3. Методологія і принципи психологічного дослідження. Дослідницькі вміння. Етика дослідника

Методологія — вчення про методи пізнання та перетворення світу, система взаємопов'яза­них і взаємодоповнюючих методів. До методологічних принципів психології належать принцип детермінізму, відображення, єдності психіки й діяльності, розвитку й системності.

Одним із методологічних напрямів сучасної психологічної на­уки є системний підхід, який полягає в уявленні, вивченні та конструюванні психологічних явищ і об'єктів як системи.

Дослідницькі вміння. До методів дослідження психічних явищ є певні вимоги:психічні явища потрібно вивчати в їх розвитку, взаємозв'язку та взаємозалежності; метод психологічного дослідження має бути адекватним предметові дослідження, розкривати істотні, а нe випадкові, другорядні особливості досліджуваного психологічного про­цесу, стану чи властивостей.

Етапи психологічного дослідження: визначення проблеми, її зв'язок з сучасною психологічною теорією та відомими емпіричними фактами, визначення предмета і мети дослідження, сформульовання гіпотези, яка потребує пере­вірки, визначення процедури дослідження (етапи, конкретні методи і методика дослідження), збір фактів, їхній аналіз, узагальнення і пояснення, формулювання висновків, які є теоретичним підґрунтям для визначення наукової новизни і практичної значущості результатів дослід­ження.

Основними методами психологічного дослідження є спостереження та експеримент.

Спостереження може бути звичайним (бачення, cлухання) та інструментальним.

Експеримент може бути лабораторним та nриродним.

До допоміжних методів психології належать тести, опитування (бесіда, інтерв'ю, анкетне та соціометричие дослідженння), метод аналізу продуктів діяльності, метод узагальнення незалежних характеристик, метод самооцінки.

Кількісний та якісний аналізи даних дослідження дають підстави для одержання психолого-педагогічної характеристики особистості та висновків пpo виховні заходи.

Етика дослідника. Етика наукового психологічного дослідження вимагає дотримання таких правил: досліднику неприпустимо завдавати шкоди ні психічному, ні фізичному здо­ров'ю піддослідних. Досліднику неприпустимо посягати на права людини, особливо коли досліджують дітей або людей поважного віку, тобто тих, хто менш захищений. Дослідник повинен спиратися на позитив, шукаючи резерви для вдосконалення піддослідного та створюючи умови для реалізації при­хованих можливостей. Етика наукового дослідження передбачає попередню згоду людини (з 8-річного віку) про участь у дослідженні. Дослідник повинен дотримуватися конфіденційності отриманих результатів. Дослідник має пам’ятати , що діяльнісний підхід до вивчення психіки полягає в дослідженні сту­дента в різних видах діяльності, особливо в навчально-професійній - провідній діяльності студентського віку.

4. Психологічна характеристика особистості викладача. Особливості педагогічної діяльності у вищому навчаль­ному закладі передбачають певні вимоги до особистості викладача. Викладач вищого навчального закладу повинен постій­но працювати над вдосконаленням своєї педагогічної май­стерності, від чого значною мірою залежать результати йо­го роботи.

Педагогічна майстерність — сукупність якостей особистості, які забезпечують високий рівень самоорганізації професійної діяль­ності педагога.

Складовими професійної майстерності є професійні знання, педагогічна техніка, педагогічні здібності, педаго­гічна моральність, професійно значущі якості, зовнішня культура.

Професійні знання є фундаментальною основою педа­гогічної майстерності і охоплюють три блоки навчальних дисциплін: психолого-педагогічні, фахові, соціально-гума­нітарні.

Педагогічна техніка передбачає наявність трьох груп умінь: здійснювати навчально-виховний процес, виховну роботу; взаємодіяти зі студентами, управляти ними в про­цесі різноманітної діяльності; управляти собою, своїм емоційним станом, мовленням, тілом, що виявляється у поведінці. Педагогічні вміння допомагають формуванню професійної позиції викладача, дають змогу отримати ре­зультат, адекватний цілям, задумам.

До педагогічних здібностей належать комунікативність, креативність (творчість), рефлексія (аналіз власного психічного стану); перцептивні (здібності до сприйняття нового), інтелектуальні, організаторські.

Педагогічна моральність передбачає гуманістичну спрямованість особистості викладача і охоплює його цін­нісні орієнтації, ідеали, інтереси. Втілюється вона в педа­гогічній позиції викладача, у виборі конкретних завдань навчально-виховного процесу, впливає на стосунки із студентами, визначає гуманістичну стратегію педагогіч­ної діяльності.

До професійно значущих якостей відносять добро­зичливість, об'єктивність, вимогливість, самостійність, самоконтроль, порядність, оптимізм, наявність педаго­гічних здібностей. Ці якості підвищують продуктивність та ефективність педагогічної діяльності.

Зовнішню культуру викладача формують одяг, зачіс­ка, макіяж, осанка, мова, форми невербального спілкуван­ня тощо.