6. Використання спеціальних знань у розслідуванні злочинів.

Надгорний Г.М. вважав, що “спеціальні знання – це знання, що не відносяться до загальновідомих, утворюючі основу професійної підготовки з наукових, інженерно-технічних і виробничих спеціальностей, а також незагальновідомі знання, необхідні для заняття якими-небудь іншими видами діяльності”

Деякі сучасні криміналісти вважають, що в кримінальному судочинстві “спеціальні знання – це наукові, технічні й інші, у тому числі криміналістичні, професійні знання, отримані в результаті навчання, і навички, придбані в процесі роботи у визначених галузях практичної діяльності, використовувані разом з науково-технічними засобами при пошуку, виявленні, вилученні і дослідженні слідів злочину з метою одержання доказової інформації, що орієнтує, необхідної для встановлення істини з кримінальних справ”. Ці знання одержуються в процесі навчання та практичної діяльності за тією чи іншою спеціальністю, причому вони охоплюють не тільки відповідні знання, а й навички та вміння із застосуванням цих знань.

Говорячи про спеціальні знання, у літературі звичайно виділяють два безумовних обмеження. По-перше, у правовому розумінні до спеціальних не відносять знання загальнодоступні, загальновідомі, знання, що є результатом загальноосвітньої підготовки, тобто такі, що мають масове поширення. По-друге, оскільки юридичний аналіз обставин справи – виняткова прерогатива правосуддя, у судочинстві прийнято виносити за межі поняття “спеціальних” знання юридичні, правові, хоча в загальному значенні вони також є результатом особливої професійної підготовки.

Використання спеціальних знань для вирішення питань, які виникають у процесі розслідування злочинів, спонукає до появлення тої чи іншої інформації – орієнтуючої, консультативної при роботі спеціаліста або доказової – про фактичні дані – при проведенні судової експертизи. Якщо ж установлені за допомогою спеціальних знань обставини не мають самостійного юридичного значення, вони можуть бути корисними для констатації доказових юридичних фактів у справі, які знаходяться з цими обставинами у різних зв’язках.

Метою використання спеціальних знань є: отримання за їх допомогою доказів, іншої інформації, що має значення для правильного вирішення справи. Зокрема, у кримінальному судочинстві метою є: допомога в збиранні (виявленні, фіксації, вилученні, забезпеченні схоронності), дослідженні доказів (зокрема слідів, речових доказів). На підставі результатів застосування спеціальних знань будуються версії, планується розслідування, перевіряються докази, обирається тактика окремих слідчих дій.

Суб'єктами застосування спеціальних знань є слідчий, спеціаліст і експерт.

Спеціаліст - це не зацікавлена в результатах справи особа, що володіє спеціальними знаннями та навичками і залучувана слідчим до процесу досудового розслідування для надання консультаційної, технічної та іншої допомоги, для розв'язання спеціальних питань, пов'язаних зі збиранням і дослідженням доказів, що містять інформацію про подію злочину.

Експертне дослідження - це використання спеціальних знань експерта для виявлення та пояснення таких, що мають значення для справи, фактів у об'єктах, направлених на експертизу. Судовим експертом є особа, яка має спеціальними знаннями, набуті внаслідок вищої професійної підготовки, науково-практичної діяльності, які потрібні для надання висновку з досліджуваних питань, якій постановою органу дізнання, слідчого, судді або ухвалою суду доручено провести експертизу й дати за її результатами висновок. Відповідно до закону, судовим експертом може бути як штатний працівник державної установи" так і приватна особа, що має вищу освіту, пройшла відповідну підготовку й атестацію як судовий експерт за певними видами експертиз.