладання контрактів; інженерно-технічне проектування; будівельно-монтажні роботи; довиробничий маркетинг; навчання. 3. Експлуатаційна фаза: експлуатація об’єкту; моніторинг економічних показників. Структура інвестиційного проекту як документа та його зміст визначаються виходячи з принципу достатності інформації для забезпечення належного техніко-економічного обґрунтування інвестиційного проекту. Проект може бути укладений за будь-якою методикою, що дає можливість його аналізу, експертизи та схвалення.

21.Концепція Програми промислового розвитку ООНОсновна мета Організації полягає в сприянні та прискоренні промислового розвитку в країнах, що розвиваються, з метою подання допомоги у встановленні нового міжнародного економічного порядку. Організація також сприяє промисловому розвитку і співробітництву на глобальному, регіональному і національному, а також на секторальному рівнях.Для досягнення своїх викладених вище цілей Організація в цілому здійснює всі необхідні дії і зокрема:a) заохочує і розширює у разі необхідності допомогу країнам, що розвиваються, у справі розвитку і прискорення їх індустріалізації, зокрема, в розвитку, розширенні та модернізації їх галузей промисловості;b) відповідно до Статуту Організації Об'єднаних Націй виступає з ініціативою, координує і стежить за діяльністю системи Організації Об'єднаних Націй з метою забезпечення для Організації можливості відігравати центральну координуючу роль у галузі промислового розвитку;c) створює нові і розробляє існуючі концепції та підходи до промислового розвитку на глобальному, регіональному і національному, а також на секторальному рівнях d) сприяє і заохочує розвиток і використання методів планування та подає допомогу в розробленні програм розвиткуe) надає підтримку і допомогу в розвитку комплексного і міждисциплінарного підходу до прискорення індустріалізації країн, що розвиваються;g) подає країнам, що розвиваються, допомогу у створенні і функціонуванні галузей промисловостіh) є центром обміну промисловою інформацією i) приділяє особливу увагу вжиттю спеціальних заходів, спрямованих на подання допомоги найменш розвинутим, таким, які не мають виходу до моря, та острівним країнамj) сприяє, заохочує та подає допомогу в розвитку, виборі, адаптації, передачі і використанні промислової технології k) організує і надає підтримку програмам підготовки кадрів у галузі промисловостіm) надає дослідні та демонстраційні установки з метою прискорення індустріалізації в конкретних секторах;n) розробляє спеціальні заходи, спрямовані на розвиток співробітництва в галузі промисловості між країнами, що розвиваються, та між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються;

222.Взаємозалежність фаз проектного циклуФази проектного циклу: Передінвестиційна – визначення інвест можливостей, для чого потрібно проаналізувати: природні ресурси, конкурентні сили та галузеві бар’єри, майбутній попит, вплив на довкілля, можливості диверсифівкації. Стадії: преідентифікація (визначення інвест можливостей), ідентифікація (вибір цілей П, визначення завдань), підготовка (попередня оцінка і додаткові дослідження), розробка та експертиза, детальне проектування (розробка функціональної схеми, визначення обсягів інвест витрат). Інвестиційна – вибір цілей П, визначення його завдань. Стадії: підготовка та проведення тендерів (підписання угод між інвестором та фінан установою), інженерно-технічне проектування (підготовка ділянки, вибір технології та обладнання, складання графіків будівництва), будівництво, виробничий маркетинг (аналіз готовності ринку до появи продукту П, визначення заходів збутової політики, організація просування товару на ринок), навчання персоналу. Експлуатаційна – при короткотерміновому підході: усунення технічних та виробничих проблем, при довготерміновому – випробування обраної стратегії, маркетингу тощо. Стадії: здача в експлуатацію, виробнича експлуатація (визначає, наскільки результати П відповідають поставленим цілям), заміна та оновлення, розширення та інновації, заключна оцінка П (ретроспективний аналіз усіх виконаних за робіт).

223. Коригування проектного циклуМетою застосування методів коригування є інтеграція ризику до методів оцінки ефективності інвестиційних проектів. Сутність методів коригування полягає в тому, що деякі вихідні дані щодо інвестиційних проектів, зокрема вартість капіталу, поточні та капітальні витрати, вигоди, економічний термін життя, коригуються — зменшуються або збільшуються — з метою врахування ризику окремого інвестиційного проекту. При цьому ймовірність того, що цільова функція певного методу оцінки ефективності інвестиційного проекту досягне очікуваного значення або буде відхилятися від нього в бажаному для інвесторів напрямку, суттєво підвищується. Серед методів коригування розрізняють метод еквівалента визначеності і метод скоригованих на ризик ставок дисконту. Метод еквівалента визначеності передбачає, що чисті вигоди в цілому або окремі вихідні дані інвестиційних проектів, які формують чисті вигоди, коригуються у відповідності до рівня ризику, який з ними пов’язується. При цьому чисті вигоди поділяються на визначену (безризикову) і невизначену (ризи-кову) частини, остання з яких виключається з подальших розрахунків.

224. Інтегрований підхід як методологія управління фазами проектного циклу.Інтегрований підхід поділяється:Процесний підхід розглядає управління як цикл взаємозв’язаних загальних функцій (планування, організація, мотивація, контроль).Системний підхід розглядає організацію (фірму) як сукупність зв’язаних елементів системи (структура, технологія, виробники), що орієнтовані на виконання поставлених цілей в умовах динаміки навколишнього середовища.Ситуаційний підхід передбачає використання різних методів управління відповідно до ситуації.Слід знати, що сучасний рівень виробництва потребує інтегрованого управління, різного поєднання зазначених вище підходів відповідно до поставлених цілей та завдань.

225. Роль моніторингу в коригуванні проектного циклуВ ході моніторингу проекту відбувається порівняння ходу про-екту з планом. Для цього необхідно виконати такі види робіт: Моніторинг ключових показників проекту. Це моментальний «знімок» атрибутів створюваних продуктів.Моніторинг зобов’язань за проектом.Виявлення виконаних зобов’язань (як зовнішніх, так і внутріш-ніх), невиконаних зобов’язань або тих зобов’язань, які можуть бути не виконані через появу певних ризиків.Моніторинг ризиків проекту.Виявлення в контексті поточного ходу виконання проекту пере-ліку ризиків зі всіма їх характеристиками: вірогідністю виникнення, ступенем дії тощо.Основною метою моніторингу прогресу проекту є обмін інфор-мацією про хід виконання проекту зі всіма зацікавленими сторонами. Даний тип роботи може мати неформальний характер і навіть не бути включеним у план проекту, що не відміняє необхідності її виконання.

