3. Методи визначення цін з орієнтацією на конкуренцію

Згідно з методами ціноутворення, що базуються на конкуренції, підприємство орієнтується не на витрати й попит, а на поточні ціни конкурентів, встановлюючи власні ціни трохи вище або нижче. У чистому вигляді ці методи використовують ті фірми, які неспроможні точно визначити свої витрати на виробництво одиниці продукції і які вважають середньогалезуві ціни цілком прийнятною базою для власного ціноутворення.

Розглянемо такі методи ціноутворення з орієнтацією на конкуренцію:

1) метод орієнтації на поточні ціни полягає в тому, що кожен продавець встановлює ціну виходячи з рівня ринкових цін, що склався 3,c.67]. Він переважає на ринках досконалої та олігополістичної конкуренції, а також в міжнародному ціноутворенні.

2) метод проходження за ціновим лідером полягає в тому, що фірма орієнтується на рівень цін лідера галузі, оскільки не має особливих конкурентних переваг і відомої торгівельної марки

3) тендерне ціноутворення (метод запечатаного конверта). Тендер (конкурс, торги) - це відбір постачальників продукції чи послуг виробничого призначення з використанням формалізованої процедури аукціонного типу.

4) метод аналізу цінового позиціонування, передбачає використання даних опитувань споживачів щодо їхнього сприйняття цін всіх присутніх на ринку товарних марок.

5) метод встановлення ціни на основі коефіцієнта ринкової сили, зазвичай використовують на ринку монополістичної конкуренції, ознакою якого є сильна диференціація товару.

6) ціноутворення з урахуванням реакції конкурента на зміну ціни.

7) метод встановлення ціни з урахуванням цінових класів, ґрунтується на положенні про те, що конкурентні цінові відносини можна визначити виходячи з карти "ціна - цінність", на якій виділяють три основні цінові сегменти, - з низькою, середньою і високою ціною, залежно від сприйняття покупцями.

3. Методи ціноутворення з орієнтацією на максимальний прибуток

Ухвалюючи рішення про ціну, найчастіше фірма намагається максимізувати свій прибуток. Проте важливо розуміти, що максимальний прибуток можна отримати необов'язково при встановленні максимальної ціни на товар. Тому виникає проблема пошуку оптимальної ціни, тобто такої, яка за певного обсягу продажу дасть змогу отримати найбільшу різницю між виторгом і витратами.

Рішення цієї задачі прямо залежить від типу ринку, на якому працює компанія.

Зазвичай підприємство може використати два методи аналізу:

1) на основі максимізації валового прибутку;

2) на основі максимізації маржинального прибутку (покриття). Розглянемо розрахунки по кожній моделі.

Висновок

Отже, ціноутворення — процес встановлення і розробки ціни на товари та послуги. Базується на попиті, вартості, пропозиції, товарно-грошовому обігу.

Вибір методу ціноутворення виступає одним із основних завдань підприємства при розробці маркетингової цінової політики є. На здійснення обґрунтованого вибору впливає цілий комплекс внутрішніх (обраної маркетингової стратегії, стратегічних цілей, етапу життєвого циклу товару, його якісних характеристик, ступеня новизни), а також зовнішніх факторів.

Зовнішні фактори ціноутворення включають стан ринку і попиту, державне регулювання цін, канали розподілу, споживачів, конкуренцію і інші елементи оточення підприємства. Відповідний аналіз надасть змогу визначення цінову стратегію підприємства. Наступним етапом можна виділити вибір моделі й конкретного методу розрахунку ціни. У практиці ціноутворення використовують різноманітні методи визначення вихідної ціни на товари, які можна об’єднати у три базові моделі, відповідно до факторів, що визначають цінову політику фірми:

1) модель ціноутворення, що базується на витратах виробництва;

2) модель ціноутворення, що базується на попиті;

3) модель ціноутворення, що базується на конкуренції.

Кожна з цих моделей містить конкретні методи ціноутворення.