1. Культурні течії

У всіх сучасних цивілізованих суспільствах постійно підбуваються зміни цінностей і норм поведінки людей. Такі змі-

іі н отримали назву культурних течій.

Беручи участь у культурних течіях, більшість людей розвиває нові ідеї про те, яке суспільство їх найбільше влаш­товує і як воно має ставитися до своїх членів.

Тривалий розвиток демократичного суспільства - це приклад культурної течії.

Також можна згадати поступову емансипацію жінок, і яжіння людей до матеріалізму або, навпаки, відхід від матері­алізму до релігійної ідеології.

Кожна культурна течія з’являється й розвивається під впливом багатьох факторів і здатна породити соціальний рух. І навпаки - кожний соціальний рух може вплинути на появу культурної течії.

Таким чином, кульчурна течія забезпечує сприятливі умови для розвитку соціальних рухів, підбурює їх та прискорює їх розвиток.

2. Соціальна дезорієнтація

У суспільстві, що змінюється, є нестабільним, як правило, велику роль відіграють суспільні рухи. Потрібно виділити деякі основні соціально-психологічні характеристики таких сус­пільств. Це:

1. усвідомлення того, що ті, хто керує державою, байдужі до почуттів і намагань її рядових громадян;

2. відчуття того, що рядовий член суспільства не здатний дійти до своїх основних цілей в суспільстві, яке є для нього пспередбачуваним і безладним;

3. загальне відчуття безкорисності докладаних зусиль з покращення суспільства;

4. впевненість у тому, що неможливо розраховувати на я кусі» соціальну й психологічну підтримку з боку інститутів і акого суспільства.

Вищезазначені риси в соціології розглядаютвся як основ­ні ознаки соціальної аномії.

Ще одна теорія відчуження також є концепцією дефор­мованої інтеграції людини в дезорганізованому суспільстві.

Відчуження й аномія стають широко розповсюдженими явищами в дезорганізованому суспільстві.

Невизначеність у ситуації, роздрібненість людей слугу­ють ідеальним середовищем для зародження й розвитку соці­альних рухів.

Невизначеність норм і цілей частіше викликає соціальні рухи, ніж бідність й бомжування.

Але треба також зазначити: корупція, соціальна нерів­ність та соціальна несправедливість далеко не завжди призво­дять до нестабільності й виникнення рухів протесту.

3. Соціальна незадоволеність - це загальна незадово­леність людей умовами життя й системою соціальних відносин у даному суспільстві.

Існують три основних складники, з яких утворена соці­альна незадоволеність:

• відносна незадоволеність;

• відчуття несправедливості;

• статусна невизначеність.

Відносна незадоволеність - це відчуття незадоволеності в результаті розриву між тим, що люди мають, і тим, що вони повинні були б мати.

Соціальна несправедливість - це суб’єктивне ціннісне судження. Відчуття соціальної несправедливості здатне викли­кати соціальні рухи як серед бідних, так і серед багатих груп населення.

Статусна невизначеність - це ситуація, коли хтось має кілька статусів різних рангів.

Наявність всіх трьох означених особистих факторів при­зводить до того, що дана особа відчуває внутрішню готовність долучитись до соціальних рухів.

Структурні передумови виникнення соціальних рухів:

1. соціальна незадоволеність;

92

2. структурна блокада (бар’єри в соціальній структурі, що сприяють виникненню соціальної незадоволеності);

3. контакт і взаємодії між незадоволеними людьми;

4. впевненість у тому, що загальні колективні дії можуть послабити незадоволеність і поліпшити умови існування;

5. наявність ідеології, що виправдовує заплановані колек­тивні дії в соціальних рухах.

У стабільному, високоінтегрованому суспільстві з незнач­ною соціальною напруженістю, зі слабким ступенем відчуження між соціальними групами рідко виникають соціальні рухи й цікавиться ними незначна кількість людей. Той, хто дійшов чгоди з самим собою і суспільством, найбільш ймовірно буде поглинутий власними турботами.

Ці люди сприймають соціальні рухи як пусті розваги і с тавляться до них байдуже або й вороже.

Але в суспільстві, що помітно змінюється, дезоргані­зується, повністю задоволені індивіди зустрічаються нечасто, багато людей відчувають несправедливість і незадоволеність. І Ісдовіра до державних інститутів, розіубленість та відсутність с тійких цінностей породжують взаємну байдужість, ненависть й недовіру. При цьому дуже чітко відчуваються кордони, виникає бажання активно виступити проти “чужих”. Все це є сприят­ливим ґрунтом для виникнення різних соціальних рухів.

Разом з тим є особи, які найбільше піддаються бажанню и и ступати в соціальних рухах й активно змінювати навколишню дійсність.

Потрібно також охарактеризувати основні фактори, що нпливають на участь індивідів у рухах.

До них належать:

1. мобільність;

2. маргінальність;

3. соціальна ізоляція;

4. зміна соціального статусу;

5. втрата сімейних зв’язків;

6. особиста невлаштованість.

Чого ж більше - шкоди чи користі приносять суспільству соціальні рухи?

Необхідно дати аргументовану відповідь на це питання.

Запитання для повторення і закріплення матеріалу

1. Які основні критерії класифікації соціальних процесів?

2. У чому полягає значення процесу конкуренції для роз­витку суспільства?

3. Що таке соціальний рух і яке його значення для розвитку суспільства?

4. Яка різниця між реформаторськими та революційними рухами?