226. Розроблення, управління та оцінювання проектівУправління проектами — область знань з планування, організації та управління ресурсами з метою успішного досягнення цілей та завершення завдань проекту. Іноді ототожнюється з управлінням програмами, але програма — це фактично більш високий рівень: група пов'язаних та взаємозалежних проектів.Головним завданням проектного управління є досягнення всіх цілей та виконання завдань проекту, одночасно виконуючи зобов'язання щодо наперед визначених обмежень проекту. Типовими обмеженнями є межі та зміст проекту, час, бюджет. Другорядним завданням, але амбіційнішим, є оптимізація, розподілення та інтеграція завдань, необхідних для досягнення наперед визначених цілей.Розробка - це процес, який починається зі стадії ідентифікації проекту тривае на стадіях розробки та експертизи і приводить, врешті-решт, до рішення про можливість інвестування коштів для його реалізації. Як зазначено вище, це не рівний і послідовний, а ітераційний процес, коли доводиться повертатися до вже пройдених етапів, змінювати сформовані перед тим ідеї, вибирати оптимальний варіант шляхом порівняння наявних варіантів з огляду на їх відносну вартість і прибутковість, аналізувати з різним ступенем детальності технічні, екологічні, економічні, фінансові, соціальні та організаційні аспекти проекту.

227. Життєздатність проектуОцінка життєздатності проектів повинна проводитися з урахуванням галузевих особливостей. Особливо цестосується найбільш ризикових, видобувних галузей ек-и.Для оцінки життєздатності проекту порівнюють варіанти проекту з точки зору їх вартості, термінів реалізації і прибутковості. В результаті такої оцінкиінвестор (замовник) повинен бути впевнений, що на продукцію, що є результатом проекту, протягом усього життєвого циклу буде триматися стабільний попит, достатній для призначення такої ціни, яка б забезпечувала покриття витрат на експлуатацію та обслуговуванняоб'єктів проекту, виплату заборгованостей і задовільну окупність капіталовкладень.Існують 3 основних фінансових звіту, що дозволяють оцінити життєздатність проекту: 1) звіт про рух грошових коштів; 2) звіт про прибуток; 3) балансовий звіт.Щоб переконатися в життєздатності проекту, необхідно ретельно досліджувати наявні ринки та попит на продукцію, що випускається, а також пропозиції на даний товар.Щоб переконатися в життєздатності проекту, необхідно ретельно досліджувати наявні ринки та попит на продукцію, що випускається, а також пропозиції на даний товар.

228. Аналіз ситуації, проблем і потребОдним із найважливіших завдань є визначення проблем і потреб проекту, оскільки часто самі проекти, розроблені відносно існуючої в суспільстві проблеми, можуть спонукати до створення неприбуткових організацій та фондів. Розпорошеність ідей, їх глобальність та далека визначеність у часі, завжди відштовхують.Критеріями вибору ефективних програм є наступні:- ретельний, в широкому діапазоні аналіз всього кола проблемних питань;- проведення попередніх досліджень спектру завдань, які необхідно розв'язати для усунення проблем;- вартість обраних заходів;- аналіз наявної інформації щодо вартості та ризику негативних наслідків, а також аналіз кожної альтернативи з точки зору її можливих позитивних наслідків;- перш ніж прийняти рішення, зробити повторну оцінку позитивних і негативних наслідків усіх проблемних питань.При цьому варто зібрати детальну інформацію стосовно певних компонентів зовнішнього середовища, в якому планується реалізація проекту, і які складають його основу - це:- населення - чисельність, вік, стать, структурованість;- середовище - умови, що впливають на здоров'я, погодні умови;- інфраструктура - лікарні, школи, дороги, п-ва, заклади харчування;- ресурси - матеріальні та людські;- рівень розвитку громади - культурний, релігійний, політичний, соціальний;- ек-ка - наявність коштів, їх джерела та розподіл;- думки, ідеї та вподобання - думка населення щодо потреб та наявних можливостей.Дані результати досліджень допоможуть здійснити чітку характеристику ситуації, яка вимагає змін і вирішення у виконанні проекту, та сфокусуватися на проблемі конкретної організації або фонду, а не суспільній, що має всеохоплююче державне або міжнародне значення. При цьому, реалізація проекту повинна усувати причини виникнення проблеми, а не її наслідки.

2 2 9. Дерево проблемПобудова «дерева цілей» або «дерева проблем» — це графічне зображення етапів досягнення цілей або етапів розв’язання певних проблем. Цілі або проблеми, зображені графічно у взаємозв’язку, мають вигляд розгалуженого дерева і відбивають усі потенційно можливі події, відкриття, небезпеки, альтернативні шляхи досягнення певної мети.Необхідно зазначити, що жоден з розглянутих методів не може забезпечити високу надійність прогнозу. Тому на практиці зазвичай, звертаються до комбінованих, комплексних методів. Такий підхід дає можливість усунути недоліки окремих методів і гарантувати більшу точність і надійність прогнозів.

330. Аналіз варіантів вирішення проблеми та вибір оптимального варіантуПеред тим, як здійснювати вибір остаточного варіанта розв'язання проблеми, необхідно підготувати для цього всі необхід дані, що характеризують кожен з варіантів у сформульованому спектрі альтернатив. Насамперед потрібно оцінити переваги різних варіантів. Цей процес починають з якісного опису переваг і недоліків кожної альтернативи з урахуванням ступеня досягнення цілей, задоволення висунутих обмежень, можливостей реалізацї рішення та передбачуваних прямих і непрямих наслідків.Завершивши оцінювання переваг і недоліків варіантів рішень, здійснюють їх техніко-економічне обґрунтування, визначаючи: види й обсяги ресурсів, необхідних для реал1зацп рішень; очікуваний від цього ефект та ступінь досягнення поставлених цілей; можливість реалізації рішень.Bn6ip оптимального рішення із загального спектра альтернатив може здійснюватися за допомогою послідовного усікання дерева ці-лей або дерева рішень. При цьому можливо як пряме усікання (відсі-кання гілок при русі зверху вниз від кореневої вершини), так і зворот-не (при русі в протилежному напрямку).

