88. Технічні засоби фіксації доказів при розслідуванні злочинів.

ФОРМИ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ФІКСАЦІЇ:

1.Вербальна складання протоколів, звукозапис;

2.Графічна - графічні зображення (схематичні і масштабні плани, креслення, малюнки).

3.Предметна — вилучення предмета в натурі, виготовлення матеріальних моделей (реконструкція, копіювання, отримання зліпків і відтисків);

4.Наглядно-образна - фотографування (у видимому і невидимому промені, кінозйомка, відеомагнітний запис);

Фіксація може бути направлена, як на збереження самого об'єкта (консервування) так і на збереження визначених його сторін, властивостей і якостей.

Опис у протоколі слідчої дії, де має бути зафіксовано: місце знаходження слідів (у тому числі об'єкта, на якому їх виявлено); прийоми, методи, засоби виявлення слідів; локалізацію слідів стосовно двох точок, а також щодо один одного; вид, форма, розміри, особливості слідів та їх елементів; інші прийоми закріплення слідів (фотографування, кінозйомка, відеозапис, замальовування, складання плану, механічне копіювання); прийоми вилучення сліду, забезпечення його схоронності; номер печатки, зміст пояснювального напису; вказівка, що напис засвідчено підписами слідчого і понятих.

Фотографування, відеозапис, кінозйомка. Найчастіше застосовуються вузловий і детальний види зйомки.

Графічний - складання (креслення) планів (масштабних, схематичних), замальовування. План, замальовка оформляються як додаток до протоколу, в них мають бути спеціальні (умовні) позначення, їх роз'яснення, підписи слідчого і понятих.

Механічне копіювання шляхом виготовлення копій - зліпків, відтисків. Стосується тільки слідів-відображень і одночасно є прийомом вилучення.

89. Типові слідчі ситуації та версії початкового етапу розслідування зґвалтувань.

Початковий етап охоплює період досудового розслідування, під час якого проводяться слідчі дії, організаційні та оперативно-розшукові заходи, встановлюються обставини події, ознаки злочину, які необхідні для визначення слідчих ситуацій, побудови версій, планування розслідування, розшуку та затримання злочинця тощо. Характеризується недостатністю інформації про саму подію злочину, так і про особу, яка вчинила злочин, відносністю об’єму та достовірністю наявної інформації.

Погляди вчених-криміналістів щодо поняття слідчої ситуації є різними: 1. це «різноманітні зовнішні умови, обстановка, в який протікає процес доказування, здійснюється розслідування», 2. сукупність обставин, що характеризують стан розслідування у певний його момент.

Слідчі ситуації визначають початок роботи у справі і залежать від: характеру злочину, місця, часу, способу його здійснення і приховання, джерел первинної інформації, особи злочинця, механізму утворення слідів, їх знищення, поведінки і психології потерпілого і свідків, дій злочинця після скоєння злочину та інших чинників.

Типова слідча ситуація — це наукове поняття відносно прояву загальних меж ходу і стану розслідування до визначеного його моменту. Вона є найбільш вірогідною, зразковою для заданих умов обстановкою розслідування.

Початковий етап розслідування зґвалтування злочинів визначається сформованими типовими слідчими ситуаціями, які залежать від того, чи відома особа ґвалтівника потерпілій, чи не відома. Залежно від того, якщо відома особа ґвалтівника потерпілій, розглядають такі типові ситуації:

- потерпіла знайома з ґвалтівником, знає його в обличчя (зустрічалася з ним, вчилися разом, проживають в одному населеному пункті тощо);

- потерпіла незнайома з насильником, але запам’ятала його зовнішність і зможе його упізнати

У разі зґвалтування групою осіб, наука криміналістика розглядає такі типові слідчі ситуації:

- потерпіла знає одного з учасників групового злочину, а інших — ні;

- один з учасників зґвалтування, вчиненого групою осіб, залишившись віч-на-віч з потерпілою, відмовився від вчинення злочину, виявив почуття жалості, турбування, намагався надати допомогу;

- потерпіла добровільно погодилась на статеву близькість зі знайомим, але він, скориставшись цим, привів її туди, де чекала група осіб, які й вчинили групове зґвалтування.

