12. Причини і наслідки Нац-визвол війти укр. Народу в сер 17 ст, місце і роль Переясл ради та її оцінки

У першій половині 17 ст. майже всі заселені укр. Народом землі опинилися в складі Речі Посполитої, яка не тільки пригнічувала укр. Народ, але і все більше посилювала нац. Гноблення. Укр. Народ неодноразово піднімався на повстання, але ці повстання завжди були жорстоко придушені. І ось в січні 1648 року Богдан Хмельницький підняв повстання, що стало початком Нац-визвольної війни.За характером визвольна війна була антифеодальною, нац.-визвольною, проходила під релігійними гаслами. Причин цієї війни було чимало. Це і погіршення становища козацтва (їх обмежили у виборі старшини, знову ввели козацький реєстр, який все зменшувався і зменшувався), і посилення гноблення селянства, а також переслідування православ’я і насадження уніатства та католицизму.Нац.-визвольна війна під проводом Б.Хмельницького тривала з 1648-1676рр. а потім ця боротьба за незалежність переросла у громадянську війну. Весь період боротьби тривав з 1648-1676 рр. , який отримав назву Українська революція.

Внаслідок перемог, здобутих у ході визвольної війни, багато міст Укр звільнилися від польсько-шляхетської влади нац.-релігійних утисків. Багато міщан вступило до війська Запорізького й стали козаками. Тепер вже міщани могли вільно займатися ремеслом, різними промислами, торгівлею, а частина з них – і сільським господарством. На жаль, у нац.-визвольній війні були і негативні наслідки. До них належить: розкол терит Укр. На Лівобережну, Правобережну та Слобожанщину. Лівобережжя і Слобожанщина перебували у складі Російської держави, а Правобережжя – Речі Посполитої й частково під протекторатом Туреччини. Пошматована на окремі частини, Укр. зазнала значних матеріальних і людських втрат. Проте дух козацький, волелюбність укр. залишились нездоланними. Перед гетьманом Б.Хмельницьким склалася така ситуація, що необхідно було найти союзника для боротьби, захисту від польського гніту. Козацька старшина вирішила, що кращим союзником для Укр буде Москва, бо їхня віра православна, їхня мова ближча до нашої і культура також.

І ось 8 (18) січня 1654 року був підписаний договір з Москвою, який отримав назву Переяславська рада. Ця подія принципово вплинула на всю подальшу історію укр. народу. Ставлення до Переяславської угоди 1654 року завжди було і залишається неоднозначним.Одним із наслідків Переяславської ради для Укр стало утвердження Української козацької держ. Як правової автономії. Але пізніше посилились процеси колонізації козацької держ, відбулася її повна ліквідація.Укладення Переяславської угоди дало змогу відокремитися козацькій Укр від Речі Посполитої. Але згодом так, що це було позбавлення польського гніту і потрапляння під Московський гніт.

Отже, можна зробити висновок щодо Переяславської угоди: Укр держ в січні 1654 року добровільно визнала протекторат Московської держ.

13. Період Гетьманщини 18 ст та процес остаточної ліквідації укр. Гетьм держ.

На початку 18 ст гетьманував І.Мазепа. Він приділяв серйозну увагу Правобережжю і хотів об»єднати його з Лівобережжям.

У 1702 р. на Правобережжі вибухнуло антипольське повстання під проводом фастівського полковника Семена Палія. Повстанці зайняли Білу Церкву,Бердичів,Немирів,потім рух перекинувся на Волинь і Галичину.Але в 1703 поляки відвоювали значну частину втрачених земель і взяли повстанців під Фастовом.Саме тоді в Польщу вторгся шведський король Карл 12. Мазепа скористався цією ситуацією і переконав царя Петра 1 дозволити йому зайняти Правобережжя,щоб реалізувати свою мряю про возз’єднання Гетьманщини і Правобережжя. 1704 – Мазепа вступив на Київщину,усунув від влади Палія,впровадив на Правобережжі той самий суспільно політичний лад,що й на Гетьманщині(збільшив число полків з 4 до 7,призначив нових полковників).Під владою Мазепи обєдналися Лівобережна і Правобережна Укр.