31) цільова група - соціальна група, наділена статусом (формально юридично, або ні), і є частиною соціального інституту, організації, має мету в досягненні певних результатів у рамках даного інституту, організації. Дуже часто цільова група ототожнюється із поняттям організація. Причому ця співпраця регулюється і визначається певними нормами, правилами, які об'єднують співробітників у цільову групу. Деколи їх називають об'єднаннями, організаціями. Цільові групи можуть бути різного роду - залежно від характеру інтересів, які об'єднують її членів. Суб’єктами управління у проектному менеджменті є активні уасники проекту. Учасники проекту є важливішим елементом його структури, тому що саме вони забезпечують реалізацію замислу проекту.1) Головним учасником будь-якого проекту є замовник, організація для якої виконується проект і яка в майбутньому буде об’єкт використовувати. Замовник бере участь в роботі над проектом на початковій та завершальній стадії робіт.2) Другим учасником проекту є проектні організації (в міжнародній практиці – архітектор, інженер, інженерне бюро). Архітектор – це особа або організація, яка має право професійно, згідно до діючого законодавства та на підставі ліцензії, виконувати роботи архітектурні роботи, здійснювати аналіз проектних рішень, інженерне проектування та інші подібні функції. Функції архітектора безпосередньо пов’язані з діяльністю інженера.Інженер – особа або організація, яка має право здійснювати практичну інжинірингову діяльність на основі відповідної ліцезії. Сукупність інжинирінгових послуг поділяється на дві групи:- послуги, пов’язані з підготовкою виробничого процесу;- послуги по забезпеченню нормального виробничого процесу та реалізації продукції.Часто обов’язки архітектора та інженера виконує одна організація.3) Третім учасником проекту є підрядник – це будівельні та монтажні організації, які здійснюють будівництво, наладку та пуск обладнання, а також виробничі випробування перед здачею об’єкту.4) Постачальник – організації, які здійснюють матеріально-технічне забезпечення реалізації проекту.5) Консалтингові фірми, які здійснюють різні види робіт, починаючи з початкових досліджень, складання ескізного проекту, оцінки життєспроможності проекту і закінчуючи здаванням об’єкту.6) Менеджер проекту. Він посідає особливе місце в реалізації проекту, виконуючи функції управління проектом, від повинен забезпечувати ефективне виконання робіт по проекту. Менеджером проекту може бути будь-яка з названих організацій.7) Банк – один з основних інвесторів. Він забезпечує проект грошовими ресурсами і є власником всього майна, яке придбане за рахунок кредиту.

32) SMART - мнемонічна абревіатура, що використовується в проектному управлінні, менеджменті, персональному розвитку, як критерій оцінки задачі або мети. Утворена зі слів англ. specific, measurable, attainable, relevant, time-bound - конкретна, вимірювана, досяжна, актуальна, доречна, визначена в часі. Вважається, що відповідність наведеним критеріям значно збільшує імовірність досягнення мети. SMART — це абревіатура п'яти слів і понять (specific — конкретність, measuruble — вимірюваність, achievable — досяжність, related — сумісність, time-bound — визначеність часу досягнення). Першим критерієм є необхідність мати конкретну, специфічну мету замість абстрактної. Це значить, що ціль має буди зрозумілою і однозначною. Для того, щоб мета стала специфічною, має бути означене що точно очікується, чому це важливо, кого це стосується, де це буде відбуватися і які атрибути є важливими. Другий критерій наголошує на необхідність мати вимірювані показники для визначення прогресу досягнення мети. Ідея в тому, що якщо прогрес у досягненні мети не можна виміряти то неможливо знати чи є рух в напрямку успішного завершення. Третій критерій наголошує на важливості реалістичності мети. Коли ви створюєте мету, ви маєте зважити на наявність необхідних ресурсів, часу, грошей, компетенцій. Досяжна мета зазвичай відповідає на питання: Як: Як може бути досягнуто мети? Четвертий критерій наголошує на необхідності вибору цілей, які мають значення. Завдання банківського менеджера зробити 50 бутербродів та сандвічів з варенням до другої години ночі може бути конкретним, вимірюваним, досяжним та визначеним в часі, але не актуальним. Актуальні цілі мають мотивувати людину, команду, департамент і вести вперед. П'ятий критерій наголошує на важливості задання кінцевої дати виконання. Постановка кінцевої дати допомагає зфокусувати зусилля на досягненні мети у визначений строк чи раніше. Цей критерій призначений для запобігання кризи та панічного надолужування втраченого часу. Визначена в часі мета зазвичай відповідає на наступні питання: Коли? Чого можна досягти за півроку? Чого можна досягти за місяць? Чого можна досягти за сьогодні?

33) Під терміном «цільова група (бенефіціарії)» ми будемо розуміти групу осіб, на задоволення потреб яких спрямовано проект. Сутність визначення об’єкта проекту (вибору бенефіціаріїв) полягає в тому, щоб обрати саме ту цільову групу (або кілька груп) серед усіх інших груп, існуючих у даному суспільному середовищі, які найбільше потерпають від тієї проблеми, на розв’язання якої переважно спрямований проект та/або може найбільше вплинути на характеристики цієї проблеми – зміст, структуру, масштабність, характер, соціальну значимість тощо. До основних критеріїв вибору об’єкта проекту слід віднести такі: відповідність об’єкта ідеології проекту. Якщо проект спрямований на попередження епідемії ВІЛ/СНІДу, недоцільно обирати об’єктом тих, хто зловживає алкоголем. Доцільніше дослідницьким шляхом визначити ту цільову групу чи кілька груп, «внесок» яких у поширення інфекції найбільший; відповідність об’єкта цілям проекту. Якщо ціллю проекту визначено запобігання інфікування ін’єкційних наркоманів в межах певної території, недоцільно включати до об’єкта проекту ін’єкційних наркоманів іншої території; відповідність об’єкта тим чинникам, які найбільше детермінують кризові ситуації клієнтів проекту. Якщо дослідження вказують на існування суміжних об’єктів, які суттєво впливають на проблему об’єкта, визначеного головним стосовно ідеології і цілей проекту, ці суміжні об’єкти теж мають бути включеними в проект; відповідність об’єкта проекту особливостям його внутрішньої структури. Якщо дослідження об’єкта «безробітні» вказує на існування кількох цільових груп усередині цього об’єкта (молодь, жінки тощо), які істотно відрізняються одна від одної, доцільно передбачити відповідну диференціацію, визначаючи об’єкт проекту. Бенефіціарії повинні бути вказані в якісній та кількісній формі (не тільки - назва групи, а і кількість осіб). Зауважимо, що при розробці проекту не намагайтеся охопити якомога більшу кількість осіб, включивши їх до цільової групи, маючи на меті найефектніше подати свою ідею донорові та вразити його масштабністю проекту. Будьте реалістами і зважайте на власні можливості.

