2. Методи, прийоми і форми виховання у вищій школі. Особистісний розвиток в умовах виховання. Основні напрями виховання студентської молоді.

Методи виховання: методи впливу на особистість або методи формування свідомості: розповідь, бесіда, дискусія, метод прикладу; методи формування суспільної поведінки: педагогічна вимога (прохання, доручення, наказ), громадська думка, вправляння, привчання; методи стимулювання діяльності і поведінки: змагання,заохочення, покарання; методи контролю й аналізу ефективності виховання: педагогічне спостереження, опитування, аналіз результатів діяльності тощо.

Прийоми: задушевна бесіда, диспут, роз’яснення – прийоми переконання.

Засоби: знакові символи, матеріальні засоби, способи комунікацій, світ життєдіяльності вихованця, колектив і соціальна група, технічні засоби, культурні цінності(книги, твори мистецтва).

Форми виховання: масові форми виховної роботи; групові форми виховної роботи; індивідуальна виховна робота.

Особистісний розвиток в умовах виховання. Серед основних факторів, які впливають на розвиток особистості, вчені виділяють виховання. Виховання є цілеспрямованим процесом. Наявність конкретної мети надає йому систематичності й послідовності, не допускає випадковості, епізодичності й хаотичності виховних заходів. Виховання формує внутрішній світ молодої людини, проникнути в який дуже важко. Тому воно вимагає таких методик, які давали б змогу не тільки виявляти погляди, переконання, і почуття вихованців, а й збагачувати їх духовність, за потреби коригувати якості психіки.

Основні напрями виховання студентської молоді. Всебічний розвиток особистості людини є головною метою виховання у вищій школі, яке охоплює розумове, моральне, статеве, правове, антинаркогеннє, екологічне, трудове, економічне, естетичне й фізичне виховання, виховання молоді в умовах інформаційно-освітнього середовища в їх нерозривному зв’язку, взаємозалежності та взаємозумовленості. Кожен з цих напрямів має свої завдання і зміст.

3. Сутність педагогічного спілкування. Особливості, функції педагогічного спілкування. Структура педагогічного спілкування.

Педагогічне спілкування – це професійне спілкування викладача зі студентами в процесі навчання і виховання.

Особливостями педагогічного спілкування є те, що воно спрямоване на створення умов для всебічного розвитку особистості, дозволяє соціально-психологічними процесами в студентському колективі та забезпечити працездатний клімат.

До функцій педагогічного спілкування належать:

а) комунікативна— встановлення і регуляція взаємовідно­син між викладачем та студентами, забезпечення гуманістичної спрямованості розвитку студентів;

б) психологічна — створення умов для забезпечення психоло­гічної свободи студента, прояву індивідуальної своєрідності його особистості; зняття соціальних затисків, які заважають цьому;

в) пізнавальна — забезпечення повноцінного сприймання на­вчальної інформації студентами, формування в них особистісного, емоційно-ціннісного ставлення до знань;

г) організаційна — забезпечення раціональної організації на­вчально-практичної діяльності студентів.

Структура педагогічного спілкування. У пси­хологічній структурі педагогічного спілкування можна виокремити кілька етапів:1. Підготовка педагога до спілкування. 2. Вступ до педагогічного контакту і початковий момент взаємодії з группою. 3. Організація і управління спілкуванням у ході проведення заняття (лекції, семінару).

4. Стилі та моделі педагогічного спілкування викладача і студента. Бар’єри та ускладнення в процесі комунікації. Стилі та моделі педагогічного спілкування викладача і студента: 1. Спілкування на підставі захоплення спільною творчою ді­яльністю2.Стиль педагогічного спілкування, що ґрунтується на друж­ньому ставленні. 3. Спілкування-дистанція. 4. Спілкування-залякування.

Бар’єри та ускладнення в процесі комунікації. Соціальний бар'єр зумовлений домінуванням рольової позиції викладача в системі педагогічної взаємодії. Викладач підносить­ся над особистістю студента, постійно демонструє свій соціаль­ний статус. Фізичний бар'єр пов'язаний з організацією фізичного простору взаємодії. Так, неправильно організований простір спіл­кування спричинює ізольованість викладача. Він неначе віддаляє себе від студентів, намагаючися сховатися за стіл, стілець чи в куток. Смисловий бар'єр, як правило, пов'язаний з неадаптованим до рівня сприйняття студентів мовленням викладача, яке за­надто насичене незрозумілими словами, науковими термінами, що використовуються без коментаря. Це стає причиною знижен­ня інтересу у слухачів, утворює дистанцію у взаємодії.

5. Педагогічні конфлікти, їх види, причини виникнення, розв’язання та усунення. Конфліктні ситуації, що виникають між викладачем та студен­том, називаються педагогічними конфліктами. Виділяють такі види педагогічних конфліктів: конфлікт діяльності, кон­флікт поведінки, вчинку, конфлікт взаємин. Для ефективного подолання конфліктної ситуації, її розв’язання та усунення викладачеві необхідно обрати поведінку, враховуючи власний стиль, стиль ін­ших, втягнутих до конфлікту людей. Психолого-педагогічна наука виокремлює п'ять стилів поведінки в конфліктній ситуації: конкуренція або суперництво, уникнення, пристосування, співробітництво, компроміс.