Під час війни зі шведами Петро1 використовував козацькі війська і цивільне укр..населення:будівництво фортець,утримання московського війська,спорудження військових укріплень і т.д.

У 1707 Петро1 примусив Мазепу віддати Польщі Правобережжя,що викликало невдоволення серед українців.Мазепа почав розуміти згубність відносин України з Москвою.Він хотів таємно вступити в союз з Карлом12.На нього приходили доноси рос.цареві,але той ні в чому не підозрював його.(За донос на Мазепу життям поплатилися полковник І.Іскра та генеральний суддя В.Кочубей). На переговорах з Карлом12 Мазепа висунув головну ідею – незалежність України з довічною владою гетьмана. Восени 1708 Мазепа з 3-тис. загоном приєднався до шведського війська. Травень 1709- війська Петра1 зруйнували Січ,він також видав наказ про страчення на місці кожного спійманого запорожця.27 червня 1709 – Полтавська битва:Карл12 і Мазепа зазнали поразки і відступили у Молдавію.21 вересня 1709,побитий горем, помер Мазепа. Петро1 проголосив його зрадником і єретиком.Зруйновано Батурин.Старшина,яка була на боці царя,обрала нового гетьмана Івана Скоропадського(1708-1722).

Продовжувачем задумів Мазепи став Пилип Орлик – у 1710 його обрали гетьманом в еміграції,але його 30-річна діяльність не дала бажаних наслідків.Після перемоги над Полтавою цар Петро1 поводився на Гетьманщині як у завойованій країні:маєтності старшин,які пішли з І.Мазепою,роздавали московським вельможам і українській старшині,яка була вірна цареві.;сім!ї мазепинців вислали в Росію,розпалювали конфлікти між старшиною і селянством,що було приводом для втручання рос.адміністрації в укр..справи. З 1721 Гетьманщина -Малоросія,а з 1796 - Малоросійська губернія.Для обмеження автономії Укр. при гетьманові впровадили наглядача в особі царського резидента.Він контролював дії гетьманського уряду і все політичне життя України.Резиденція гетьмана була перенесена до Глухова.Петро1 сам призначав полковників.З 1721 Києво-Печерській і Чернігівській друкарням заборонено друкувати книги,крім церковних.З1719 товари з України експортували тільки через Ригу і Архангельськ під рос.контролем.Ціни на продукцію встановлював рос.уряд.29 квітня 1722 була створена Малоросійська колегія(на чолі з Вемільяновим),яка мала право ділити владу з гетьманом.Після смерті Скоропадського на керівні посади призначали росіян,а податки з України йшли в рос.казну. У 1722 наказним гетьманом Лівобережжя став чернігівський полковник Павло Полуботок(1722-1724),але він відмовився підкорятися Малоросійській колегіі.Полуботка і сподвижників викликали до Санкт-Петербурга і ув’язнили.1724 Полуботок помер.

Після смерті Петра1 1725 ліквідація автономії України пригальмувалась.Російські політики,готуючись до війни з Туреччиною,почали прихильніше ставитись до укр..автономії.1727 імперська рада розпустила Малоросійську колегію,дозволивши населенню обирати гетьмана.Ним став Данило Апостол(1727-1734).

22 серпня 1728 рос.цар затвердив Рішительні пункти,які обмежували політичні права гетьмана і автономію України. Апостол відновив право призначати генеральну старшину і полковників,зменшив кількість Росіян у адміністрації,кількість рос.полків в Україні,підпорядкував собі Київ.Після смерті Апостола,імператриця Анна Іванівна створила колегію «Правління Гетьманського Уряду».Російська влада планувала знищити місцеве управління і мобілізуватикозаків і селян на російсько-турецьку війну 1735-1739

Під час царювання Єлизавети Петрівни,таємно повінчаної з українцем Олексієм Розумовським,було відновлено гетьманат на чолі з Кирилом Розумовським(1750-1764).Він багато часу проводив у Санкт-Петербурзі як президент Академії наук,за його відсутності Україною управляла старшина.Але йому вдалося дещо розширити автономію України.