34) Учасники проекту реалізують різні інтереси у процесі здійснення проекту, формують власні вимоги відповідно до цілей та мотивації і впливають на проект, виходячи зі своїх інтересів, компетенції та ступеня залучення до проекту. Склад учасників проекту, їх ролі, розподіл функцій і відповідальності залежать від типу, виду, масштабу й складності проекту, а також від фаз його життєвого циклу. Для визначення складу учасників проекту, побудови його функціональної та організаційної структур для кожного проекту на стадії розробки концепції необхідно визначити: - предметну галузь - цілі, завдання, роботи та основні результати, тобто що потрібно зробити, щоб реалізувати проект, а також його масштаби, складність, припустимі строки; - відношення власності, залученої до процесу здійснення проекту (що скільки коштує та кому належить?); - основні ідеї реалізації проекту (як зробити?); - основні активні учасники проекту (хто робитиме?); - основні пасивні учасники проекту (кого стосується проект?) - які мотивації учасників проекту? (можливий прибуток, збитки, ризик і т. ін.). Учасники: ініціатор(автором ідеї), замовник (майбутній власник та користувач результатами проекту), інвестор(вкладає інвестиції в проект), керівник проекту (юридична (фізична) особа, якій замовник та інвестор делегують повноваження щодо здійснення проекту - планування, контролю та координації робіт усіх учасників проекту), команда проекту ( специфічна організаційна структура, очолювана керівником проекту та створена на період здійснення проекту), контрактор (учасник проекту, що вступає до відносин із замовником та бере на себе обов’язок за виконання робіт по контракту), субконтрактор (вступає в договірні відносини з контрактором чи субконтрактором більш високого рівня), проектувальник (виконує за контрактом проектно-дослідницькі роботи в межах проекту), генеральний підрядник, постачальники, лі цензори (виділяють ліцензії на право володіння земельною ділянкою, проведення торгів, виконання окремих видів робіт і послуг), органи влади, власник земельної ділянки, виробник кінцевої продукції проекту, споживачі кінцевої продукції, інші учасники проекту.

35) Оцінка потреби в ресурсах Після визначення предмета проекту, цілей і настройки списку завдань в плані проекту можна приступати до планування ресурсів. Щоб зрозуміти, які типи ресурсів і в якій кількості знадобляться для реалізації проекту , дотримуйтесь описаної нижче процедурою: Вивчення предмета проекту і списку завдань Визначте необхідні для проекту потреби в кадрах , обладнанні , матеріальних ресурсах і витратних ресурсах , вивчивши предмет проекту і список завдань. Отримання даних про роботу ресурсів в минулому і про тривалість попередніх проектів Зберіть всі можливі відомості з файлів колишніх проектів , з баз даних і у людей , які працювали над схожими проектами . Зверніть особливу увагу на відомості, що стосуються типів і кількості задіяних ресурсів, а також про тривалість завдань. З'ясування зв'язку кількості ресурсів з тривалістю проекту Кількість ресурсів , призначених завданню , часто впливає на тривалість завдання . У більшості випадків , особливо пов'язаних із завданнями виробничого характеру , два ресурси здатні виконати завдання вдвічі швидше , ніж один ресурс. Додавання до завдань додаткових ресурсів називається " штурмом » проекту, і в граничному випадку може являти собою ризикований спосіб виконання проекту через можливі надмірних витрат і неефективності використання ресурсів. У деяких випадках, наприклад при виконанні завдань проектування , додавання ресурсів не гарантує скорочення тривалості. З'ясування зв'язку можливостей ресурсів і якості їх роботи з тривалістю проекту Тривалість більшості завдань значною мірою визначається можливостями та досвідом призначених ним ресурсів . Наприклад учасник проекту з п'ятирічним стажем , швидше за все , виконає завдання швидше , ніж співробітник з дворічним досвідом роботи. Перегляд і уточнення оцінок тривалості роботи Використовуйте зібрані відомості про даний проект і аналогічних проектах для уточнення оцінки тривалості роботи . Точність оцінки потреб у ресурсах залежить від точності оцінки тривалості завдання. Визначення потреб проекту в типах ресурсів та їх кількостях Зібравши всі необхідні дані , визначте типи потрібних ресурсів (люди , обладнання, матеріали ) і необхідні кількості ресурсів кожного типу. Вкажіть також будь-які особливості і припущення , щодо таких характеристик кожного ресурсу , як найменування посади , кваліфікація , досвід, можливості , якість чи сорт. Залучення фахівця для оцінки потреби в ресурсах Попросіть будь-якого досвідченого члена робочої групи проекту провести аналіз складеного переліку необхідних ресурсів та оцінки тривалості задач Використання засоби управління портфелем За допомогою : Microsoft Office Project Portfolio Server 2007 можна відстежувати проекти і визначати потреби в ресурсах з самого початку робіт , а також контролювати процес затвердження до реалізації проектів. При запуску нових проектів і призначення ресурсів можна оцінити їх корисність для досягнення цілей організації....

36) Часові рамки проекту. Проекти виконуються протягом певного проміжку часу (хоча інколи керівникам проектів, що обстоюють виконання початкових графіків, здається, що проект не буде завершено ніколи) і мають більш-менш чітко окреслені початок і закінчення. Проект вважається завершеним, коли досягнуті його основні цілі. Під час виконання проекту значні зусилля спрямовані саме на те, щоб його було завершено у намічений термін. У цьому допомагають графіки, де зазначається час початку і закінчення робіт, які передбачаються проектом. Слід звернути увагу на те, як це відрізняється від циклів вироб­ництва продукції. Випуск товарів не є обмеженим у часі і залежить лише від наявності та рівня попиту. Коли попит зникає, закінчується й виробничий цикл, тому традиційні процеси виготовлення продукції не можуть бути віднесені до проектів. Часові рамки характеризуються періодом реалізації проекту та його розбиттям на окремі інтервали часу, кроки. Період реалізації проекту - відрізок часу, протягом якого здійснюються передбачені в проекті дії. Розробка та реалізація інвестиційного проекту (насамперед, виробничого спрямування) проходить тривалий шлях від ідеї до випуску продукції. В умовах ринку цей період прийнято розглядати як цикл інвестиційного проекту або інвестиційний цикл, який охоплює три фази: – передінвестиційну (попередні дослідження до остаточного прийняття інвестиційного рішення);– інвестиційну (проектування, укладання договорів, будівництво);– виробничу (етап експлуатації знову створених об'єктів) Кожна з цих фаз своєю чергою поділяється на стадії та етапи, яким відповідають своя мета та методи. Так, в передінвестиційній фазі є декілька паралельних видів діяльності, які частково займають і наступну, інвестиційну фазу. Таким чином, як тільки дослідження інвестиційних можливостей визначать доцільність проекту, починаються етапи сприяння інвестиціям та планування їх здійснення.

