- •Види криміналістичної ідентифікації.
- •Види слідів знарядь зламу, особливості їх виявлення, фіксації та вилучення.
- •Види слідів ніг і їх значення у розслідуванні злочинів.
- •Види слідів транспортних засобів. Особливості їх виявлення та фіксації.
- •Використання науково-технічних засобів при огляді місця події.
- •6. Використання спеціальних знань у розслідуванні злочинів.
- •7. Елементи криміналістичної характеристики економічних злочинів.
- •8. Загальна структура методики розслідування злочинів.
- •9. Загальні положення і наукові основи методики розслідування злочинів.
- •10. Загальні правила виявлення, фіксації і вилучення слідів та їх процесуальне оформлення.
- •11. Засоби криміналістичної тактики.
- •12. Класифікація службових злочинів і загальні методичні положення їх розслідування.
- •13. Криміналістика в системі юридичних наук.
- •14. Криміналістична характеристика посадових злочинів
- •15. Криміналістична характеристика злочинів у сфері незаконного обігу наркотиків.
- •16. Криміналістична характеристика злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
- •18. Криміналістична характеристика статевих злочинів.
- •19. Методи криміналістики.
- •20. Методика криміналістичного дослідження письмової мови та почерку.
- •21. Організація і тактика проведення допиту потерпілого.
- •22. Організація і тактика призначення судових експертиз.
- •23. Організація і тактика проведення огляду місця події.
- •24. Особливості криміналістичного дослідження зброї, боєприпасів та слідів пострілу.
- •25. Особливості побудови та перевірки слідчих версій.
- •26. Особливості початкового етапу розслідуванні крадіжок.
- •27. Особливості початкового етапу розслідування розбоїв.
- •28. Особливості початкового етапу розслідування хабарництва.
- •29. Особливості призначення судових експертиз при розслідуванні екологічних злочині
- •30. Особливості призначення експертиз при розслідуванні комп’ютерних злочинів.
- •31. Особливості розслідування злочинів вчинених неповнолітніми
- •32. Особливості розслідування злочинів проти громадської безпеки
- •33. Особливості розслідування злочинів у сфері використання комп’ютерних технологій.
- •34. Розслідування незаконних дій, пов'язаних із наркотичними засобами, психотропними речовинами і прекурсорами.
- •35. Розслідування злочинів, учинених організованим кримінальним угрупованням.
- •36. Особливості розслідування розбоїв та грабежів.
- •37 .Особливості тактики допиту свідків і потерпілого
- •38. Особливості тактики проведення окремих слідчих (розшукових) дій при розслідуванні злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху.
- •39. Оцінка та використання висновку експерта у доказуванні
- •40. Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі
- •41. Першочергові слідчі (розшукові) дії при розслідуванні вбивств
- •42. Письмо як об’єкт криміналістичного дослідження.
- •43. Письмова мова як об’єкт криміналістичного дослідження
- •44. Позавидові методики розслідування злочинів.
- •45. Поняття та загальна характеристика авторознавчого дослідження.
- •46. Поняття та правові засади криміналістичного слідознавства.
- •47. Поняття доріжки слідів та її криміналістичне значення.
- •48. Поняття і види підробки документів.
- •49. Поняття і елементи криміналістичної характеристики злочинів.
- •50. Поняття і класифікація слідчих ситуацій.
- •55. Поняття криміналістичної характеристики та її значення для методики розслідування злочинів.
- •56. Поняття та види слідів у криміналістиці.
- •59. Поняття та загальна характеристика техніко-криміналістичних засобів
- •60. Поняття та види слідчих ситуацій.
- •61. Поняття та структура криміналістичних обліків.
- •62. Поняття та структура криміналістичної техніки
- •63. Поняття та сутність криміналістичної тактики. Її структура
- •64. Поняття, суб’єкти та об’єкти криміналістичної ідентифікації
- •65. Почерк як об’єкт криміналістичного дослідження
- •66. Почерк як об’єкт криміналістичного дослідження
- •67. Призначення експертиз при розслідуванні злочинів у сфері наркотизму
- •68. Процесуальні та криміналістичні особливості пред’явлення для впізнання
- •69. Процесуальні та криміналістичні особливості слідчого експерименту
- •70. Психологічні основи тактики допиту неповнолітніх
- •71. Психологічні основи тактики пред’явлення для впізнання
- •74. Система тактичних прийомів проведення допиту та їх класифікація
- •75. Слідчий огляд і дослідження зброї та слідів пострілу на місці події
- •76. Структура криміналістики та загальна характеристика її складових
- •77. Структура методики розслідування злочинів.
