4. Нематеріальні блага як об’єкти цивільних прав

Глава 15 нематеріальні блага

Стаття 199. Результати інтелектуальної, творчої діяльності

1. Результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об’єкти права інтелектуальної власності створюють цивільні права та обов’язки відповідно до книги четвертої цього Кодексу та інших законів.

Стаття 200. Інформація

1. Інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

2. Суб’єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

3. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.

Стаття 201. Особисті немайнові блага

1. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров’я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім’я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

2. Відповідно до Конституції України життя і здоров’я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Об’єктами суб’єктивних цивільних прав можуть бути продукти творчої діяльності, тобто нематеріальні наслідки творчої, інтелектуальної діяльності людини, яких чинний кодекс відніс до нематеріальних благ. До продуктів творчої діяльності відносяться твори науки, літератури, мистецтва, винаходи, корисні моделі, товарні знаки тощо.

До творів науки, літератури і мистецтва відносяться літературні письмові добутки, виступи, лекції, драматичні, музикальні і аудіовізуальні твори, скульптури, картини, твори архітектури, фотографії тощо. Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України "Про авторське право та суміжні права" до об’єктів цивільного права належать твори як оприлюднені, так і не оприлюднені, незалежно від їх призначення, жанру, переваг, обсягу, цілей (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розвага і т. і.), а також способу відтворення, виражені в усній, письмовій або іншій формі. Виникнення і здійснення прав, пов’язаних з цими творами, не вимагає виконання будь-яких формальностей. Данні твори стають об’єктами цивільних прав з моменту їх створення у будь-якій об’єктивній формі.

Винаходи, корисні моделі визнаються у відповідності з Законом України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" об’єктами цивільних прав тільки після визнання їх такими Державним комітетом України з питань інтелектуальної власності (Держпатент України) та видачі патенту. Аналогічно вирішується питання і у відношенні визнання промислового зразка об’єктом цивільних прав, а також і відносно знаків для товарів і послуг.

Послугою визнається дія, яка задовольняє потреби осіб у процесі її надання, споживання, і яка не пов’язана із створенням конкретного матеріального об’єкту, речі.

В економічному розумінні під послугою розуміється особлива споживча вартість, що виникає в процесі праці, але отримала вона "специфічну назву "послуги" тому, що праця надає послуги не в якості речі, а в якості діяльності...".

У правовому розумінні послуга може носити потрійний характер: фактичний, юридичний та змішаний. Так, до фактичної послуги можна віднести, дію перевізника (ст. 909 ЦК), зберігача (ст. 936 ЦК), до юридичної - повіреного (ст. 1000 ЦК) і комісіонера (ст. 1011 ЦК), до змішаної - експедитора (ст. 929 ЦК).

Від послуги слід відрізняти результат дії, внаслідок якого створюються конкретні матеріальні блага - речі і яка віддільна від самої дії (наприклад, коли за договором підряду будується житловий будинок). Навряд чи можна у цьому випадку казати про результат дії як самостійний вид об’єктів цивільного права, оскільки в кінцевому підсумку мова йде про індивідуально-визначену річ, хоча, безумовно, договори підряду і мають свою певну специфіку. Навряд чи можна погодитися і з тією точкою зору, що об’єктами цивільних прав є самі дії зобов’язаної особи. Сама дія для кредитора не має споживчого значення, для нього важливий кінцевий результат дії, який або створює новий матеріальний об’єкт і є річчю (майном), або є невіддільним від самої дії і є послугою. В силу того, що річ або послуга здатні задовольняти різні потреби суб’єктів цивільних правовідносин - вони і стають об’єктами цивільних прав.

До нематеріальних благ закон відносить і інформацію, якою є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб’єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом (ст. 200 ЦК України). Окрім кодексу інформація регламентується і рядом спеціальних законів. Так, Закон України „Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р. передбачає такі види інформації:

1. статистична інформація - це офіційна документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя;

2. адміністративна інформація (дані) - це офіційні документовані дані, що дають кількісну характеристику явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній, інших сферах життя і збираються, використовуються, поширюються та зберігаються органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування, юридичними особами відповідно до законодавства з метою виконання адміністративних обов’язків та завдань, що належать до їх компетенції;

3. масова інформація - це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація;

4. інформація державних органів та органів місцевого самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого самоврядування. Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого самоврядування;

5. правова інформація - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо. Джерелами правової інформації є Конституція України, інші законодавчі та підзаконні нормативні правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань;

6. інформація про особу - це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу. Основними даними про особу (персональними даними) є: національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров’я, а також адреса, дата і місце народження;

7. інформація довідково-енциклопедичного характеру – систематизовані, документовані або публічно оголошені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище;

8. соціологічна інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів.

До особистих немайнових прав належать такі нематеріальні, позбавлені економічного змісту блага, що нерозривно, органічно пов’язані з особистістю їх носіїв. Оскільки ці блага є невіддільними від їх носіїв, то вони, природно, не можуть ні відчужуватися, ні передаватися, не можуть мати грошової оцінки. Такими благами є честь, гідність, ділова репутація, ім’я фізичної особи, найменування юридичної особи, недоторканість особистості, житла тощо. Це так звані особисті немайнові права, що не пов’язані з майновими.