8. Потреби та блага: зміст, структура, функції, корисність благ. Величина корисності.

Потреба — це нужда в чому-небудь, об'єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і роз­витку людини, колективу, нації, суспільства в ціло­му; внутрішній збудник активності. Засоби задоволення людських потреб називаються благами.

Розрізняють такі блага:

— неуречевлені (сонячне світло, здоров'я, спілкування, знання) й уречевлені (дари природи, а також продукти праці: їжа, одяг, житло тощо);

— неекономічні (необмежені, їхні обсяги перевищують наявні людські потреби) та економічні (обмежені, обсяги яких менші за існуючі потреби).

Економічні потреби — це потреби в економічних благах.

Задоволення економічних потреб виступає внутрішнім спонукальним мотивом виробництва, розподілу, обміну та споживання у рамках певної системи соціально-економіч­них відносин. Носіями економічних благ виступають найрізноманіт­ніші товари та послуги. В їхній сукупності розрізняють:

— споживчі блага (товари та послуги, призначені для безпосереднього задоволення людських потреб) і виробничі блага (товари та послуги, призначені для виробництва спо­живчих благ);

— матеріальні блага (товари та послуги сфери мате­ріального виробництва) і нематеріальні блага (створюють­ся у сфері нематеріального виробництва);

— теперішні блага (перебувають у безпосередньому користуванні економічних суб'єктів) і майбутні блага (то­вари та послуги, якими економічні суб'єкти зможуть ско­ристатися у майбутньому) тощо.

Всебічне комплексне вивчення системи економічних потреб зумовлює необхідність їхньої класифікації.

9. Закон насичення задоволення потреб та закон спадної граничної корисності.

Розвиток людства диктує необхідність постійного подолання суперечності між зростанням потреб і

обмеженістю ресурсів. Це проявляється у дисбалансі між попитом і пропозицією: наявність перевиробництва

при перевазі пропозиції та дефіциту при перевазі попиту.

Задоволення потреби супроводжується отриманням корисності. При цьому діє закон спадної граничної

корисності, за яким кожна додаткова одиниця блага, що споживається, приносить людині менше задоволення,

ніж попередня.

Треба відзначити три етапи розвитку потреб:

- 1-й етап при домінуванні матеріально-речових потреб (до кінця 50-х років 20 ст.);

- 2-й етап з перевагою потреб у соціальних послугах (до нашого часу);

- 3-й етап при пріоритетності вільного часу почав формуватися у 80-90-ті роки 20 ст..

10. Економічні інтереси: суть, види, взаємодія.

Економічні інтереси - це усвідомлені потреби (умови) існування різних суб'єктів господарювання. Генезис інтересу полягає у відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, їх реалізації. Економічні інтереси - це причина та умова взаємодії й саморозвитку економічних суб'єктів. Соціальним суб'єктом вираження економічного інтересу є індивід, сім'я, колектив (група), люди, які проживають у певному регіоні, верства, суспільство, а кінцевим об'єктом - результат (продукт, послуга, інформація) суспільного виробництва, що іде на задоволення потреби, з приводу якої і складаються конкретні відносини між людьми. Кожний суб'єкт економічних відносин є носієм конкретного інтересу. Скільки суб'єктів економічних відносин, стільки і економічних інтересів. Серед цієї групи інтересів виділяють особистий, колективний і суспільний інтерес. Це класифікація інтересів за ознакою суб'єктності. Економічні інтереси можна класифікувати і за іншими критеріями: * за ознакою важливості розрізняють інтереси головні та другорядні;  * за часовою ознакою - поточні та перспективні; *за об'єктом інтересів - майнові, фінансові, інтелектуальні, інтереси режиму праці та вільного часу, комфорту, умов праці й життя;  * за ступенем усвідомлення - дійсні та помилкові. Отже, для економічного життя суспільства характерна наявність різноманітних взаємозв'язаних і взаємодіючих інтересів, які утворюють єдину систему. Проте система економічних інтересів суспільства завжди суперечлива. Реалізація економічних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб'єктами конкретних економічних цілей. У реальному житті єдності інтересів досягають через реалізацію кожного з них у процесі їхньої взаємодії та взаємореалізації. Рушійні сили економічного розвитку — взаємодія потреб та інтересів економічних суб'єктів (рис. 2.7). ІНТЕРЕС - Усвідомлене прагнення задовольнити певну потребу. МОТИВ - Внутрішнє спонукання людини до конкретної дії, спрямованої на об'єкт уваги, визначену мету. Потреби у свідомості людини перетворюються на інте­рес або мотив спонукальної цільової дії.  Спонукання економічних суб'єктів до певних дій по­роджує конкретний результат у вигляді задоволення, част­кового задоволення або незадоволення потреби.