У вказаній ситуації виділяють два основних напрями розслідування: перевірка достовірності заяви потерпілої особи (повідомлення) про зґвалтування і доказування вини, а у випадку обмови — невинності вказаної особи. Детальна перевірка факту зґвалтування в таких випадках розслідування починається з ретельної перевірки слідчим шляхом самого факту зґвалтування, тобто чи дійсно мала місце сама подія злочину. Діяльність слідчого при цьому спрямована на збирання і процесуальне закріплення доказів причетності особи до вчиненого злочину.

Через специфіку наявної інформації визначається комплекс невідкладних слідчих та оперативно-розшукових дій: допит потерпілої особи; огляд місця події; освідування потерпілої особи; виїмка у потерпілої особи одягу і його огляд; призначення судово-медичної експертизи потерпілої особи і судово-медичної експертизи речових доказів, допит свідків, очевидців, співучасників; допит осіб, що можуть дати відомості про злочинця і його спосіб життя; затримання підозрюваного і його допит; обшук особи підозрюваного; освідування підозрюваного; огляд і виїмка одягу підозрюваного; призначення судово-медичної експертизи ґвалтівника і суд.-мед. експертизи речових доказів; обшуки за місцем проживання та роботи підозрюваного; за необхідності призначення судових експертиз.

Якщо не відома особа ґвалтівника потерпілій, розглядають такі типові ситуації:

- потерпіла незнайома з насильником і внаслідок раптовості нападу не запам’ятала його зовнішності і розпізнати його не зможе;

- потерпіла незнайома з насильником і внаслідок вжитих ним заходів маскування не запам’ятала його зовнішності і розпізнати його не зможе.

90. Характеристика засобів криміналістичної тактики.

Засоби криміналістичної тактики – це прийоми, способи, за допомогою яких отримується інформація з метою її використання для розкриття та розслідування злочину.

Засоби криміналістичної тактики можна класифікувати за ступенем їх процесуальної регламентації:

1. Процесуально регламентовані – слідчі дії: допит, пред’явлення для впізнання тощо.

2. Процесуально частково регламентовані – огляд місця події, відібрання зразків.

3. Процесуально не регламентовані – відібрання пояснень, витребування документів.

4. Непроцесуальні – планування, ситуаційність, версіювання, тактичні прийоми. Оскільки розслідування є процесуальною діяльністю, закон визначає засоби, якими користується слідчий коли збирає, закріплює, досліджує та використовує в доказуванні інформацію. Реалізація будь-якого процесуального засобу залежить від конкретної слідчої ситуації, тому криміналістична тактика розробила прийоми більш ефективного застосування процесуальних засобів.

До засобів криміналістичної тактики традиційно відносять тактичний прийом, криміналістичну рекомендацію, тактичне рішення, тактичну операцію. Це - непроцесуальні засоби, але вони розроблені на основі досягнень науки та узагальнення матеріалів слідчої практики і дозволяють ефективніше, з меншою витратою сил і засобів виконувати слідчі дії під час розслідування злочинів.

Тактичний прийом - це раціональний спосіб дії або доцільна лінія поведінки слідчого в процесі збирання, дослідження та використання доказової інформації. Тактичний прийом показує, яким чином за допомогою яких тактичних заходів, логічних і психологічних прийомів слідчий збирає та використовує доказову інформацію.

Тактичні операції - сукупності слідчих, оперативних та інших дій, що планується слідчим з метою вирішення тактичного завдання, яке виникає у процесі розслідування кримінальної справи.

Тактичне рішення – це сукупність (система) тактичних прийомів для одержання нової інформації про обставини злочину або особу злочинця. Воно реалізується внаслідок інтелектуальної діяльності слідчого, яка включає:аналіз інформації, що обумовлює застосування конкретних засобів криміналістичної тактики; визначення мети застосування засобу; визначення найбільш ефективної методики застосування обраних засобів; закріплення рішення в плані.