37) Формулювання проектної пропозиції - визначення пріоритетних напрямів змісту проекту. Рекомендується проводити підготовку проектної пропозиції спільно з усіма партнерами. Підготовка проектної пропозиції може проводиться у формі консультацій, спільних семінарів, обговорень, в тому числі з використанням Інтернету, і т. п. Спільна підготовка заявки приймається до уваги при оцінці доцільності та успішності реалізації проекту. Треба мати на увазі, що перевага віддається «інтегрованим» проектів тобто проектам, заходи яких здійснюються по обидві сторони кордону організацій.

38) Проектна пропозиція - заявка на отримання гранту, яка містить інформацію про запропоновані дії в рамках проекту, бюджет проекту, дані про головного партнера та партнера (партнерів), а також інші документи, передбачені спільною операційною программою. ►Письмове прохання (заявка), яку направляють до фонду, корпорації, комерційне підприємство, урядовий чи міжурядовий орган або приватній особі з метою отримання ресурсної підтримки реалізації запланованої Вами діяльності ►Ретельно Підготовлений і якісно написаний документ, складений з метою переконати організацію, від якої очікують фінансування, надати ресурси для забезпечення діяльності ► Документ, який описує та обґрунтовує , Як певна Запланована діяльність може Вирішити конкретну Проблему політики (вдовольнити суспільні запити, підвищити ефективність, сприяти реформуванню тощо) Обґрунтуйте Вашу Компетентність у певній сфері ► Чітко вкажіть, Яку проблему вирішуватимете, Та що плануєте для цього зробити ► Пам’ятайте, Що гранти вкрай рідко надають окремим особам ! ► Шукайте Профільних донорів! Не Варто звертатися до всіх грантодавців ► Знайдіть Кілька грантодавців, Які можуть бути зацікавлені у Вашій Діяльності ► Продумайте Можливості партнерства ► Орієнтуйтесь На донорів, Які працюють у Вашій Державі або регіоні ►Не Просіть виділити Вам Більше фінансування, Ніж донор виділяє зазвичай ► Бюджет: Фінансові ресурси, Яких потребує діяльність ► Матриця Моніторингу та оцінки: Яким чином будуть виміряні здобутки діяльності (Основа для складання змістовних і фінансових звітів) ►Узагальнення (Титульна сторінка): назва, мета, суб’Єкти виконання, Очікуване фінансування, Контактна інформація ►Підґрунтя: Опис проблеми, Основна діяльність, Цілі та завдання, Очікувані результати, Цільова аудиторія ► Детальний Опис цілей і завдань діяльності із вказівкою конкретних результатів ►План І графік діяльності: Що передбачається зробити та коли (У які строки це буде зроблено?) ► Менеджмент проекту: Хто реалізовуватиме та як розподілятимуться обов’язки?► План Моніторингу та оцінки►Бюджет

39) ЕЛЕМЕНТИ ПРОЕКТНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ ► Титульний листок: Короткий змін запланованої діяльності (обов’Язкове чітке визначення проблеми!) ► Цілі Та завдання: Конкретні здобутки та глобальні зміни, На які орієнтована діяльність ► Методики роботи: Виконання завдань і досягнення цілей ► Підтримка партнерів: Операційний менеджмент ► Строки реалізації: Часові рамки діяльності ► Бюджет: Фінансові ресурси, Яких потребує діяльність ► Матриця Моніторингу та оцінки: Яким чином будуть виміряні здобутки діяльності (Основа для складання змістовних і фінансових звітів) ►Узагальнення (Титульна сторінка): назва, мета, суб’Єкти виконання, Очікуване фінансування, Контактна інформація ►Підґрунтя: Опис проблеми, Основна діяльність, Цілі та завдання, Очікувані результати, Цільова аудиторія ► Детальний Опис цілей і завдань діяльності із вказівкою конкретних результатів ►План І графік діяльності: Що передбачається зробити та коли (У які строки це буде зроблено?) ► Менеджмент проекту: Хто реалізовуватиме та як розподілятимуться обов’язки?► План Моніторингу та оцінки►Бюджет

40)

42.На початковому етапi формулювання ідеї проекту - концепцiї проекту - закладаються пiдвалини успiху. Якщо концепцiя, або стратегiя обранi менеджерами невiрно, подальшi (навiть правильнi дiї) виявляться неуспiшними. Цей етап - найменш звичний для вiтчизняних керiвникiв, адже стратегiї формувалися ранiше директивно, а вiдтак централiзовано забезпечувалися ресурсами. Сьогоднi кожному суб'єкту господарювання треба знайти, обгрунтувати стратегiю для себе, стратегiю свого виживання та розвитку. Це процес колективного вироблення рiшення, який органiзується спецiальними методами мозгового штурму iз залученням груп фахiвцiв рiзного профiлю (такий досвiд деякою мiрою накопичений при розробцi таких документiв, як, наприклад, програма "Освiта"). Але якщо формально подiбнi процедури i мали мiсце, то документи, якi з'являлися в результатi мали здебiльшого декларативний характер, не будучи iнструментом дiй.

В основі формулювання ідеї проекту лежать три елементи:

• Мета проекту - чого досягне проект у свєму кінцевому підсумку.

• Задачі проекту - весь спектр робіт із проекту.

• Стратегія - яким шляхом керівники проекту приведуть його до мети .

Мета проекту - це його результат, на досягнення якого спрямовані зусилля виконавців. Для того, щоб визначити мету проекту, керівник, як це не парадоксально, повинен почати з кінця - визначити той кінцевий результат, що повинен бути отриманий.

єрархія цілей проекту

Ясність мети. Гарна мета - це ясна мета, вимірювана, переважно кількісно. Для з'ясування мети проект корисно розбити на три складові, наприклад:

Ціль - запобігти спаду виробництва і забезпечити плановий випуск продукції.

Кінцевий результат - звіт, що називає причини зниження виробничих показників і пропонує заходи для виправлення положення.

Критерій успіху - звіт повинен бути готовий до 30 червня. Рекомендації повинні передбачати заходи, що забезпечують виробництво не менш 70 тонн у рік. Вартість рекомендацій не повинна перевищувати 100000 доларів.