- •78. Судове почеркознавство та його наукові основи
- •79. Тактика допиту в конфліктній ситуації.
- •80. Тактика допиту підозрюваного, що заявив про алібі.
- •81. Тактика огляду трупа на місці його виявлення.
- •82. Тактика проведення допиту свідків, які дають неправдиві показання.
- •83. Тактика проведення огляду місця події при розслідуванні комп’ютерних злочинів.
- •85. Тактичні прийоми проведення допиту в конфліктній ситуації.
- •86. Тактичні прийоми проведення допиту свідків, які дають неправдиві показання.
- •87. Техніко-криміналістичні засоби, що застосовуються для виявлення, фіксації і вилучення доказів.
- •88. Технічні засоби фіксації доказів при розслідуванні злочинів.
- •89. Типові слідчі ситуації та версії початкового етапу розслідування зґвалтувань.
82. Тактика проведення допиту свідків, які дають неправдиві показання.
Свідків залежно від того, дають вони правдиві показання або свідомо помилкові, поділяють на сумлінних і несумлінних. Такий поділ умовний, тому що той самий свідок на допиті може дати з одного факту правдиві показання, а з іншого – помилкові. Крім того, сумлінний свідок може помилятися й давати показання, які не відповідають дійсності. Мимовільні помилки – явище поширене і часом непомітне для самого свідка.
Надання свідомо неправдивих свідчень (повідомлення про обставини, що не відбувалися насправді, замовчування відомих обставин справи й, що найчастіше трапляється на практиці, перекручування фактичних обставин) може призвести або до засудження невинного, або, навпаки, до виправдання особи, що скоїла тяжкий злочин. Тому закон передбачає відповідальність за лжесвідчення і під час досудового слідства, і в ході судового розгляду (ст. 384 КК України).
Метою слідчого є викриття свідка, що дає неправдиві показання чи перекручує обставини, одержати від нього повні та об’єктивні показання.
Причини, з яких даються неправдиві свідчення, дуже різні. Свідок може надавати неправдиві свідчення через небажання брати участь у розслідуванні, страх перед помстою, зацікавленість у результатах розслідування тощо.
Якщо свідок відмовляється давати показання, слідчий роз’яснює наслідки такої відмови як для самого свідка, так і для всіх осіб – учасників справи, переконує дати правдиві показання, пояснює, що повнота і правдивість наданих свідком показань сприяє з’ясуванню обставин, які в сукупності з іншими доказами встановлюють істину у справі.
Якщо не вдається переконати свідка дати правдиві свідчення, на допиті з’ясовують обставини, пов’язані з головним фактом (подією злочину), після чого переходять до з’ясування злочину. Свідок, виклавши обставини, що стосуються головного факту, і не бажаючи суперечити своїм показанням, буде змушений відповісти й на запитання, яких раніше уникав. Тоді слідчий вдається до такого тактико-риторичного прийому, як деталізація й конкретизація допиту, що є надійними засобами одержання правдивих показань.
Подолати таку перешкоду в установленні істини у справі, як мовчання свідка, а також виявити неправду в його свідченнях можна, пред’явивши йому зібрані у справі докази, зокрема, оголосивши свідчення інших осіб, а також провівши очні ставки між свідками, свідком і обвинуваченим, який щиро розкаявся у скоєнні злочину. Якщо свідок не дає свідчень, оскільки боїться помсти з боку родичів обвинуваченого або самого обвинуваченого, слід спростувати ці побоювання шляхом роз’яснення і переконання, вжиття заходів, спрямованих на охорону свідка від стороннього впливу й приведення погроз до виконання.
Мотиви давання неправдивих свідчень мають бути встановлені. Іноді свідок ухиляється від надання правдивих показань тільки тому, що прагне приховати свою малодушність, якщо він мав можливість надати допомогу потерпілому, але злякався і вчасно не зробив цього. У такому разі слідчий, бажаючи отримати повну та вірогідну інформацію, не повинен наголошувати на цій обставині, дорікати свідкові.