Коли 1762 в Росії до влади прийшла Катерина2,то К.Розумовський ухвалив петицію до неї з проханням про відновлення прав Гетьманщини.Але вона відхилила прохання і 1764 вийшов «Маніфест до малоросійського народу» про звільнення Розумовського від гетьманства.1764 відновлено Малоросійську колегію на чолі з П.Рум!янцевим.Він увів грошовий податок.1781 Гетьманщину поділили на губерніі:Київське,Чернігівське і Новгород-Сіверське.1765 – на Слобожанщині створено Слобідсько-Українську губернію.1783-введено кріпацтво,селян прикріплено до землі.Забрано землі від укр.церкви,закрито багато монастирів.Після закінчення російсько-турецької війни 1768-1774,запорожці вже були не потрібні Росії,і Катерина2 вдруге зруйнувала Січ. 4 червня 1775,коли більшість козаків ще перебувала на турецькому фронті,російські війська оточили Запорозьку Січ.Почалося руйнування Січі та арешти старшини.Після того вся територія «Вольностей» увійшла до Азовської та Новоросійської губерній,Запорозька Січ припинила своє існування.

14. станов та розвиток УКр політ руху в складі Рос імп та його основні течії

1)Декабристи: далекоглядні рос.політики вважали за необхідне провести реформи, тільки по-різному бачили їх. Більшість виступали за еволют шлях, меншість за революцію. Загальнорос дворянські революц орг. Виникли невдовзі після походу в Європу у війні проти Франції. Їхні учасники на власні очі побачили за кордоном вищий рівень ек та сусп. Життя ,демократії, більшу освіченість громадян, відсутність кріпацтва. Не випадково саме в середовищі військових формув прші гуртки й товариства майб декабристів. Вони прагнули приширити свій вплив і на Укр. де стояли потужні війська і де можна було сподіватися на швидку допомогу з закордону. Московський «Союз благоденства» відкрив свою філію в Тульчині на Поділлі.Після розпаду цього Союзу утвро Пн (Петербугр) та Пд (Київщина) товариства, які керувалися у своїй діял програмними док., відповідно Пн-«Руською Правдою» Пестеля, Пд-«Конституцією» Муравйова. У Звягені (Новгородіі-Волинському було створ Товариство об’єднаних словян, котре увійшло у 1825 р до Пд тов.)

Ці орг. Прагнули повалити самодержавство, встановити в рос імп республіку або констит монархію, послабити або ж цілком ліквідувати кріпацтво(але зі збереженням), ліквідувати станові привілеї. Щоб швидше домогтися поставленої мети, обидва тов. налагодили контакти з таємним Польським патріот тов..

2)Кирило-Мефодіївське тов(1846-47)

Таємна перша політ орг., утвор в Києві, була вищим досягненням укр. нац. Руху пешої пол. 19 ст Засновники: М.Костомаров, М.Гулак, П.Куліш, Т.Шевченко. ідеологія братства – це поєднання християнської і нац. Ідей х ідеєю словян єдності. Програмні документи товариства: 1)«Книга буття укр. народу або Закон Божий»: укр. повинні підняти ін. словян на боротьбу за нац. Визволення і створ федерацію вільних народів; необхідність повалення самодержавства і скасування кріпацтва. Визначено завдання братства – перебудова сус-ва на принципах християнства, поступове пошир стовореного християн порядку на весь світ.

2) «Статут словян братства св. Кирила і Мефодія»: необхідність обєднання словян народів в одну федератив держ (столиця Київ), в якій на принципах добровільності і виборності кожний народ зберігав би свою свободу і самост. Укр. моє бути незалежною держ з демократичним устроєм, входити до словян федерації.

2 течії в середовищі Кирило-Мефод тов.: 1)1 організ.укр інтелігенція, яка мала свою програму націон відродження з визнач формами і методами досягнення поставленої мети 2)у програм док тов. вперше була зроблена спроба поєднати укр. націонал ідею із загально люд християн цінностями та ідеєю словян єдності.