Мета управління проектом полягає у дотриманні вартості, часу та якості проекту. Хоча гроші - це "гнучкий " ресурс проекту, загальна його вартість повинна бути встановлена із самого початку. Ключова задача керівника проекту складається в такому управлінні ресурсами, щоб витрати не перевищили запланованої суми.

Час - абсолютний негнучкий ресурс. Якщо день пройшов, то його вже не повернеш. Хоча певні види діяльності можна зробитиза більш короткий час, термін завершення проекту можна змінити тільки шляхом зміни його цілей.

43. Прийнято вважати, що мета ринкової економіки - одержання максимального прибутку. Для підприємства на мікрорівні це дійсно так.

У макроекономіці, мезоекономіці та національній економіці цілі, що стоять перед суспільством, державою, урядом, є більш загальними.

При цьому розрізняютьглобальну мету - досягнення найбільш повного задоволення матеріальних і соціокультурних потреб людей, забезпечення всебічного розвитку особистості й суспільства.

Менш глобальні цілі, або цілі другого рівня, які забезпечують досягнення вищої мети, визначаються тими конкретними економічними проблемами, які встають перед кожною державою або кожною національною економікою.

Нерідко сукупність цих цілей називають "магічним п'ятикутником", до якого входять:

- стійке економічне зростання національної економіки (причому як абсолютне, так і відносне);

- забезпечення повної зайнятості населення;

- стабілізація цін;

- бездефіцитний держбюджет;

- рівновага платіжного балансу.

Чому цей п'ятикутник є магічним? Насамперед тому, що він скоріше є ідеальним, ніж реальним. Ринок вирішує основні проблеми людини: звільняє її від дефіциту, дає можливість створити відносно забезпечений рівень життя. Ринок є необхідною, але все-таки недостатньою умовою для розвитку й процвітання суспільства, тому що він має такі недоліки:

- тенденцію до монополізації;

- диференціацію доходів, що перевершують оптимальний рівень, отже, породження соціальних катаклізмів;

- циклічність економіки;

- загрозу екології.

44. Визначення цілей є основним завданням для успішного ведення будь-якого бізнесу, але особливо важливе для підприємців, які можуть відволіктися, не маючи чіткої і конкретної мети. Цілі визначають дії, дають вам щось на зразок орієнтира, відповідно до якого вам необхідно рухатися в бізнесі, а також можуть служити критерієм для оцінки успішності вашого бізнесу Більшість людей погоджуються з тим. що цілі є важливими, але менше п'яти відсотків цих людей схильні записувати їх або складати плани дій для їхнього досягнення. У цьому найчастіше винний страх. Люди не бажають записувати на папері свої цілі в бізнесі (основна річ у справі визначення цілей),тому що вони бояться не домогтися їхнього втілення. Якщо у вас така ж проблема, спробуйте запам'ятати, що ціль може бути змінена в будь-який момент після того, як ви виклали її на папері. Також варто пам'ятати, що визначення цілей стає тим легшим, чим більше ви цим займаєтесь. Після того, як ви визначили цілі для вашого бізнесу і досягли їх, перевага постановки ділових цілей перед собою змусить вас надалі ставити перед собою серйозніші та важливіші завдання.Якщо Ви все-таки схильні уникати постановки ділових цілей перед собою, то наступні підказки та роз'яснення мають допомогти Вам.

45. Під ресурсами в проекті розуміють робочу силу, техніку (машини, устаткування), матеріали і грошові кошти. Це різноманітні товари, необхідні для виконання робіт, що є обов’язковою умовою здійснення будь-якого проекту. На жаль, дуже часто при здійсненні проектів власними силами підприємства не планують належним чином і не наділяють проектну команду необхідними ресурсами, що потім призводить до негативних наслідків — невиконання основних цілей проекту щодо часу, якості, обсягів. Тому дуже важливим для менеджера у цій сфері є оцінка і складання плану потреб у pecypcax, термінів їх отримання й забезпечення повного та ефективного використання. Він має вирішити проблему виконання робіт за проектом з необхідним рівнем якості, витрачаючи мінімально можливі час, ресурси і кошти. Одне із важливих питань — як пов’язати календарне планування робіт із плануванням потреб у ресурсах. Як правило, основна проблема полягає у відповідності наявної і необхідної робочої сили, оскільки інші види ресурсів легше забезпечити на необхідному рівні. Ідеальна ситуація — коли потреби в ресурсах збігаються з їх наявністю. На жаль, в управлінні проектами це трапляється дуже рідко, тому потрібно шукати компроміс. Якщо потреба в ресурсах перевищує можливості, існують три шляхи її вирішення: відкласти (затримати) роботу в межах запасу часу; скоригувати терміни їх виконання відповідно до обмежених ресурсів (тобто якщо ресурси лімітовані, заздалегідь обмежені, то треба змінити календарний план); скоригувати інтенсивність використання ресурсів у межах встановленого часу (якщо дати змінити не можна, то збільшуємо, наприклад, тривалість робочого дня).

46. Управління проектом можна описати як процедуру планування, розподілу та регулювання ресурсів (трудових, матеріальних і обладнання) з урахуванням всіх обмежень даного проекту (технічних, бюджетних і часових) [83].Управління проектами полягає у виконанні наступних правил ,та не виконання призведе до умов не виконня проекту1) кожен працівник повинен працювати все краще і краще;2) керівники проектів для досягнення успіху повинні точно знати методи та засоби реалізації проектів;3) найкращий спосіб для керівництва проекту стимулювати ефективність полягає в тому, щоб приводити настільки вражаючі позитивні приклади, що інші люди просто не зможуть працювати гірше;4) успішне управління проектом - найбільш простий спосіб довести людям, які ухвалюють відповідні рішення, що ви гідні підвищення по службі;5) здібності, необхідні для правильної організації та успішної реалізації проектів стануть в нагоді й при виконанні інших професійних обов'язків;6) робота над проектом часто "маскується" виразом "робота в команді". Якщо ви в певний момент виявили, що працюєте в групі людей або навіть керуєте ними знайте, що ви, ймовірно, разом з іншими працюєте над реалізацією певного проекту;7) досить прийняти одно-два неправильних рішення, і ваша репутація постраждає настільки, що потенційні учасники наступних етапів проекту відмовляться від співпраці з вами;8) за рідкісним виключенням всі ініціатори проектів перекладають відповідальність за недоліки в їх реалізації на погане управління;9) організації, що знаходяться на перехідному етапі (наприклад, в процесі оновлення виробництва, скорочення обсягів тощо), залежатимуть від проектів та їх керівників при виконанні навіть тих операцій, які раніше виконувалися їх підрозділами;10) організації, які почали реалізацію нашвидкуруч спланованого проекту з поганим керівництвом, ослабляють себе і піддають небезпеці звільнення своїх працівників, оскільки при цьому вони даремно витрачають свої дорогоцінні ресурси.

