1. Експресивні рухи

Ці рухи зазвичай виникають тоді, коли люди перебувають всередині обмеженої суспільної системи, з якої вони не мають змоги вирватись і яку не здатні змінити.

Кожен учасник цього руху погоджується з існуванням непривабливої дійсності, модифікує своє ставлення до неї, але не модифікує саму реальність.

За допомогою мрій, уявлень, ритуалів, танців, ігор й інших форм емоційної експресії він знаходить довгоочікуване емоційне полегшення, що робить його життя терпимим.

Експресивні рухи виникли у сиву давнину. Наприклад, містерії, що мали місце в Давній Греції, Давньому Римі, Персії та Індії.

У наш час експресивні рухи найбільш повно проявляються серед молоді. Хіпі й рокери, лабухи і любери - усе це спроби молодих людей створити власну субкультуру й дистанціюватися від чужого для них суспільства.

Часто експресивні рухи пов’язані з вірою у краще ми­нуле. Це рухи ветеранів війни, монархічні рухи, що відновлюють минулі ритуали, символіку, ті, що знаходять емоційне задово-

ііення в користуванні старою формою або у поверненні до с тарих звичаїв і стилів поведінки.

Такі рухи, найчастіше пов’язані з пасивною поведінкою, підходять від дійсності шляхом спогадів або мрій.

Водночас такі експресивні рухи можуть прокладати шлях реформам або призводити до повстань, оскільки вони від­роджують традиції й здатні функціонувати як сила, що збуджує пасивне населення.

2. Утопічні рухи

Тривалий час слово “утопія” й “утопічний” означали ідеальне суспільство, що існувало тільки в людській уяві.

До того часу поки “будівничі” ідеальних суспільств не стали здатними до масштабних експериментів з втілення своїх ідей в життя, утопічні рухи зводились до спроб створення ідеальних соціальних систем у гуртках утопістів, що складалися з нечисленних прихильників утопічних ідей, але пізніше ці ідеї стали активно застосовуватися в реальному суспільстві.

З самого початку невеликі спільноти, створені членами у топічних рухів, були виключно релігійними (рухи перших християн, релігійні секти Сходу, які були створені на основі загальної рівності).

Вся ідеологія світських утопічних рухів засновувалась на концепції доброї, альтруїстичної, кооперативної людини.

Утопічні ідеали життєстійкі й тривалі. Тому вони можуть забуватися після розвитку руху, але через деякий час здатні відроджуватися в інших рухах.

3. Реформаторські рухи

Рухи реформ можна розглядати як спроби змінити окремі с торони суспільного життя й структуру суспільства без знання ВСЬОГО життя.

Для того, щоб індивіди об’єдналися для боротьби за реформи, необхідні дві умови:

• учасники таких рухів мають позитивно ставитися до порядку в даному суспільстві, зосередивши увагу тільки на окремих негативних сторонах суспільного устрою;

• мати можливість для висловлення своїх думок 1 для активних дій на підтримку якоїсь реформи.

Численні типи рухів реформ, такі, як приміром аболі­ціоністські (рух за відмову від будь-якого закону), феміністські (рух за рівноправність жінок), забороняючі (порнографію, будів­ництво АЕС тощо), не можуть розвиватися в умовах тота­літарних режимів, в яких будь-яка спроба соціальних змін розцінювалася як загроза існуючій системі влади.