3) з діял «Руської трійці» пов’язане утвердження ідеї створ літературної мови на народній основі. Засновники: маркіян шашкевич, іван вагилевич, яків головацький. Діял гуртка: 1834- підгот до друку збірку «Зоря»; 1835 – надруковано вірш Шашкевича «Голос галичан», чистою укр. мовою; 1834 – видання альманаху «Русалка Дністрова» 1)перша заява укр. про власну нац. Гідність 2)сприяв побудженню нац. Самосвідомості зх. Укр. 3)перша книг написана народною укр. мовою 4)започатковано нову укр літ-ру Сх Галичини

15. держ-правовий і політ статус а стан Укр у складі Рос імп (19-поч20ст)

Російська імперська політика щодо України була спрямована в русло русифікації. Вона охопила всі сфери економічного, політичного і культурного життя краю, провадилася цілеспрямовано, жорстоко. При цьому застосовувався увесь арсенал засобів її здійснення.

Територіальний наступ російського царизму розпочався після Переяславського договору. і був спрямований на зміну самобутніх державних структур.

Основними віхами на шляху приєднання українських територій до складу Росії були :

-ліквідація козацького управління,

-введення на території України губернського територіального поділу

-поширення на українські землі діяльності адміністративно-правових загально імперських установ та кріпосного права,

-духовенства та урядових чиновників

- Пошуки дворянства козацькою старшиною,

-поступове зниження культурно-освітнього рівня населення

-заборона української мови.

Цілеспрямовано проводячи свою політику, царизм зруйнував Запорозьку Січ і розігнав козацтво. Натомість козацькі землі заселялися російськомовним населенням. Услід за цим наступом просувалася російська православна церква.

Кінець XIX — початок XX ст. характеризувався якісними змінами в промисловому розвитку як у Європі в цілому, так і в Російській імперії. З розвитком промисловості на території України розвивається містобудування, і міста заселяються робітниками з інших регіонів.Основою піднесення національної самосвідомості народу є освіта, царат найбільш активну нищівну політику зосередив саме в цьому напрямі. Всеросійський перепис було засвідчено що письменних серед росіян було 32,4%, поляків — 40,6%, євреїв — 39%, а серед українців — лише 13%. За такої низької частки письменних серед українства царат продовжував знищувати українську школу та тримав народ у неуцтві й темноті.

Так, 18 липня 1863 р. з'явився циркуляр міністра внутрішніх справ П. Валуєва про заборону української мови. Саме він беззастережно наголошував, «що загально руська мова так само зрозуміла для малоросів, як і для великоросів, і навіть значно зрозуміліша».

Після валуєвського циркуляра мовні репресії царату посилюються. У 1875 р. створюється комісія, мета якої — припинення українофільської пропаганди, небезпечної для імперії, і видання літератури, а також перевезення в Росію книг українською мовою із-за кордону. На основі матеріалів комісії в 1876 р. з'являється Емський указ. Олександра II про заборону ввезення українських книг із-за кордону та друкування нот українською мовою. Для остаточного знищення української мови в 1895 р. було заборонено українські книги для дітей та викладання рідною мовою в початкових школах.

в 1906 р. Емський указ у зв'язку з революційними подіями було скасовано, проте це скасування відбулося лише на папері. На практиці навіть російська інтелігенція не визнавала української мови. Після поразки революції в 1908 р. указом Сенату культурну і просвітню діяльність в Україні було визнано шкідливою.

Русифікаторська політика поширювалася на громадські організації :

-громади,товариства, братства,гуртки, бібліотеки.

Переслідувалися науковці, літератори, живописці, актори. Змушені були працювати в еміграції чи нелегально В. Винниченко, С. Єфремов, М. Грушевський, Б. Грінченко.Ледве жевріло театральне життя. Під реакційним тиском повністю припинилась діяльність видав ництв, закрились редакції газет. У 90-х роках XIX ст. в Наддніпрянській Україні не видавалося жодної газети. І тільки в 1905 р. було відкрито сім періодичних видань.

Отже, політичні партії Галичини, що діяли в конституційних умовах, впливали не тільки на зростання національної свідомості, а й на владні структури, які мали безпосереднє відно-шення до щоденного життя людей. Реакційна політика царату примусила східних українців скерувати всю свою політичну діяльність на нелегальні рейки.

На межі XIX—XX ст. Україна була розчленована як в географічному, так і політичному відношенні між двома імперіями. Перебуваючи на різних рівнях політичного розвитку, Російська та Австро-Угорська імперії проводили колоніальну політику щодо українства на підконтрольних їм українських територіях.

Стратегія цієї боротьби полягала в соборності України і створенні незалежної Української держави.