47. Метою управління ризиками є передбачення та недопущення втрати підприємством його ринкової вартості.  Відповідно до цієї основної мети завдання управління ризиками полягають у наступному: визначенні найбільш вразливих та найслабкіших місць фінансово-господарської діяльності підприємства;  систематичній комплексній діагностиці ймовірності настання несприятливих подій;  виборі альтернативних варіантів управлінських рішень для забезпечення оптимального співвідношення між ризиком та дохідністю фінансових операцій;  забезпеченні мінімізації втрат при настанні несприятливих подій.  Алгоритм управління ризиками передбачає:  встановлення межі допустимого ризику;  оцінку зовнішніх та внутрішніх факторів впливу на рівень ризику;  ідентифікацію ризиків;  оцінку ризиків; оцінку ймовірних втрат;  оцінку впливу втрат на фінансову стійкість та платоспроможність;  застосування прийомів зменшення втрат;  прийняття рішення з допустимим рівнем ризику;  вибір методів нейтралізації ризиків;  підтримка належного рівня стійкості підприємства. 

Розглядаючи поняття ризику у взаємозв'язку з фінансово-господарською стійкістю підприємства, можна виділити декілька ключових характеристик безпечного функціонування суб’єкта господарювання:  захищеність інтересів підприємства від впливу несприятливих факторів, небезпек та загроз на основі високого рівня його конкурентоспроможності; стійкість до впливу внутрішніх та зовнішніх негативних дій, при якій забезпечується усунення чи нейтралізація загроз задоволенню інтересів підприємства;  стабільність функціонування підприємства на основі активної протидії впливу внутрішніх та зовнішніх загроз;  спроможність підприємства до розширеного самовідтворення;  забезпеченість підприємства достатніми для задоволення його потреб і виконання існуючих зобов’язань фінансовими ресурсами;  якість системної сукупності фінансових технологій, інструментів і послуг, що доз-воляє забезпечити ефективне функціонування підприємства. 

48. Фінансування проекту має забезпечити розв’язання двох основних завдань:

забезпечити таку динаміку інвестицій, яка б уможливила виконання проекту

відповідно до часових і фінансових (грошових) обмежень;

зменшити витрати фінансових ресурсів і проектні ризики за рахунок

оптимізації структури інвестицій та максимізації податкових пільг.

Фінансування проекту пердбачає 4 етапи:

Попередній аналіз життєздатності проекту – визначає, чи вартий проект

витрат часу й ресурсів,і чи буде потоку ресурсів достатньо для покриття

витрат та одержання прибутку.

Планування реалізації проекту – оцінюють всі показники і ризики за

проектом, прогнозують вплив на життєздатність проекту процентних ставок

за кредитами, темпи інфляції, валютні ризики.

Організація фінансування – пропозиції щодо схеми фінансування проекту.

Контроль за виконанням плану та умовами фінансування – на стадії

реалізації проекту.

Існують такі джерела фінансування проектів:

Власні фінансові кошти (прибуток, амортизаційні відрахування,

відшкодування страхових органів), інші види активів (основні фонди,

земельні ділянки) і залучених коштів(кошти від продажу акцій, добродійні

внески, кошти, які виділяють вищі за рівнем холдінгові чи акціонерні

компанії, промислово-фінансові групи на безоплатній або пільговій

основі);

Асигнування з державного, регіональних і місцевих бюджетів, фонду

підтримки підприємництва, надані на безоплатній основі;

Іноземні інвестиції, надані у формі фінансової чи іншої участі у

статутному капіталі спільних підприємств, а також у формі прямих

грошових внесків міжнародних організацій і фінансових установ, держав,

підприємств та організацій різних форм власності;

Різні форми позикових коштів: кредити, надані державою на зворотній

основі; кредити іноземних інвесторів; облігаційні позики; кредити

банків, інвестиційних фондів і компаній, страхових товариств, пенсійних

фондів; векселі.

49. Національний проект як інвестиційний проект, що поєднує зусилля держави, бізнесу й

громадськості на реалізацію пріоритетних цілей і завдань. Це бачення найбільш повно відтворює

класичне уявлення про бізнес-проектування, тому часто процес національного проектування 5

здійснюється не певними державними органами, а інвестиційними державними підприємствами. У

цьому випадку, на відміну від попередніх бачень, різко зростає роль критеріального відбору

(цілепокладання) проектів у діяльності такого державного підприємства, оскільки його діяльність

може мати прямі політичні наслідки для системи державного управління узагалі. Позаяк неуспіх

певного «малого» проекту безпосередньо стосуватиметься окремих суспільних груп населення,

демонструватиме вади системного планування розвитку країни.

Зі зростанням соціальної ролі держави у кінці 1980-х – початку 1990-х рр. із накопиченням

різнорівневих проектів і програм національного та галузевого масштабу загострювалася низка

управлінських проблем щодо неоднорідності управлінського поля програмування. В першу чергу,

йшлося про розпорошеність видатків держави і зростання складності виявлення системного ефекту

для широкого кола громадян.

50. Останнім часом активність державних структур у сфері кредитування міжнародних проектів значно поступається за масштабами діяльності різноманітним фінансовим об'єднанням, зокрема міжнародним банкам та міжбанківським об'єднанням. Урядові структури економічно розвинутих країн створюють сприятливий клімат для діяльності таких об'єднань і часто залишають за собою тільки повноваження зі страхування та надання гарантій. Нині у 32 розвинутих країнах налічується близько 40 спеціалізованих закладів з надання гарантій учасникам зовнішньоекономічних угод. Головним чином це державні агентства. Останнім часом подібні організації прагнуть значну частку ризику, пов'язаного з проектним фінансуванням, перекласти на комерційні банки.

Міжнародні банки і раніше здійснювали обслуговування проектів у розвинутих країнах і країнах, що розвиваються, однак їхні посередницькі функції обмежувалися наданням експортних довгострокових і середньострокових кредитів. Зростання активів провідних банків світу значно розширило їхні можливості щодо фінансування різноманітних проектів (табл. І 8.1), проте вони прагнуть мінімізувати ризики даного виду діяльності, тому дедалі активніше створюються банківські консорціуми для реалізації конкретних проектів. За таких умов великого значення набуває діяльність у цій сфері міжнародних регіональних банків розвитку, зокрема Європейського банку реконструкції й розвитку (ЄБРР), Міжамериканського банку розвитку (МаБР), Азійського банку розвитку (АзБР) та ін., а також структур Всесвітнього банку. Так, ЄБРР створений з метою сприяння країнам Центральної та Східної Європи в економічному розвиткові. Тому кошти саме цієї структури відіграють чималу роль у підтримці різноманітних проектів, розвиткові малого та середнього бізнесу у східноєвропейських країнах.

