Європейська валютна система

Ця система еволюціонувала від координації валютної політики країн ЄС через створення спільної розрахункової одиниці ЕКЮ (ECU – European currency unit) та спільне встановлення валютний курсів до єдиної грошової політики і єдиної європейської валюти євро

Європейська валютна система (European Monetary System) – створена у березні 1979 р. країнами-членами ЄС зона координованого плавання по відношенню до долара курсів національних валют з метою забезпечення їх більшої стабільності.

Основні параметри ЄВС:

• обмеження коливань курсів валют в межах 2,25% в кожен бік від узгодженого центрального курсу кожної валюти до екю. Великобританія приєдналася до ЄВС в жовтні 1990 р. за умови що фунт може коливатися в межах 6% від центрального курсу. На подібних умовах входи і іспанська песета. В серпні 1993 р. Великобританія та Італія вийшли з ЄВС, після чого межі коливань всіх валют розширили до 15%;

• створення екю – європейської розрахункової одиниці, курс якого визначався як середньозважений з курсів країн учасників;

• створення європейського фонду валютного співробітництва (European Monetary Cooperation Fund) для надання тимчасової фінансової підтримки країнам учасникам для фінансування дефіциту платіжного балансу та для здійснення розрахунків по валютних інтервенціях країн учасників з метою підтримання валютних курсів.

Європейський валютно-економічний союз (European Economic and Monetary Union) – стадія розвитку валютно-фінансової інтеграції країн ЄС, яка передбачає перехід до єдиної грошової політики, створення єдиного центрального банку і введення єдиної валюти (euro – євро).

Започаткований з 1 січня 1999 року з введенням євро у безготівкові розрахунки. З 1 січня 2002 року введено готівковий євро. Ввійшло 11 з 15 членів ЄС: Великобританія, Данія та Швеція утрималися від входження, а Греція не пройшла за макроекономічними показниками.

Умови входження у валютний союз згідно з Маастрихтською угодою:

• бюджетний дефіцит країни не повинен перевищувати 3% ВВП, а валовий урядовий борг – 60% ВВП;

• інфляція не повинна перевищувати інфляцію в трьох країнах учасниках з найнижчим рівнем інфляції більше ніж на 1,5 процентних пункти;

• процентні ставки по довгострокових боргових цінних паперах не повинні перевищувати більше ніж на 2 процентні пункти в цих же трьох країнах;

• протягом останніх двох років не виходити за межі встановлених коливань валютного курсу відносно центрального паритету та не девальвувати свою валюту з власної ініціативи.

Тема 3. Платіжний баланс

15.1. Теорія платіжного балансу Основні параметри платіжного балансу

Платіжний баланс є ключовим поняттям міжнародної економіки, оскільки він систематизує і тому дозволяє аналізувати взаємини країни з зовнішнім світом.

Платіжний баланс (balance of payments) – статистичний звіт, в якому в систематизованому вигляді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції даної країни за певний проміжок часу.

На максимально можливому рівні узагальнення платіжний баланс складається з:

1) потоків реальних ресурсів – експорту та імпорту товарів і послуг;

2) відповідних їм потоків фінансових ресурсів, які є оплатою за придбання або платежем за продажу відповідних фінансових ресурсів.

Основні принципи і категорії побудови платіжного балансу:

1.Система подвійного запису (double entry system) – бухгалтерська балансова тотожність; кожна операція, яка в ній відображається, повинна бути представлена двома записами, які мають однаковий вартісний вираз.

2.Економічна територія країни (economic territory of a country) – географічна територія, що знаходиться під юрисдикцією уряду даної країни, в межах котрої можуть вільно пересуватись робоча сила, товари і капітал.

3.Резиденти-нерезиденти (residents-nonresidents) – резидентом вважається домашнє господарство або юридичні особи (корпорація, відділення зарубіжних фірм, некомерційні організації, органи державного управління), які знаходяться в країні більше року і мають в ній центр свого економічного інтересу. Вважається, що фізична або юридична особа має в даній країні центр свого економічного інтересу, якщо вона розташована на її економічній території, веде на ній господарську діяльність і здійснює економічні операції терміном не менше року. Права володіння власністю (землею, спорудами тощо) достатньо для того, щоб вважати, що дана особа має центр економічного інтересу в даній країні. Якщо фізична особа знаходиться за межами економічної території країни більше року, вона перестає вважатись резидентом.

4.Ринкова ціна (market price) – сума грошей, яку покупець готовий добровільно заплатити за товар, що купує у продавця, готового, в свою чергу, добровільно продати йому цей товар. Тобто це ціна, за якою укладаються реальні угоди між незалежним покупцем і незалежним продавцем.

5.Час реєстрації (time of registration) – час подвійного запису кожної операції в платіжному балансі, це момент, коли економічні цінності створюються, перетворюються, обмінюються, передаються або ліквідуються. Якщо момент переходу права власності неочевидний, то ним вважається момент відповідного бухгалтерського запису в обліку покупця і продавця.

6.Розрахункова одиниця (accounting unit) – при підготовці платіжного балансу країни повинні використовувати ту розрахункову одиницю, яка застосовується ними у внутрішніх розрахунках і обліку. Для перерахунку даних в долари рекомендується застосовувати курс національної валюти до долара, який фактично діяв на дату укладання платіжного балансу.