З огляду на бюджетні проблеми країн, що розвиваються, міжнародні банки стали активніше співпрацювати з державними органами зі страхування експортних кредитів і проектів розвинутих країн. Поширюється така форма фінансування, як купівля банками участі в гарантійних і страхових схемах, розроблених спеціалізованими державними установами щодо того або іншого проекту. Однак, на думку промисловців, комерційні банки ще недостатньо активно беруть участь у покритті валютних ризиків, не допомагаючи компаніям знижувати за рахунок цього ціни товарів і розроблюваних проектів.

51.Причини і мотиви безповоротного (грантового) фінансування проектів.Принцип безповоротності та безвідплатності основної частини бюджетних асигнувань - це надання коштів без прямого їх відшкодування. Хоча має місце непряме відшкодування, що полягає у прирості основних фондів, перспективній підготовці кадрів тощо. Державне (бюджетне) фінансування інвестиційних проектів мас державні інвестиції в основні об'єкти економічного і соціального розвитку. Фінансування капітальних вкладень із бюджету за умов ринку має свої особливості. Держава втручається в процес фінансово-кредитного забезпечення капітальних вкладень державних підприємств. Поряд із бюджетними коштами, залучаються також іноземні джерела інвестиційного фінансування, як з боку іноземних держав, так і з боку міжнародних і приватних вітчизняних комерційних банків і кредитних установ.

52. Пропаганда національних цінностей.Націоналі́зм (фр. nationalisme) — ідеологія і напрямок політики, базовим принципом яких є теза про цінність нації як найвищої форми суспільної єдності та її первинності в державотворчому процесі. Відрізняється різноманіттям течій, деякі з них суперечать одне одній. Як політичний рух, націоналізм прагне до відстоювання інтересів національної спільноти у відносинах з державною владою.У своїй основі націоналізм проповідує вірність і відданість своїй нації, політичну незалежність і роботу на благо власного народу, об'єднання національної самосвідомості для практичної захисту умов життя нації, її території проживання, економічних ресурсів та духовних цінностей. Він спирається на національне почуття, яке споріднене патріотизму. Ця ідеологія прагне до об'єднання різних верств суспільства, незважаючи на протилежні класові інтереси. Вона виявилася здатною забезпечити мобілізацію населення заради спільних політичних цілей в період переходу до капіталістичної економіки.В силу того, що багато сучасних радикальних рухів підкреслюють своє націоналістичне забарвлення, націоналізм часто асоціюється з етнічною, культурною та релігійною нетерпимістю. Така нетерпимість засуджується прихильниками поміркованих течій у націоналізмі.

53.Процеси управління проектом.Проект складається з процесів. Процес - це сукупність дій, що приносить результат. Процеси проекту звичайно виконуються людьми і розпадаються на дві основні групи: 1. Процеси Управління Проектами - що стосуються організації і описи робіт проекту (які будуть докладно описані далі); 2. Процеси, орієнтовані на продукт - що стосуються специфікацій і виробництва продукту. Ці процеси обумовлюються життєвим циклом проекту і залежать від галузі застосування. У проектах процеси управління проектами і процеси, орієнтовані на продукт, накладаються і взаємодіють. Групи процесів.Процеси управління проектами можуть бути поділені на шість основних груп, що реалізують різні функції управління: 1) процеси ініціації - ухвалення рішення про початок виконання проекту; 2) процеси планування - визначення цілей і критеріїв успіху проекту і розробка робочих схем їхнього досягнення; 3) процеси виконання - координація людей і інших ресурсів для виконання плану; 4) процеси аналізу - визначення відповідності плану і виконання проекту поставленим цілям і критеріям успіху і прийняття рішень про необхідність застосування коригувальних дій; 5) процеси управління - визначення необхідних коригувальних впливів, їхнє узгодження, затвердження і застосування; 6) процеси завершення - формалізація виконання проекту і підведення його до упорядкованого фіналу. Крім того, процеси управління проектами зв'язані своїми результатами - результат виконання одного стає вихідною інформацією для іншого. І, нарешті, є взаємозв'язки груп процесів різних фаз проекту. Наприклад, закриття однієї фази може бути входом для ініціації наступної фази (приклад: завершення фази проектування вимагає схвалення замовником проектної документації, що необхідна для початку реалізації). У реальному проекті фази можуть не тільки передувати один одному, але і накладатися. Повторення ініціації на різних фазах проекту допомагає контролювати актуальність виконання проекту. Якщо необхідність його здійснення відпала, чергова ініціація дозволяє вчасно це установити й уникнути зайвих витрат.

54. Управління змінами у проекті.При реалізації проекту важливим процесом в управлінні проектами є управління змінами. Під зміною розуміють заміну одного рішення іншим внаслідок впливу зовнішніх і внутрішніх факторів під час реалізації проекту. До зовнішніх джерел змін проекту належать майже всі позапроектні ризики: політичні, законодавчі, економічні, соціальні, технологічні, екологічні, міжнародні, географічні, метеорологічні та ін. Проектна команда має дуже обмежені можливості щодо впливу на зовнішні ризики (а відповідно й на джерела цих змін), але вона повинна однозначно враховувати їх у процесі реалізації проекту. Внутрішні джерела змін проекту формуються в середовищі учасників проекту в процесі їх взаємовідносин при його реалізації. Кожний з учасників проекту може певною мірою впливати на запланований процес реалізації, вносячи зміни в календарні терміни, графіки постачань матеріалів і устаткування, фінансування проекту. Масштабність змін, зумовлених внутрішніми джерелами, залежить також від розмірів проекту. На проект може вплинути також впровадження в організації нових виробничих процесів і технологій у період здійснення проекту. Таким чином, зміни проекту при його реалізації неминучі. Тому керівник повинен слідкувати за будь-якими змінами проекту, вміти оцінити наслідки їх впливу на кінцеві результати, порівнюючи витрати й результати. Упр-ям змінами — це реєстрація всіх змін у проекті (технології, обладнанні, вартісних показників, графіку виконання робіт тощо) з метою детального вивчення й оцінки наслідків змін, організації координації виконавців, що реалізують зміни в проекті, а також прогнозування та планування майбутніх змін.